Досить Петракову влаштовувати розбірки. Титул чемпіона – це не індульгенція

/ Фото: Getty Images

Олександр Петраков трохи більше місяця працює зі збірною України, а вже встиг посваритися з усіма. Спочатку вигнав з команди Руслана Малиновського.

А вчора влаштував шоу на пресконференції перед матчем з Фінляндією. "Так буде завжди", – пригрозив тренер журналістам.

Дивіться також: Фінляндія – Україна: онлайн битви за ЧС-2022

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Цим додав масла у вогонь критикам, які б'ють на те, що у Петракова результату немає (три матчі – три нічиї), але багато понтів.

Прихильники тренера нагадують, що Петраков виграв молодіжний чемпіонат світу 2019 року, а значить. може посилати всіх лісом з їхніми порадами.

Зустріч збірної України U20 після перемоги на чемпіонаті світу / Фото: Getty Images

Але чи повинен стати цей титул індульгенцією для Петракова? Адже між успіхами в молодіжному та дорослому футболі часом прірва. Судіть самі.

Ми зібрали переможців молодіжних чемпіонатів світу в цьому столітті і подивилися, як розвивалася кар'єра тренерів після мундіалю. Спойлер – успіхів мало.

2001 год. Аргентина – Гана – 3:0

• Хосе Пекерман. Після успіху на молодіжному мундіалі Хосе незабаром пішов на підвищення. У 2004 році очолив національну збірну Аргентини, з якою дійшов до чвертьфіналу ЧС-2006.
• Потім Пекерман очолив збірну Колумбії, яка на ЧС-2014 досягла свого кращого результату в історії – вийшла в чвертьфінал.
• На ЧС-2018 колумбійці вийшли з групи з першого місця, але в 1/8 фіналу програли Англії з пенальті.

2003. Бразилія – Іспанія – 1:0

• Маркос Пакета. Після "молодіжки" працював з клубами. У 2005 році очолив збірну Саудівської Аравії, яку вивів на чемпіонат світу. Там аравійці потрапили в одну групу зі збірною України і програли – 0:4. Поразка Іспанії (0:1) і нічия з Тунісом (2:2) – останнє місце в групі.
• Зараз Пакета працює в алжирському клубі Белуіздад.

2005. Аргентина – Нігерія – 2:1

• Франсиско Ферраро. Після перемоги на чемпіонаті світу працював із другорядними клубами Аргентини.

2007. Аргентина – Чехія – 2:1

• Уго Токаллі. Після чемпіонату світу очолив Велес Сарсфілд, потім працював в Коло-Коло і молодіжній збірній Чилі. Але успіхів не досягав.

2009. Гана – Бразилія – 0:0 (пен. 4:3)

• Селлас Тетте. Працював з національними збірними Руанди і Сьєрра-Леоне. У 2013 році знову очолив "молодіжку" Гани, з якою виграв "бронзу" ЧС.

2011. Бразилія – Португалія – 3:2 (д.ч.)

• Ній Франко. Далі очолював клубні команди. З Сан-Паулу виграв Південноамериканський кубок.

2013. Франція – Уругвай – 0:0 (пен. 4:1)

• П'єр Манковскі. Працював тренером з французькими юнацькими і молодіжними збірними.

2015. Сербія – Бразилія – 2:1 (д.ч.)

• Велько Пауновіч. Зараз очолює англійський Редінг з Чемпіоншипа.

2017. Англія – Венесуела – 1:0

• Пол Сімпсон. Зараз працює тренером в Брістолі з Чемпіоншипа.

Як бачимо, лише Хосе Пекерман і Маркос Пакета чогось досягли з національними командами. У решти досягнення слабенькі.

Тому Петракову потрібно засукати рукава і доводити свою компетентність в дорослому футболі, а не влаштовувати розбірки з усіма.