Ярослав Попович: "Для початку потрібно вигнати москалів з України"

— На змагання в Україні за останні п'ять-шість років я приїхав уперше, — почав Попович. — Рівень дуже високий, хлопці їдуть жваво. У другий день київської Race Horizon Park я не завершив дистанцію, швидкість була дуже високою, до того ж у п'ятницю впав, і велосипед не був готовий технічно — опустилося сідло, і якби я зупинився його підняти, то вже не наздогнав би інших. Основним завданням моєї участі в гонці було популяризувати велоспорт в Україні, залучити якомога більше людей, спонсорів. Так, і виступати в Україні завжди приємно.

— Який зараз у нас загальний рівень велоспорту?
— Дуже низький. За останні роки в нашій країні нічого не робилося для його популяризації, все тільки на натхненні окремих людей. Потім з'явилися аматори, які мають якийсь бізнес, купують собі велосипеди, допомагають дітям і велошколи. Зараз пройшли вибори президента федерації, ним став Олександр Башенко — бізнесмен, який провів у Києві ці змагання, вкладає гроші й розвиває велоспорт. Тому, думаю, цей керівник буде щось робити. Для початку потрібно вигнати москалів з України, закінчити війну і починати все будувати з фундаменту, відновлювати школи, ростити дітей, розвивати регіони.

Коли 16 років тому я їхав до Італії, дуже багато українців виступало в європейських командах на вищому рівні — до 10 осіб. А зараз ми тільки удвох з Гривком, і навіть не з ким поговорити (посміхається). Ок, в Україні є дві команди — "Кольса" і "ІСД", але вони їздять континентальні змагання не там, де потрібно. Велоспорт де? В Європі. А вони далі Польщі не вибирають. Зараз я бачу у нас людей 10, які могли б добре виступати за кордоном.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— Як зробити Київ велосипедним містом?
— Перший крок — це привчити людей до велосипеда. Ми дуже відстали від Європи, але і в нашій країні люди починають замислюватися про здоровий спосіб життя. Адже вони виїжджають за кордон і бачать, як там і що. Плюс потрібні велодоріжки і культура між велосипедистами і автомобілістами. Від Італії в цьому плані ми відстали на п'ять-десять років. Там по доріжках майже не їздять, там велосипедисти на рівні з автомобілістами і їздять по дорогах. Там велоспорт — другий після футболу. До речі, я мав бути на матчі "Динамо" з "Фіорентиною", бо живу в 30 км від Флоренції, вже приготував прапор, але в останній момент довелося виїхати.

— Розкажіть про команду, за яку ви зараз виступаєте.
— Спонсор Trek Factory Racing — американський виробник велосипедів. Сама команда молода — всього два роки, хоча наш кістяк — менеджери, масажисти, механіки — зберігається вже дуже багато років. Команда побудована навколо такого чемпіона, як Фабіо Канчеллара. Нашими вважаються класики, наприклад, Париж — Рубе, тур Фландрії. Це його козирні старти. Всього у нас 27 або 28 гонщиків з 16 країн, є й італійські фінішер, і капітани на таких перегонах, як "Тур де Франс" і "Вуельта", але вони такі "генеральщікі" — від 5-го до 10 місця (сміється) . Тому команду потрібно трохи підсилити. Моє завдання працювати на Канчеллару або іншого капітана, возити бачки, наздоганяти відриви, оберігати їх від вітру.

— Комфортно в цій ролі після того, як самі були лідером, вважалися спадкоємцем Армстронга?
— Коли хтось із наших перемагає, мені здається, я радію більше, ніж він. Так, я був колись лідером, але потім в кар'єрі настає момент, коли потрібно зробити вибір — бути капітаном або грегарі. І, можна сказати, життя змусило вибрати саме цей шлях, тому що я така людина — якщо хтось сильніший мене, буду йому допомагати. Так склалося, що завжди поруч був хтось сильніший — Армстронг, Контадор, Еванс.

— Де стартуєте в цьому сезоні?
— У ці дні проходить гонка в Норвегії, де я був заявлений, але мене запросили до Києва, і менеджер мене відпустив. 7 червня я поїду гонку у Франції — Дофінові Лібере, а потім, якщо все буде добре, "Тур де Франс".

— Цього року у вас закінчується контакт з Trek Factory Racing. Збираєтеся його продовжувати?
— Не знаю, може, ще буду їздити рік, два — залежить від здоров'я і захочу чи й далі крутити педалі (Поповичу 35 років — Авт). А може, стану тренером в нашій команді. Крім велоспорту, я нічого не вмію.

— Крім вас, у Києві чекали і Гривка...
— Його не відпустила команда, вони зараз на зборі, активно готуються до "Тур де Франс".

— Ви приїхали без сім'ї?
— Зі своєю дружиною я розлучився, зараз живу з дівчиною, яка залишилася в Італії. Вона не спортсменка, в будинку повинен бути один спортсмен.

— Колись ви казали, що хочете багато дітей...
— То я був молодий, дурний (сміється). Мені вистачає сина, Джейсона. Він живе з мамою.