Педріні радий, що опинився в Шахтарі / Фото: Getty Images

В п'ятницю Шахтар успішно зіграв матч 4 туру УПЛ проти Металіста-1925. Команда Роберто Де Дзербі здобула перемогу, забивши два голи після перерви.

Участь в матчі не прийняв початківець команди Педріньо, який травмувався в поєдинку з Генком. Новачок "гірників" розповів в програмі "Інший погляд" в додатку "Shakhtar Club" про початок своєї футбольної кар'єри, виступи за Корінтіанс і перехід в Бенфіку.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Ти виховувався в Віторії, після чого 7 років грав у Корінтіансі. Що для тебе означає цей клуб?

- Та значить все. Віторія також була дуже важлива для мене, тому що це дійсно був перший клуб. Коли я поїхав з дому, це було складно – розлучитися, проводити досить довгий час без своєї сім'ї. Тому для мене це було дійсно дуже боляче – залишити своїх батьків.

Я тоді сказав їм, що я повернуся і дам вам кращі умови для життя. А потім з'явився Корінтіанс в моєму житті, який, в принципі, мені дав все те, чого я завжди хотів в житті. Людина, якою я є сьогодні – це завдяки Корінтіансу.

Я дійсно там став професійним гравцем, тому я зараз говорю, що дуже вдячний. Це були найкращі сім років в моєму житті, тому що там я дійсно навчився і зрозумів, що таке грати в футбол.

Я раніше думав, що грати в м'яч – це просто там штовхати його туди-сюди, а ні! У тому клубі я дійсно став великим гравцем. Сьогодні я підготовлений і можу сказати що я виріс як футболіст.

- Педріньо, ти розповідав, що у тебе був складний період і ти навіть хотів закінчити з футболом. Хто тобі допоміг пережити цей час?

- Так, дійсно, мене відрахували з Віторії. Я перейшов в Сан-Паулу, відрахували мене і звідти. І тоді я подумав, що напевно закінчу футбольне життя. Все було дуже складно, але, слава Богу, тоді мене оточували мої рідні – тато, мама, сестра, мій агент. Вони мене підтримали.

Мама, я пам'ятаю, мені тоді сказала: "Синку, це не тільки твоя мрія, це і наша мрія, тому, будь ласка, не здавайся". І тоді я подумав: "Я ніколи більше не здамся". Я знаю, що це не тільки для мене, це і для моєї сім'ї. Я дуже вдячний всім-всім тим, які мене підтримали. Велике їм дякую, правда.

- За Бенфіку ти відіграв 31 матч. Як ти сам оцінюєш свій виступ в цій команді?

- Я завжди беру такі періоди як певний урок. Чесно кажучи, так, це була 31 гра, але не варто забувати, що я проводив неповні матчі. Але я завжди намагаюся згадувати дуже позитивно, я дуже щасливий, що я грав за Бенфіку.

Це велика команда, з чудовою структурою. Але, звичайно ж, з того моменту як я побув там і вже пішов, я можу їх тільки дякувати за все те, що вони мені дали. Але все-таки я приїхав сюди для того, щоб пережити щось краще, щоб більше грати тут, мати більше ігрового часу і допомагати Шахтарю найкращим чином.