Важкоатлет Олексій Торохтій: "Спасибі злодіям, "золото" залишили на столі"

Єдиний українець, який у цьому столітті став олімпійським чемпіоном в чоловічій важкій атлетиці, побував в гостях у "Сьогодні". Олексій Торохтій розповів, як знайшов себе після закінчення кар'єри, і про те, що повинно бути теплим, а що – холодним. 

- Олексію, розкажіть, чим ви займаєтеся останнім часом.

- Піднімаю штангу, але вже трохи в іншому вигляді: не як професійний спортсмен, а як тренер. Проводжу семінари і вебінари, зустрічі з дітьми та дорослими, записую відео і викладаю їх на YouTube-канал.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Як з'явився канал на YouTube?

- Починалося з того, що просто записували навчальні відео. Людям сподобалося – почали дивитися, коментувати, ділитися. Росла впізнаваність мене вже не як атлета, а як педагога, який "шерить" знання. У нас є відео "Балет і важка атлетика", яке набрало 460 тисяч переглядів. Зробили красиво і смішно, вклавши в нього технічну частину, розповіли про помилки у важкій атлетиці, за якими потрібно стежити.

  – Ви були в пачці?

- Так, під кінець надів і пачку. Намагався її надіти – начебто дотягнув до потрібного рівня. Хотіли знайти на мою ногу ще й балетки, але безуспішно. Тому я був в штангетках. Робили разом з балериною розтяжку і підняття штанги. 

- На яку аудиторію ви орієнтуєтеся?

- Це ті люди, які хочуть пізнати ази важкої атлетики. Я ділюся нюансами, для мене це буденність, для них – секрети. Є проблема: багато бажаючих, але практично нікому тренувати. На семінари часто прилітають люди з інших країн. В Україні плануємо семінар в серпні на олімпійській базі. 

- А за кордоном де проводите?

- Європейські країни, США, Бразилія, Мексика, Канада, трохи рідше – Японія, Китай.

- Як член виконкому Європейської федерації важкої атлетики, чим займаєтеся?

- Востанє, коли я брав участь у засіданні півтора року тому, було голосування за те, щоб ініціювати введення нових правил. Наприклад, чи вважається штанга піднятою, якщо атлет не супроводжує її з прямих рук до рівня поясу. Раніше це вважалося помилкою. Було багато атлетів, які просто кидали штангу, і їм не зараховували підхід. Диски були залізні – був страх, що вона може розламатися. Зараз всі диски гумові, і ми можемо собі це дозволити. Ще виносилася пропозиція змінити вагові категорії, і тільки зараз це схвалили. 

- А навіщо зміна категорій?

- Щоб оновити кров. Нові категорії – нові рекорди. Плюс категорії збільшили. Наприклад, я виступав в 105 кг, а тепер моя категорія буде 108 кг. Це ще три кілограми чистого м'яса. М'яса і вовни (посміхається). Начебто виходить та сама людина, а піднімає на 10 кг більше. Це цікаво? Цікаво. 

- Коли говорять про оновлення крові, виникає асоціація з допінг-скандалами. Наскільки зараз очистилася кров у важкій атлетиці?

- У України бан. Ми не можемо виступати найближчі півроку. У 2016 році було проведене величезне очищення: перевірили практично всі проби з минулих Олімпійських ігор – і посипалося дуже багато голів і медалей. У деяких категоріях прибрали всіх з першого по шосте місце. Чемпіоном ставала людина, що посіла сьоме місце. Можете собі таке уявити? У 2017 році була ще одна хвиля. Це очищає. З негативу: це душі, люди, які тренувалися, віддавали себе спорту і в один момент стали нічим. І наша молодь, якій по 13-15 років, зараз не може виїхати на змагання, тому що хтось щось зробив десять років тому. А вони розплачуються. Хоча в той час ходили в садок ... Позитив: на останньому чемпіонаті світу ми побачили на п'єдесталі країни, які взагалі ніколи не розраховували на трійку. Хлопець з Колумбії з медаллю. Це простимулює країну витратити більше грошей на цей вид спорту. І це допоможе вирівняти важку атлетику в усьому світі. Україна, Росія і Китай повернуться. А за цей час підтягнуться й інші країни. Видовищніше буде. 

- Була інформація, що Україна може отримати тільки дві ліцензії на Олімпіади-2020.

- Вирішальними будуть наступні два чемпіонати світу. Хочу вірити, що поїдемо і на той, що буде в цьому році. Ми не дуже сильно накосячили, щоб не поїхати. Питання не в кількості ліцензій, а в якості. Можна мати 6 + 4 і приїхати "туристами". А можна поїхати 1 + 1 і привезти медалі. Нехай борються. 

- У кого ці медалі можуть бути?

- Я бачу в претендентах Сашка Пелешенка. Може постаратися і Дмитро Чумак. З дівчат у голову приходить Ірина Деха.

- Ще у вас посада заступника голови Комісії атлетів НОК України. Яка робота у вас там?

- Комісія створена для того, щоб відстоювати інтереси атлетів. Наприклад, півтора року тому був великий відтік спортсменів та тренерів за кордон, і ми збиралися і обговорювали. Також наш обов’язок зустрічатися з дітьми і розповідати, що важка атлетика, гімнастика або бокс – це не тільки по телевізору. Це те, що можна робити самому. Мій перший тренер говорив батькам, які приводили дитину в секцію: "Давайте зробимо так. Вона тренується тиждень. Якщо після цього ви говорите, що вам не подобається, я даю вам коробку цукерок". А через тиждень дитину відірвати дуже важко! Ось нам всім дуже складно почати ходити в басейн. Хоча всі хочемо. Але у мене ж бік висить, та й плавки не ті ... Саме болюче – зробити перший крок. А потім все набагато простіше. 

- Комісії щось вдалося зробити з відтоком спортсменів?

- Не знаю, наскільки ми – вплинули різні чинники. Але в останні кілька років зарплата в збірних значно зросла. Наприклад, якщо було 10-15 тисяч гривень у головного тренера, то зараз може бути 40-50 тисяч. Це пристойно. 200-300 атлетів – це не така велика кількість, щоб підняти їм зарплату. Кажу про топ-атлетів олімпійського рівня. 

- Ваша головна справа зараз – це уроки атлетики?

- Так. Як це все прийшло? Через два роки після Олімпіади я отримав пост віце-президента федерації. До моїх завдань входило розвиток спорту на території України. Ми об'їздили багато сіл, добираючись і машиною, і електричкою. Що я побачив? Відсотків сорок сиділи і копирсалися в носі. А ті, хто горів бажанням, не мав можливості. Подивитися вліво-вправо – ні штанг, ні дисків. Якось розмовляв з Оленою Костевич (олімпійська чемпіонка з кульової стрільби. – Авт.) І запитав, як вона тренується, а вона каже: "Лягаю на диван, закриваю очі і уявляю перед собою мету". Ми так, на жаль, не можемо. В один прекрасний момент я зрозумів, що витрачаю свій час. Якщо я викладу відео, то ті, хто хоче, навчаться. Краще розвиватиму свій бренд Warm Body, Cold Mind і на цьому заробляти гроші, а потім приїду в цей зал і привезу їм штангу. 

- Що запам'яталося з тих поїздок?

- У нас дійсно хороша молодь. Відчуття, що з тими подіями, які відбуваються в країні, все змінилося. Немає вже того, що було в Радянському Союзі, тих відгомонів, що хтось повинен тобі. Діти бачать, що тато і мама працюють у поті чола жорстко, тому що просто так нічого не дається. Дітвора розуміє, що все залежить тільки від них. І це круто. 

- Що людина дізнається, відвідавши ваш семінар?

- Якось я проводив семінар в Техасі, виявилося, один хлопець відвідав три поспіль з різницею в півроку. І він каже: "Я тільки зараз усвідомив те, що ти розповідав на першому семінарі". Тому що всі проблеми, які мені зустрічалися за 18 років у важкій атлетиці, я абсорбував і цю інформацію даю за два дні. Що не зрозумів зараз, зрозумієш в майбутньому. "Ось у мене заболіло коліно, а Олексій говорив, що це неправильна поза і якщо я в ній буду стояти, то у мене буде боліти коліно". Ми їм даємо проблему і рішення, а ця проблема, можливо, у них з'явиться тільки через п'ять років. Це як "Війна і мир" -щоразу для тебе щось відкривається по-новому. 

- Розкажіть про свій бренд.

- На першому семінарі, який ми з напарником Сергієм Пуцов проводили в США, у мене англійська була нульова, знав тільки yes and no і іноді і це плутав. Сергій все перекладав. Під час семінару хтось підійшов і запитав: "З якою ідеєю ви приходите на тренування? Що вас стимулює?". Я Сергію кажу, і він перекладає: "Warm Body, Cold Mind". Тобто це тіло, яке завжди готове, завжди натреноване, і голова, яка контролює тіло. І хлопці такі: "О, круто!". І повторюють цілий день: "Warm Body, Cold Mind". Їдемо потім з тренером, який нас запросив, і він каже: "Олексій, роби патент. Людей зачепило. Це злетить". Я приїхав в Україну, пішов і дізнався, скільки це коштує, і тиждень не спав. А потім прийшов, поклав стопку грошей, і кажу: ось, робимо! Чомусь повірив у це. І тільки зараз ми отримали документи – реєстрація торгової марки в усіх країнах по декількох класах. Починалося просто з футболок і лямок – того, що часто використовують на тренуванні. Зараз асортимент розширюється. Одяг, аксесуари. Вже і семінари йдуть під цим слоганом. Бренд розростається. Наприклад, пишу в Instagram хештег Torokhtiy – 4 тисячі згадок, а коли вводжу WarmBodyColdMind – 20 тисяч. Багато хто не до кінця розуміють, про що все це, їм просто подобається слоган. Американський бейсболіст Брайс Харпер (6-кратний учасник MLB All-Star Game. – Ред.) написав мені в Instagram: "Можна мені твою футболку?". Я зайшов до нього – у нього більше мільйона передплатників! Кажу: "Звичайно!" (Сміється) ми йому відправили футболку – він в ній вийшов перед матчем. І потім багато газет, в тому числі Washington Post, розбирали слоган на цій футболці.

- Washington Post тоді назвала вас "кросфіт-легендою".

- Так, багато хто плутає. Ми зробили опитування в Києві на наймасовіших локаціях: "Що таке важка атлетика?" За відповідями – це стронгмени, Вірастюк, пауерліфтинг. Але це абсолютно різні речі. Спільне – здорові міцні мужики, і все. І часто мене асоціюють з кросфітом. Це новий напрямок, в якому 50-60% важкої атлетики. І якщо можна навчитися бігати, стрибати, то піднімати штангу на раз складно. 70% людей, які відвідують мої семінари, – кросфітери. Але я до нього не маю відношення.

- Де в Україні можна купити ваші футболки?

- Готуємо в серпні відкриття української версії сайту. Плануємо приурочити це до шести років з дня моєї перемоги на Олімпійських іграх 6 серпня 2012 роки я стояв на п'єдесталі з медаллю. До цього був тільки магазин зі складом в США, який працював по всьому світу, і окремо Європа. Живий магазин в Києві буде в Lavina Mall.

- У скільки вам обійшовся стартап?

- Не те щоб я хочу когось відмовляти, але перед тим, як займатися саме цим, потрібно добре подумати, – посміхнувся Олексій. – Піднімати штангу мені було значно легше. Але те, чим займаюся зараз, набагато цікавіше. Тут гори неосяжного і незрозумілого. Тут я використовую гасло Nike: Just Do It. Якщо ти реально хочеш, просто роби це. Почни. Рідко виходить відразу ідеальний продукт. Він постійно допрацьовується. Коли зараз бачать ті футболки, які ми продаємо, кажуть: "Вау!". Але починалося все не з "вау". На кожній футболці я пишу своє ім'я, і не для того я це ім'я 18 років "ростив", щоб потім помістити його на погану футболку. Для старту потрібно тисяч десять доларів. Це не кажучи про реєстрацію торгової марки – тоді потрібно відразу помножити на півтора-два.

- Що для вас найскладніше бізнесова частина?
- Найскладніша – але я з цим борюся – делегувати повноваження. У важкій атлетиці є штанга і ти. Нема когось ще, хто може підійти і підняти її для тебе. Розраховуєш тільки на себе. І це настільки відкладається в голові ... Потрібно вчитися довіряти. Адже завжди здається, що тільки ти можеш зробити краще за всіх. Зараз у нас основний штат – десяток осіб. Якщо з фрілансом – 20-25, які знаходяться по всьому світу. 2-3 людини в Бразилії, стільки ж в США.

- Питання, яке ви чули 2012 раз. Де зараз ваша "золота" олімпійська медаль?

- Вдома. Не буду говорити, в якому будинку. Тому що шість місяців тому під час моєї відсутності мою квартиру пограбували. Але медаль залишили. Вона акуратно лежала на столі. Хочу сказати спасибі тим хлопцям: за те, що у них не піднялася рука забрати нагороду. Раніше вона була в музеї важкої атлетики. Ми домовилися з президентом федерації, що коли у мене з'явиться дитина, я її заберу, щоб показати йому.

- Вашому синові Мирону вже три роки. Надивився на "золото", розуміє, що таке важка атлетика?

- Знаєте ... Днями ми їздили з ним в зоопарк. Пройшлися по декількох вольєрах, показували красивих звірів. А потім він побачив батут. І таки 40 хвилин ми провели на ньому. Зараз якщо показати йому медаль і батут, перемагає батут. Ще не зовсім той вік. Я проти екстремальних методів, коли дітей дуже рано віддають в спорт. Хоча ми з моєю дружиною Дариною відзначаємо, що фізично він десь поруч проходив, видно, що міцненький. Але тільки зараз будемо планувати віддати його кудись на гімнастику, плавання, потихеньку його втягувати. Нехай ще буде у нього дитинство. Чи буде він займатися важкою атлетикою професійно – питання. Але піднімати 100 кг він зобов'язаний. І, швидше за все, він гратиме на гітарі, тому що моя дружина – учитель гри на класичній гітарі. Все інше він вибиратиме сам. А зараз йому впихати: ось, це "золото" – понюхай, чим воно пахне, а це піт, це метал ... Він просто скаже: "Тату, не гони".

- А ви граєте на гітарі?

- Ось як тільки розберуся з делегуванням повноважень, а я сподіваюся, це буде скоро, – відразу почну, я вам обіцяю! Почнемо з Дариною розучувати вечорами, буде красиво. Є одна ідея, яку дав, знову ж таки, Сергій Пуцов і яка пов'язана з брендом і певною лінійкою. Чорний принт на чорній тканині – і подати його з красивим посилом. Є така композиція у AC / DC – Back In Black. Було б круто її зіграти.

- Розкажіть історію знайомства з дружиною.

- Це було п'ять років тому. Ми класично списалися в інтернеті, якась іскра пролетіла, я запитав: "А ходімо на чай?". Вона сказала: "Ні, у мене є хлопець". Ну, хлопець так хлопець. Рік ми не спілкувалися. Я був з іншою дівчиною. Але потім ми щось у один одного прокоментили, і знову: "Привіт. Як справи? Підемо на каву?" – "Ходімо". Я за чотири години доїхав до Харкова. Так не треба робити, звичайно ж, але тоді були крила любові. І вони зараз залишаються. Ми зустрілися в травні, у неї були останні іспити, консерваторію закінчувала. Вона говорила, що тоді вже не думала ні про здачу, ні про що. На іспиті так відпрацювала, що до неї викладач підійшов і каже: "Дарина, згадайте, що ви робили останні пару днів, і робіть це завжди, коли вам потрібно грати". І через тиждень я сказав: "Ти їдеш зі мною до Києва. Ось квартира, ми в неї заїжджаємо. Тільки зробив ремонт. Ти тут робиш вогнище, а я як добувач їжджу забиваю бізонів".

- Квартира, випадково, не з олімпійських?

- Ох, в тих квартирах важко зробити ремонт, тому що ти ніколи не впевнений в тому, що тебе завтра не виселять.

- На концерти вас Дарина водить?

– Минулої суботи були з нею в планетарії на концерті "Чарівна флейта". Для мене все було чудово, а Дарина, звичайно, відзначала помилки. Від цієї комбінації класичної музики і зоряного неба над головою, яке постійно змінюється, я сидів з відкритим ротом півтори години. Ще для себе відкрили театр "Чорний квадрат" – часто ходимо і завжди замовляємо місця біля сцени, щоб почути все. Дитина залишається з нянею, бо бабусі і дідусі далеко від нас, і ми за чотири години повинні зробити програму максимум.

- Дарина зараз займається музикою чи тільки дитиною?

- Я тільки зараз бачу у неї в очах, що їй знову хочеться зайнятися музикою. Вона іноді викладає композиції в інтернет. Я її чудово розумію. Коли я приїхав зі своїх перших Олімпійських ігор, в 2008-му, півроку я просто не міг заходити в зал. Коли бачив штангу, мене всього вивертало. Такий пресинг протягом восьми років – це було занадто: 10-12 тренувань на тиждень, болить у тебе щось чи ні. Мабуть, у неї теж накопичилося: вона по шість годин на день грала. Каже, що тільки зараз їй вже не сняться сни про те, як здає іспити. Після консерваторії вона ще рік пропрацювала в київській музичній школі, а потім прийшла і сказала: "Вибачте, в декрет". А зараз поступово втягуватиметься.

Раніше гостями в студії "Сьогодні" були:

• Михайло Зав'ялов: КДБшники привозили Усику валізу грошей, щоб купити згоду на бій у Москві
• Перша українка на Евересті Ірина Галай: "Трупи? Це антураж головної вершини світу"
• Перший український чемпіон світу Андрій Синепупов: "На квартиру не вистачило $ 200" 
• Легенда українського велоспорту Ярослав Попович: "На мотоциклі вичавлював 300, але продав – стало страшно за життя"