"Що найскладніше у Пекіні?" – питав я своїх колег, які трохи раніше прилетіли до Олімпіади. "Щодня бачити цих космонавтів", – була загадкова відповідь.
Читайте також: Як поїхати на Олімпіаду і не збожеволіти: покрокова інструкція
Ну що ж, настав час і мені подивитися на цих загадкових істот.
Я вже писав, скільки потрібно було пройти пекельних процедур, щоб отримати заповітну перепустку. Та якщо ви думаєте, що далі – легше, то помиляєтеся.
ЗБРОЯ, НАРКОТИКИ? НІ ДЯКУЮ
У "Борисполі" реєстрація відбулася швидко. Перевірили два ПЛР-тести, декларацію здоров'я (зелений qr-код) та акредитацію – і випустили з країни.
Пункт транзиту – Стамбул. Часу на стиковку менше двох годин. Аеропорт величезний, поки дійшов до потрібного гейту, розпочалася посадка. Та скупчення сотень людей біля воріт викликало тривожне побоювання. Не дарма. Було жорстко.
На сотні пасажирів один перевіряльник. Прискіпливо дивиться і фотографує паспорт, акредитацію, ПЛР-тест і... А ось тут несподіванка. У посібнику для в'їзду в Китай було чітко сказано, що зелений QR-код може бути у вигляді скріншота. Та перевіряльник зажадав його показати в режимі онлайн через програму.
Відсутність можливості підключитися до безкоштовного інтернету в "накопичувачі" породила невелику розгубленість. Кожен почав вмикати роумінг чи купувати доступ до мережі. А це додатковий час.
Ті, хто отримав перепустку, стикалися зі ще однією процедурою. Огляд наркотиків чи вибухових речовин. Згадався анекдот.
- На митниці. Митник туристу:
- – Алкоголь, зброя, наркотики?
- - Ні дякую. Якщо можна, то філіжанку кави.
У житті це так. Троє перевіряльників.
Першому показуєш ноутбук і вмикаєш його.
Другий вивертає вміст ручної поклажі і маже спеціальними стікерами, перевіряючи чи не було контакту з забороненими речовинами.
Третій змушує зняти верхній одяг та взуття, роблячи ті ж маніпуляції зі стікерами.
Вся ця катавасія триває досить довго. Як результат – літак вилітає з годинним запізненням.
А ОСЬ І КОСМОНАВТИ
Пекін. А ось і космонавти. В аеропорту всіх пасажирів зустрічають китайці у захисних костюмах. На них немає жодних відкритих ділянок тіла. Відчуття, що ти потрапив до міста, яке постраждав від хімічної атаки. І вже за пару метрів самому хочеться такий самий костюм.
Перша процедура є досить простою. Оформлення митної декларації. Якщо ви не затупили і зробили її заздалегідь у додатку, то до сканера прикладаєте паспорт і отримуєте штрих-код – це ваша перепустка на волю. Та через місце катувань.
ЦЕ РЕЛАКС, ДИТИНКО
Пам'ятайте мем про спортсмена, у якого є план і він його дотримується.
У Пекіні народився новий. Питання кореспондента лідера Олімпіади: "На який результат розраховуєте?" Відповідь, здавалося б абсурдна: "На негативний".
Проте абсурду тут жодного. Усі мріють про негативний ПЛР-тест, оскільки позитивних на Олімпіаді достатньо. Зокрема й у нашої збірної.
Читайте також: Ще мінус – один спортсмен. Україна втратила олімпійця, який майстерно відшив росіян
Коли мила китайська дівчина тобі каже: "Релакс", тіло так і просить чогось приємного. Але...
Кабінка для ПЛР-тесту. Сідаю, сканую свій штрих-код, на екрані комп'ютера з'являються всі мої дані. Далі дивлюся в спеціальну камеру, яка підтверджує, що людина, яка приклала штрих-код і яка сидить на стільці – одна і та ж. Все це знімає ще одна камера, щоб унеможливити обман з боку медсестри.
Вона ласкаво просить задерти голову вгору і вимовляє таке заспокіливе слово – релакс. А далі засовує в ніс паличку для забору аналізу. Засовує довго, дуже довго. Коли вже немає сили терпіти, знову просить розслабитися і суне ще далі.
Враження, що коронавірус гніздиться десь у мозку та його звідти виколупуватимуть. Загалом, сунувши повністю паличку в ніс, дівчина не заспокоюється, лічить до п'яти, а потім п'ять разів її прокручує.
Сльози з очей градом ідуть після такої процедури. А медсестра лише єхидно каже: "Смайл".
В принципі, можна й посміхнутися, знаючи, що подібне з тобою більше не повторитися. Але ПЛР-тести у Пекіні-2022 потрібно складати щодня. Щодня, Карле! Бр-р-р-р...
ЯК У МАРШРУТЦІ
Наступні кроки – вже без екзекуцій. Довга черга на паспортному контролі. Прикордонник до літери звіряє паспорт з акредитацією, хоча комп'ютер давно вже порівняв та погодив.
Потім швидка валідація акредитації – і вуаля. Я є офіційним учасником Ігор.
Залишилось забрати багаж. Валізи видають не як завжди – з транспортера. А дезінфікують та доправляють на зупинку автобусів.
Мій готель у гірському кластері (місто Чжанцзякоу), а це за 200 км від аеропорту. Їдемо автобусом понад чотири години. Саме половина шляху зі Стамбула до Пекіна.
Чим вище в гори, тим холодніше. В автобусі така холоднеча, що в пуховику зуб на зуб не потрапляє. Типова київська маршрутка підвищеного комфорту.
Такий довгий шлях не обходиться без піт-стопу – на туалет. Біля нього автобус зустрічає поліцейська машина та супроводжує до WC, а під час стоянки до салону заходить ще один космонавт та переписує номери паспортів.
Чжанцзякоу зустрічає нас морозом мінус 17 і сильним вітром. І якщо журналісти під час змагань можуть погрітися та випити гарячого чаю, то спортсменам тут буде несолодко.