"Італійці облизувалися – і все розійшлося": капітан "Дніпра-1" Кравченко – про коронавірус, "пекло" і зарплати

Через пандемію коронавірусу чемпіонат України з футболу опинився на паузі, як і чимало інших сфер життя. Чим в цей час зайняті думки гравців? "Сьогодні" поспілкувалися з одним із найдосвідченіших футболістів української Прем'єр-ліги, 36-річним капітаном "Дніпра-1" Сергієм Кравченком, який свого часу встиг пограти за національну збірну країни і "Динамо". Лонгрід – про жахи COVID-19 в Італії, аніматорство на карантині і зарплати в українському футболі в умовах пандемії.

Читайте також: Банкрутства клубів і урізання космічних зарплат: як коронавірус вплине на світовий футбол

- Сергій, з 15 березня чемпіонат України, як і майже весь світовий футбол, на паузі. Як ви переживаєте всю цю ситуацію з пандемією і як перебігає ваш карантин?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Насправді все це сумно ... Що стосується карантину, намагаюся дотримуватися правил. Але знову ж таки ... Не мені судити, наскільки це правильно, але у нас карантин не такий жорсткий, як у тих же Італії або Іспанії. Я можу спокійно вийти чогось купити або вибратися для проведення індивідуальних тренувань, бігаю, катаюся на велосипеді і виходжу гуляти з дітьми. Зрозуміло, я намагаюся гуляти з малими в абсолютно відлюдних місцях, щоб ми були там одні. Але ми це все робимо. Знову ж таки, не знаю, наскільки це правильно.

Досвід італійців та іспанців підказує, що взагалі треба сидіти вдома і нікуди не виходити. Але знову ж таки, не мені приймати про це рішення. У нас ніби як карантин, але при цьому люди можуть зустрічатися, поїхати погуляти. Немає настільки жорстких правил. Будемо сподіватися, до нас не дійде те, що в Італії. І цих заходів буде достатньо. Не знаю...

Сергій Кравченко – в грі. Фото – СК "Дніпро-1"

- А ви самі, внутрішньо, на цю "кнопку стоп" не натиснули? Ось щоб повністю ізолюватися?

- Щоб закритися і не виходити з дому – ні. Я намагаюся ні з ким не контактувати, ні з ким не зустрічатися. Але знову ж таки, слава Богу, воно до нас в такому обсязі, як в тій же Італії, не дійшло і, сподіваюся, не дійде. Але, не дай Боже, дійде – тоді всі ми сидітимемо вдома і реально боятимемося. Так як поки це нас не так сильно торкнулося і нам здається, що не торкнеться, виходжу тренуватися, виходжу за покупками, дітей виводжу погуляти ...

- А куди ви вибираєтеся з дітьми? Ті ж дитячі майданчики, наприклад, закриті ...

- Беремо дитячі мотоцикли і самокати та гуляємо по набережній в Дніпрі. Ні, на дитячі майданчики не ходимо – як кажуть, цей вірус найдовше зберігається на залозі, на всіх цих металевих штуках. Або як варіант – їдемо на клубну базу. Там нікого немає, велика територія, діти бігають по полях, б'ють м'яча, катаються на моциках.

- Дітям складно висидіти в чотирьох стінах?

- Ми ж дорослі. Їм, звичайно, важче. Але їм і треба виходити подихати ... Ті ж італійці сидять повністю під замком вже два тижні, нікуди не можна виходити, тільки за спецдозволом. Ось це жах! Я не уявляю, наскільки це складно психологічно.

Так, життя змінилося. Але не можна впадати у відчай. Всі ми віримо, що все це колись закінчиться. А поки займаємося вдома якимись справами. З'явилося трохи часу перебрати речі в шафах, на полицях, де все завалялося, запилилося. Плюс дивлюся різні старі футболи ...

- А що конкретно?

- Та багато чого! Я підписаний на InStat – там безліч матчів. Переглядаю ті команди, тих тренерів, стиль яких мені подобаються. Наприклад, матчі "Реал Сосьєдаду", "Наполі" двох, трьох, чотирирічної давності. Мені подобається "Наполі" періоду Сарри або "Вільярреал" і "Валенсія" часів тренера Марселіно. Наші матчі переглядаю. Без футболу реально складно. Але я не просто дивлюся, аби подивитися. Аналізую – вихід з оборони, як в атаці грають, як прессингують. Знову ж таки, здається, що цим можна займатися цілий день. Але насправді час з'являється, тільки коли малі йдуть спати. Коли у них обідній сон – я йду тренуватися, кручу велосипед. А час на свої інтернетівські штучки, футбол і аналіз з'являється, коли вони йдуть на нічний сон – а спати вони йдуть зараз пізно, години об одинадцятій. Ось до години-другої ночі пірнаю в інтернет, переглядаю новини ... Таке ... Але без футболу – ніяк.

Сергій Кравченко і легенда "Наполі" Марек Гамшик

- У вас є зошит для записів якихось тактичних моментів? Або ви поки складіруете все це в голові?

- Є і зошит, де я записую якісь моменти. Але зараз такі технології – у мене все в телефоні. Трапляються якісь цікаві замітки – я відразу фотографую і зберігаю в своїй футбольній папці. У тому ж InStat є функція – можна робити нарізку і створювати своє відео. Але я поки з цим ще не повністю розібрався. На телефон знімаю з екрану відео по 10-15 секунд – те, що мені цікаво. Уже чимало таких відео зібралося. Зошит теж є. Там ще записи часів виступів у "Дніпрі" під керівництвом Рамоса, і теперішні за Михайленка ...

- Уже готуєте себе до тренерства?

- Не без цього. Я ж розумію, що мені не довго залишилося грати. Хоча, дай Боже, звичайно ж, довше. Тому на футбол дивлюся вже зовсім по-іншому. Раніше просто хотілося отримувати від нього задоволення. Ще два, три роки тому я просто відстежував моменти, пов'язані з моєю позицією на полі – стежив за іншими футболістами, які на ньому грають, щоб покращувати саме свою гру. А останні пару років дивлюся на футбол ширше – аналізую командні дії: вихід з оборони, пресинг, дії в атаці .. Тобто дивлюся вже на футбол з проекції ...

- Давайте вже назвемо це слово – тренера ...

- Звичайно! Вийде на цьому теренерство чи ні, подивимося. Але поза футболом я себе не уявляю.

- Пам'ятаю, ще 11 років тому, перейшовши з "Ворскли" в "Динамо", ви показували мені свій зошит із записами ...

- Те, напевно, був зошит, куди я записую всі свої матчі. Відтоді чимало інших нотатників з'явилося. Тим більше, що я вже вчився на тренерський диплом категорії А і Б. Звідти теж свої записи є. Це вже глибше і потрібніше. А ту зошит з матчами, звичайно, продовжую вести. Я люблю цю справу – як і збирати фотки, відео голів кожного сезону, в кожній своїй команді: все це у мене акуратно складовано по папках.

- Мені зараз чомусь згадалося, як пару років тому ви в буквальному сенсі звозили "Волинь" на збори до Індії. Такого в українському футболі, по-моєму, ще не було. А тепер, навіть якщо ситуація з коронавірусом вгамується, подібний вояж – мало не на край світу в досить екзотичні краї – уявити практично неможливо. Напевно, попередньо сто разів замислитесь ...

- Я сподіваюся, що світ повернеться в колишнє русло, якось ми поборемо цей вірус. Але зараз, звичайно, про що говорити? Кордони закриті, всі бояться. А тоді ... Я і зараз часто згадую ту чудову поїздку. У Кварцяного, до речі, були сумніви. Але все ж таки зважилися поїхати. І все вийшло чудово.

- Якоїсь екзотики тоді спробували на смак – "тарганчиків" або чогось з цієї серії?

- Ні-ні, нас поселили в гарному готелі з європейською кухнею.

- Днями я спілкувався з вашим тезкою – Сергієм Балтачою, який живе в Лондоні. Він каже, що на вулицю виходить в рукавичках, сто разів на день миє руки. Як у вас з цим справи?

- Маску, буває, одягаю. Іноді – ні. Не знаю, кому вірити: стільки статей з цього приводу. Мовляв, її потрібно надягати, тільки якщо захворів – щоб захистити інших, а якщо ти здоровий, то вона тобі не допоможе. Рукавички не надягаю ніколи. Намагаюся не торкатися до обличчя, особливо – на вулиці. Приходжу додому – руки мою. Ось і всі заходи. Їм фрукти, вітаміни, часник, цибуля – думаю, зараз все це роблять, щоб зміцнити імунітет. Дітям часник з цибулею теж якось потихеньку запихає. Коли молодший був, і дітей ще не було, не можу сказати, що завжди мив руки. Зараз це – норма.

Читайте також: "Ми відсахуємось від сусідів. Сусіди сахаються від нас": легенда "Динамо" Сергій Балтача – про коронавірус у Лондоні

- Бачив ваше домашнє відео, як ваш син Сава Крава на очах у свого братика Луки виконує божевільні удари по воротах. Продовжувачі татової справи зростають?

- Вони дуже активні хлопці. Просто посидіти – це не для них. Велосипеди, мотоцикли ... Зараз нова фішка – стрибки з усіх усюд. З м'ячем грають, в бутсах моїх ходять по квартирі. Коли вони трохи подорослішали, трохи легше стало. А раніше очей взагалі з них не зводили. Чи мало – впаде, спіткнеться. Тепер вже хвилини дві тато може спокійно посидіти. Але зробити щось своє вони мені, звичайно, все одно не дадуть.

- Як ваші сини реагують на карантин?

- 4 квітня їм виповниться тільки три рочки. Вони ще не розуміють, чому ми, наприклад, зараз в кафе не ходимо – останнім часом ми цю справу любили.

- Як в умовах карантину збираєтеся відзначити їх день народження?

- Вдома будемо. Ми, звичайно, планували в ігрову кімнату піти, замовити мультяшних персонажів, запросити друзів, знайомих. Зараз це все, природно, скасовується. Замовимо додому кульки, подарунки ...

- Батько сімейства буде аніматором?

- Ну, тато кожен день аніматор, тож в цьому сенсі нічого не зміниться ... Ще тортик замовили. Вони його дуже чекають, тому що ми їх не особливо не балуємо солодким, намагаємося дотримуватися правильного харчування. Але з нагоди дня народження зробимо виняток. Вони вже готуються задувати свічки і їсти солодке.

Сергій Кравченко з дружиною Тетяною і двійнятами Савою і Лукою

- Як виглядають ваші тренування в домашніх умовах?

- У мене вже бували схожі ситуації, коли доводилося відновлюватися після травм. Плюс стільки досвіду співпраці з тренерами і реабілітологами, безліч різних вправ є в телефоні. У мене немає такого, щоб мені хтось писав програму. Імпровізую. Коли хочеться – бігаю, коли хочеться – на велосипеді катаюся. Кожен день у мене якесь тренування, без вихідних. Сьогодні, умовно кажучи, робота на задню поверхню стегна, завтра – на передню. Ікра, прес, спина ... Та просто заходь в інтернет – обирай вправи, які хочеш! Але я сам собі програму вигадую. Так, виконую той план, який нам дали в клубі – але при цьому щось додаючи, змінюючи ...

- Яке цікаве кіно вдалося подивитися на карантині?

- Знаєте, більшість пишуть в соцмережах, які фільми і книги "проковтнули" на карантині. Я собі накупив вже книг тридцять – автобіографії спортсменів, всілякі мотиваційні речі. Але все це – у "відкладених". Начебто зараз і період такий – що можна собі це дозволити. Але – ніяк. Навіть думки подивитися якийсь фільм не було. У вільний від дітей час дивлюся в YouTube якісь футбольні відео, "Красаву", інших цікавих влогеров. Але навіть там чимало відео залишено на потім – про тих же Кокоріна і Мхітаряна хочу подивитися випуски, але руки все не доходять.

- Чиї автобіографії у вашій бібліотеці?

- І Гвардіола – всі три частини, і Златан, і Анчелотті.

- Може, навіть на мові оригіналу?

- Та ні. Був би я холостяк, я б і англійську підтягнув, і фільми б переглянув, і на PlayStation грав би частіше. Здається, карантин, купа часу ... А його насправді немає. Діти, тренування індивідуальні – і часу залишається тільки на перегляд футболу, Ютюб, новини.

- Знаю, що, ще юнаком, ви часто їздили в італійську сім'ю на канікули. Чи підтримуєте з нею стосунки?

- Звичайно, кожні п'ять днів телефонуємо один одному. Вони живуть в Неаполі. Там не така прям паніка, але теж всі ці заходи карантину дотримуються – сидять вдома. Вони вже старенькі люди і подвійно переживають. Але при цьому не втрачають оптимізму. В їхньому регіоні, на щастя, все не так страшно, як на півночі Італії, в Ломбардії.

- Що кажуть ваші знайомі італійці?

- Якщо в Україні далеко не все ще сприймають всерйоз, то італійці кажуть, що це все не жарти. Часом звучать думки, що коронавірус – це фейк або якась змова. Італійцям подібне чути зараз просто смішно. Вони кажуть: "Ви не уявляєте, що у нас коїться! Ставтеся до цього серйозно". Італійці визнають, що самі не сприйняли всерйоз цю проблему, коли все тільки починалося, продовжували ходити по кав'ярнях. Ось воно і вилазить боком. Тим більше, це ж товариські люди, люблять цілуватися і обніматися, "облизуватися". Ось вони "пооблізивались" – і як цей коронавірус розійшовся! Те ж саме з Англією – коли в Італії вже закрили чемпіонат, "Ліверпуль" продовжував грати з уболівальниками, теж вважаючи: "Та-а-а! Це Італія, нас це не торкнеться". Зараз там теж маячня, паніка. Дай Боже, щоб Україну відвело. Все ж таки у нас не так багато туристів, не так багато заїхало хворих.

- Є думка, що ми не можемо знати реальної ситуації в Україні через відсутність масштабного тестування ...

- Я впевнений, що у нас набагато більше хворих, ніж офіційно. Питав у знайомого доктора. Він каже: "У Дніпрі немає тестів. Немає тестів – немає хворих". Але я не думаю, що кількість смертей будуть приховувати. А воно поки що не лякає. Мені здається, що проблема – не хворі. Бо он гуляє купа версій, що ми мало не всі повинні перехворіти, і лише тоді це все закінчиться. А проблема – в кількості померлих і перевантаженості лікарень. Добре, що карантин у нас ввели відразу, не чекаючи, коли сто людей помре. Сподіваюся, ці заходи допоможуть.

- Що ваш клубний лікар каже щодо ситуації з коронавірусом? Наприклад, є думка, що вірус має вбити потепління ...

- Я взагалі не вірю в це потепління. Це маячня. В Еміратах "плюс 30", в деяких штатах США "плюс 40" – і там вірус живе. Тобто це явно марення, що, мовляв, потеплішає – і коронавірус зникне. Зараз, коли я спілкуюся з лікарями, ніхто нічого не знає – навіть приблизно. А статті, що з'являються на цю тему, напевно, краще навіть не читати. Одні стверджують – мало не половина планети вимре, буде апокаліпсис. Інші – що все мине і нас це особливо не торкнеться. Досвід Італії, Іспанії, Франції говорить про те, що потрібно бути дуже уважними і сприймати це всерйоз. Я не вірю, що це фейк або чиясь гра.

Ще подивимося на Білорусь – там грають у футбол, живуть звичайним життям. Час покаже. Може, виявиться, що білоруси мали рацію, а всі інші – ні. Але Італія, Іспанія ... Там по тисячі людей помирає щодня ...

Читайте також: Скільки українців грає в чемпіонаті Білорусі – єдиному, який не зупинився на карантин

Читав, наприклад, що скандинавські країни бачать вихід у тому, що люди перехворіють і з'явиться колективний імунітет – а зараз потрібно просто берегти доросле покоління, літніх, допомагати їм з покупками. Так – мити руки, так – намагатися не наближатися, але знову ж таки – жити своїм життям. Тому що зараз вона зупинилася, і економіці буде просто ж ** а.

Як бути людям в Україні, які живуть від зарплати до зарплати? Я не політик і не мені в цих питаннях розбиратися.

Але, повторюся, італійці кажуть: "Не жартуйте. Тому що це реально пекло".

- Що ви думаєте з приводу всіляких термінів відновлення футбольного сезону?

- Хто знає, наскільки затягнеться карантин? Потрібно відштовхуватися від ситуації з коронавірусом. Моя думка – потрібно дограти цей чемпіонат, кожній команді проводити по два матчі на тиждень. І потім починати наступний чемпіонат без відпустки, без зборів. Тому що у нас, грубо кажучи, відпустка – зараз.

Треба побороти вірус – щоб не було загрози здоров'ю людей, а потім вже думати про футбол. Але без футболу, реально, настільки важко ... Лунають думки, що без глядачів змагання відновлювати немає сенсу. А я вважаю, що, навпаки, якщо є можливість відновити чемпіонат України без глядачів, то треба відновлювати. Тому що люди, які сидять на карантині вдома, вони хоч по телевізору будуть дивитися футбол. І нам, футболістам, треба грати ...

Коли дадуть добро, що можна виходити на вулицю, зустрічатися, спілкуватися, тоді треба відновлювати і футбол – звісно, краще з глядачами. Але якщо є можливість грати навіть без глядачів – я "за".

- Не можу не поставити вам питання про зарплати під час коронавірусу. В "Ювентусі" гравці відмовилися від зарплат на ці чотири місяці, а клуб обіцяє їм компенсувати втрати, коли всі повернеться на круги своя. В "Барселоні" футболісти отримуватимуть на карантині тільки 30 відсотків від покладеного за контрактом. В українській Прем'єр-лізі поки на цю тему особливих новин немає, але ж напевно якісь процеси відбуваються, щось обговорюється ... Як справи з цим у вашій команді – "Дніпрі-1"?

- У нас поки ніяких розмов на цю тему не було. Думаю, якщо це на користь справі – щоб врятувати клуб, або пожертвувати гроші на боротьбу з коронавірусом, то це правильно і нічого в цьому страшного немає. А якщо – просто заощадити на футболістах, то ... Не нам вирішувати. Якщо нам скажуть, мовляв, треба так-ось і так-от, – будемо розмовляти, і будемо визначатися. Поки що ця тема не порушувалася.

- У "Ворсклі", вашому колишньому клубі, повідомили про скорочення зарплат менеджменту, але про гравців поки не йшлося. Яка ситуація у ваших друзів-знайомих в інших командах?

- Я таких розмов поки не чув. Можливо, не так багато часу ще минуло з моменту початку карантину. Подивимося. Та ж "Барселона" втрачає гравців, тому що немає трансляцій, немає квиткових зборів. А у наших клубів які втрати? Квитки по 30-50 гривень, за телетрансляції гроші – зовсім не ті, що в Європі.

- Кажуть про втрати бізнесів, якими володіють господарі наших футбольних клубів.

- У нас всі клуби приватні. В Україні і без коронавірусу президент клубу може сказати: "Хлопці, до побачення!". Скільки таких випадків було. Тут мені, здається, не у вірусі справа.

Читайте також: Відлуння коронавірусу: названий термін, який знадобиться футболістам, щоб привести себе у форму

- Самі ви в цій ситуації на що налашовуєтеся?

- На позитив. Думаю, в світі є розумні люди, які вирішать цю проблему. Зараз в Україні карантин оголошений до 24 квітня. Ось і налаштовуюся, що 24-го ( до речі, в цей день Кравченку виповниться 37 років – Прим. ) ми почнемо тренуватися і будемо готуватися до відновлення чемпіонату. Хоча, судячи з того, що відбувалося в Китаї і що зараз відбувається в Європі, навряд чи ми відновимо чемпіонат в ці терміни. Але налаштовую себе на це. А там – подивимося.

Дивіться сюжет про український сценарії коронавірусу