Українська легкоатлетка Качур: "Білоруси кричать нам: "Українці – брати". Вони нас люблять, поважають"

Такого гучного "Ще не вмерла" ці Європейські ігри ще не чули! Вчора на стадіоні "Динамо" гімн співав цілий хор українських легкоатлетів, адже збірна в повному складі завоювала командне "золото", в тяжкому протистоянні обігравши дихаючу в спину Білорусь. На відміну від перших днів змагань, трибуни ломилися від кількості людей в передчутті батлу. А один із секторів, ближче до стрибків у висоту, екіпірувався кульками кольорів білоруського прапора.

Медальний залік Європейських ігор-2019 в Мінську

За цей тиждень легкоатлети немов побували тут в різні пори року. Кожен з трьох днів для українців пройшов в абсолютно різних погодних умовах: від змагань теплим літнім вечором до бігання і стрибання по калюжах під проливним дощем і холодного фіналу з вітром. Але що незмінно, так це палаючий в верхньому кутку стадіону вогонь Ігор.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

На цей раз про формат нової динамічної легкої атлетики (DNA), придуманої спеціально для Ігор в Мінську, вже мало хто замислювався. Чи то звикли за тиждень, то чи дійсно все було настільки динамічно і захоплююче, що вже й ніколи було морочитися дивовижними правилами.

Україна захопила лідерство з самого першого виду. Як і в кваліфікації, все починалося зі стометрівки Сергія Смеліка. Тільки на цей раз обійшлося без ряду фальстартів, через які кілька разів поспіль відкладався початок української боротьби в перший день змагань. З 10,44 секунди Сергій відразу ж приніс нам 12 очок. Спрінтерша Христина Стуй додала ще вісім з третім результатом у бігу на 100 м – після білоруски Христини Тімановської і італійки Йоханеліс Еррери-Абреу.

Розклад українських спортсменів на Європейських іграх-2010 на 29 червня

Бронзова призерка особистих змагань Марина Бех-Романчук на цей раз була кращою у стрибках в довжину, перемігши у всіх трьох дуелях. Друга, правда, була спрощеною. Там проти українки виступала італійка Джулія Латіні, яка насправді зовсім не стрибунка. Спортсменка спеціалізується на бігу, але їй довелося замінити колегу по команді Лауру Страті, яка днями травмувалася. Латіні свою спробу не виконала, і Марині просто потрібно було зробити стрибок без заступу. А ось на третій українка зібралася серйозно і видала стрибок 6,79 м, що до наступних Ігор залишиться рекордом DNA. А може і назовсім, якщо в Кракові від такого формату змагань відмовляться.

Трохи гірше, ніж в особистій першості, пробігла змішана естафета 4х400 м: на останніх секундах нас обігнала Білорусь. Поступилися всього 0,07 с, але це коштувало двох балів. В "золотому" складі, до речі, відбулася заміна: Станіслава Сеника, який отримав пошкодження, на останньому етапі змінив Олег Миронець. Стартував, як і в перший день, Данило Даниленко, а середні етапи дісталися дівчатам – Тетяні Мельник та Ганні Рижиковій, які в честь фіналу заплели в волосся синьо-жовті стрічки.

Анна Гацько-Федусова стала четвертою в метанні списа, де не було рівних білорусці Тетяні Холодович. А Артем Шаматрін – третім в бігу з бар'єрами на 110 м. І тут першим виявився білорус – Віталій Парахонка. Господарі все більше скорочували відставання від України, яка лідирувала весь цей час. І після того, як в бігу з бар'єрами на 100 м Анна Плотіцина фінішувала третьою, а білоруска Ельвіра Герман – першою, нас розділяло всього два очки.

Залишався останній етап перед вирішальною естафетою – стрибки у висоту. Андрій Проценко, який замінив в двох останніх раундах Богдана Бондаренка, взяв висоту 2,16 м, оступився на 2,19 і в дуелі з місцевим фаворитом Максимом Недосєковим, якого підтримував весь стадіон, ризикнув і пішов на 2,24. І взяв її! Ось тільки білорус заявив на сантиметр більше. Стрибок – і планка теж залишається на місці! Недосєков – 12 очок, Проценко – 10. І Україна з Білоруссю виходять на фінальну гонку-переслідування з однаковим результатом – 74 бали.

"Так у кого медаль?": повний хаос легкої атлетики – на Євроіграх в Мінську

Все вирішувала незвичайна естафета на 800 + 600 + 400 + 200 метрів, де лідери стартували в один час, залишивши за спиною розбиратися з "бронзою" Чехію та Німеччину. Після першого відрізка Євген Гуцол одночасно з Яном Сломою передали паличку своїх партнерок. Глядачі тим часом волали на все горло і бурхливо реагували на найменші зміни в дистанції між двома топ-командами. Наша Ольга Ляхова почала напрацьовувати відрив, і Олексій Поздняков прийняв у неї естафету вже першим. Перевага наростала, і останньої українці Яні Качур головне було, його не розгубити. Все вийшло – Христина Тімановська так і не змогла її наздогнати, і Україна тріумфально завершила естафету і, в підсумку, змагання на першому місці. Третьою стала Німеччина.

Після нагородження наших чемпіонів ми поспілкувалися з фінішеркой Яною Качур, яка поставила в цій дії красиву жирну крапку.

"Емоції просто зашкалюють! – ділилася експресивна бігунка. – Відчувалося таке напруження, така боротьба! До останнього метра я не здавалася, розуміла, що на мені вся відповідальність. Звичайно, я вдячна команді, яка доклала максимум зусиль, щоб ми фінішували з маленьким відривом . Нервувала я, коли білоруси підійшли до нас впритул? Я вам скажу, що я почала нервувати, як тільки ми стартанули. Розуміла, що в півфіналі у нас був гандикап. А в цей день я ще сутра відчувала, що буде напружена боротьба і що Білорусь нам просто так не віддасть "золото". Вони великі молодці, сильні суперники. Мені, напевно, було найважче, тому що довелося переживати і цілих 800 метрів, і 600, і 400 – ось ці чотири хвилини я була в такому напруженому стані! Мені зараз бігти, а на останньому етапі у них Христина Тімановська, дуже сильна дівчина. Я її давно знаю, дуже поважаю. Ми ще до початку змагань знали, що Білорусь буде головною конкуренткою".

"Всі знали", – підтвердила Тетяна Мельник, що стояла поруч. "Я була впевнена на 100%, що першими будуть стартувати білоруси, – продовжила Яна. – Адже у них сильні особисті види – висота, спис, бар'єри, спринт ... Знали, що нам потрібно буде постаратися. Стадіон був забитий. Але не перший раз чую, що білоруси кричать нам: "Українці – брати". Вони нас люблять, поважають. Звичайно, всі прийшли підтримати свою рідну країну Білорусь, але коли мене випустили на доріжку, я бачила прапори України. Це надавало впевненості, сил – просто нереально! Заряджало ще більше.

У мене є маленька травма, але коли почала бігти, забула вже про всі травми, про все на світі! Просто чула, як шаленіють трибуни. Я не відчувала ніг! Летіла до тієї прямої і іноді поглядала на екран: ну де там той фініш? Ну де?! Яка травма? Малого сідничного м'яза. З'явилася буквально місяць-півтора тому. В останні дні наполегливо працюю над нею, лікую, але вона дає своє. Зараз потрібно швидше реабілітуватися, тому що 11-14 липня проходитиме чемпіонат Європи до 23 років, де я буду виступати на 200 м.

У Мінську ми провели три забіги, і в усіх трьох у нас були різні умови і різні суперники. Мені здається, в перший день погода була більш адекватною, прихильною до нас. А в півфіналі, коли пішла та злива ... Я стояла, і у мене текло все! Моя зачіска важка, – показала Яна на своє довге волосся, заплетене в бузкові косички. – А коли вона намокла, я відчувала, що вона мені кілограм додала! Дивилася вниз і не розуміла, де доріжка, де лінії – все було в калюжах, так багато води! Дуже переживала, щоб в правильному коридорі прийняти естафету. А в фіналі, коли вийшли вранці на розминку, був жахливий вітер, так холодно. Боялася травмуватися. Але розуміли, що погода для всіх буде однакова.

Мінськ мені дуже подобається, а після цього дня він мені втричі більше подобається! Я тут не вперше, вже, напевно, раз п'ятий-шостий. Я і малою на змагання приїжджала, в минулому році тут була. Організація на вищому рівні, все продумано, чітко, без помилок. Стадіон – перфекто! Шикарний. Ноги мої просто обожнюють таку жорстку доріжку. Трибуни, атмосфера – дуже класно".