Марія Музичук: "Кажуть, шахісти дуже нудні. Я ламаю цей стереотип"

- Багато хто взагалі не вірить, коли я говорю, що займаюся шахами з трьох років, – почала розмову Марія, яка рік тому стала чемпіонкою світу, а місяць тому втратила титул з боротьби з китаянкою Іфань. – Питають, як це можливо. Все просто: батьки – тренери і, природно, навчили нас з сестрою грати. Частота і тривалість тренувань різна. Перед турніром займаюся більше. Вже відомий список учасниць, і я готуюся до конкретного суперника. Якщо ж турнірів немає, то можна дві-три години на день.

- Після титулу чемпіонки світу куди прагнути далі?
- Останнім часом мене багато хто питає: "Ти вже стала чемпіонкою. Що далі – кинеш шахи?". Це трошки смішно. Наприклад, в командних змаганнях я не вигравала Олімпіаду. Я чемпіонка в класиці, але є ще швидкі шахи і бліц. І мені б ще хотілося досягти перемог і там.

- Уже відійшли від чемпіонського поєдинку з Хоу Іфань. Встигли його проаналізувати?
- Минуло три тижні, я відпочила. А що стосується матчу, то нічого страшного не сталося. Наступний чемпіонат світу буде, швидше за все, вже в кінці цього року, і ми з сестрою спробуємо зробити все можливе, щоб повернути корону.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Не водили Хоу на каву у Львові, все-таки, як львів'янка, ви повинні знати багато цікавих місць...
- Ні (сміється). Думаю, для цього були організатори, які кожен день займалися її дозвіллям.

- У більшості видів спорту є форма. У шахах ви цим займаєтеся самі. Як підбираєте собі одяг на матчі?
- На кожному офіційному змаганні є дрес-код, і ми його дотримуємося. Це займе дуже багато часу, якщо розповідати все по пунктах. Скажу, що зовсім не обов'язково приходити в сукнях або якихось нарядах, просто потрібно бути одягненим строго. Але, до речі, на командних змаганнях нам видають форму, і приємно, коли ми виходимо і можемо надіти нашу курточку.

- А для чемпіонату світу як підбирали?
- З сестрою і мамою ходили по магазинах. Сподіваюся, глядачам сподобалося.

- Фішкою Іфань були її білі кросівки-снікерси. Яка ваша фішка?
- Зараз немає. Це колись у дитинстві на тур можна було приносити якісь камені – звичайні, які діти збирають на удачу, або улюблену іграшку. А зараз (в 23 роки – Авт.) я вже виросла і розумію, що потрібно просто сильно грати, і тоді ти будеш перемагати.

- Коли ви не за дошкою, ви дуже відкрита людина, багато усміхаєтеся...
- До речі, чомусь деякі люди кажуть, що шахісти дуже нудні і з ними нема про що поговорити. Мені в цей момент так смішно. Я кажу, як це взагалі можливо? (Сміється.) І я намагаюся зламати цей стереотип. І якщо я не в шаховій компанії, то готова говорити на будь-яку тему, крім шахів.

- Під час чемпіонату світу Львів влаштовував різні фестивалі, показували фільми про шахи. Що встигли побачити ви?
- Під час матчу у мене взагалі не було часу щось дивитися. Доводилося концентруватися на кожній партії. Але я знаю, що цих заходів було дійсно багато. Наприклад, було свято шоколаду. Я дуже люблю шоколад. Це одна з моїх слабкостей. Я хочу похвалити "Львівський шоколад", він мені дуже подобається, я туди часто заходжу.

- Тоді як вам вдається зберігати таку фігуру? Все-таки ваш вид спорту в основному сидячий.
- У нас завжди є можливість сходити в фітнес-клуб. Я не можу сказати, що ходжу туди регулярно, але раніше, коли не було такої кількості змагань поспіль, відвідувала басейн, бігала на доріжці. Намагаюся підтримувати фізичну форму.

- Я читала, що ви багато років хотіли навчитися грати на піаніно і таки це зробили. Як часто сідаєте за інструмент сьогодні?
- У п'ять років я розповіла про це мамі. Просила: "Будь ласка, запиши мене в музичну школу. Я хочу грати, як інші діти". Але мама сказала, що якщо я хочу добитися чогось в цьому житті, мені потрібно визначитися і займатися чимось одним. І оскільки тоді я щодня займалася шахами, то вчитися грати на піаніно не було можливості. А коли мені виповнилося 20, я сказала: "Мама, я вже багато чого досягла. І вчора я записалася на курси". Тобто сказала вже тоді, коли записалася. На жаль, зараз у мене немає можливості відвідувати уроки. Коли я жила з батьками в місті Стрий, мені було це легше робити. Переїхала до Львова, ситуація змінилася. Зараз за фортепіано сідаю рідко. Сподіваюся, що в найближчому майбутньому зможу займатися цим собі на втіху.

Улюблений твір? Мені складно вибрати один, і це не зовсім правильно. Спочатку мені потрібно вивчити багато різних, щоб потім сказати, що це мені подобається більше. Ось мене часто запитують про кумира в шахах. І я не можу сказати, адже у кожного свій стиль, і кожен привносить щось нове, своє. Якщо когось одного називаєш, значить, всі інші негідні. Тому у мене немає кумира ні в шахах, ні в музиці.

- Книги про шахи часто читаєте? Дивитеся шахові фільми?
- Зараз все в основному обговорюють фільм "Жертвуючи пішаком" про Боббі Фішера. Від себе можу сказати, що фільм досить цікавий, але не зовсім згодна, як актори емоційно передавали шахістів. Мені здається, вони більш стримані, ніж показані на екрані. Актор в ролі Боббі Фішера реально перегравав.

- Чула, що ви великий фанат Гаррі Поттера...
- Не те щоб великий, але просто мій улюблений автор – Джоан Роулінг. Тепер вона перейшла на детективи, і мені теж подобається. Наприклад, я читала "Поклик зозулі" англійською. І мені сподобалось.

- Скільки взагалі мов знаєте?
- На змаганнях ми спілкуємося англійською або російською. І цих мов мені досить. Знаю деякі слова з інших, але не можу сказати, що вільно ними володію.

- У шахах може бути дружба між суперниками?
- Я б так не сказала. Є дівчата, з якими я спілкуюся, але не можу сказати, що дружу. І коли сідаємо за дошку, в першу чергу хочемо перемогти.

- Де зберігаєте трофеї?
- Раніше – вдома, в Стрию. У нас там ціла колекція – поставили їх на шафу. І людям, які приходили, в першу чергу кидалися в очі наші кубки.

- Які найближчі плани?
- Уже 18 числа ми з сестрою їдемо на третій етап жіночого Гран-прі в Батумі. Для нас це другий, тому що в одному не змогли взяти участь. Це дуже сильний круговий жіночий турнір. Сподіваємося там сильно зіграти і знову вийти на матч чемпіонки світу.

- Уже вирішили, як розпорядитися своїм виграшем?
- Скажу так: свій призовий фонд (80 000 євро. – Авт.) я ще не отримала, тому не думаю про це.

"КОРОНУ СОРОМНО ПОКАЗАТИ"

На всіх заходах в Києві чемпіонку світу-2015 року, шахістку Марію Музичук, яка протягом трьох днів отримала нагороди і від Спорткомітету країни, і від НОК, супроводжувала мама Наталя. "Сьогодні такий цікавий день – в Києві "Герої спортивного року", а у Львові проходить вшанування 50 найвпливовіших жінок міста, – сказала нам в п'ятницю Наталя. – Довелося розділити обов'язки – попросили старшу дочку Ганну з татом сходити на захід у Львові. А ми приїхали сюди. Природно, приємно перебувати серед кращих – навколо одні зірки, очі розбігаються. Коли запрошують, обов'язково потрібно приходити, адже люди за тебе вболівали. у зв'язку з цим довелося трошки розширити гардероб для вечірніх суконь (сміється). Але в першу чергу мені. Маша і Аня вже звикли. Мені ж зазвичай зручно в джинсах або штанах – накинув зверху якусь кофту і побіг. Але головне, щоб більше було приводів, а сукні ми вже купимо...".

"Звичайно, ми не звикли до такої уваги, – продовжила мама шахістки. – Але коли Маша тільки стала чемпіонкою, перші три дні телефон просто не замовкав. Ми дали, напевно, близько 50 інтерв'ю. І таких – ґрунтовних. Мені здається, про нас з народження написали вже буквально все – що було, чого не було. Звичайно, приємно, але іноді нічого нового вже й не відбувається, а журналісти все одно запитують, і доводиться повторюватися. Приємно, коли твоя дитина досягає успіхів, навіть найменших. А вже тим більше, коли Маша домоглася найвищого звання в шахах і увійшла в історію".

Розповіла Наталя і про корону, отриману на ЧС-2015 в Росії: "Вона насправді пластмасова. І нам трошки соромно її показувати".