Найуспішніша для українців паралімпійська дисципліна, плавання, привезла з Бразилії неймовірну кількість медалей – 74, з яких п'ять – у 24-річної Єлизавети Мерешко. У звичайному житті вона пересувається на візку (слабкі з дитинства ноги) і при плаванні працює тільки руками. У Єлизавети чотири "золота" і одна "бронза" – з жінок яскравіше медальний набір на Паралімпіаді 2016 тільки у американської легкоатлетки Тетяни Макфаден (4-2-0).
- Єлизавета, які взагалі враження від перших в житті Ігор?
- Ще немає повного усвідомлення, що сталося таке грандіозне подія. Я йшла до цієї мрії 12 довгих і важких років. Враження найкращі! У Ріо прекрасний басейн і паралімпійське селище. Церемонія закриття вразила: чудовий організували концерт, правда, сильний дощ та пориви вітру трохи налякали. Не дуже приємно в такі моменти без даху над головою.
- Яка з ваших п'яти медалей – найсокровенніша?
- Найважливіша медаль – завжди перша! Особливо, коли вона несподівана. Це була дистанція 50 метрів вільним стилем, там дуже серйозні суперниці.
- За кого самі хворіли в Ріо?
- У мене був дуже напружений графік, встигала дивитися тільки крихітну частину виступів в плаванні. Переживала і була дуже рада за свою подругу і сусідку по кімнаті Анну Стеценко (триразову чемпіонку Ріо-2016. – Авт.).
- Як думаєте, успіх збірної вплине на стан спорту в країні?
- Я на це дуже сильно сподіваюся! У Херсоні протягом вже багатьох років немає нормального басейну. Тільки останні три роки я тренуюся в приватному клубі, який надає єдиний 25-метровий басейн в місті. Моя тренер, Елла Бенедик, постаралася зробити все для того, щоб я могла туди потрапити. Умови там дуже хороші.
- Своїм мотиватором ви називали Яну Клочкову, 4-кратну олімпійську чемпіонку...
- Яну Клочкову я ставила собі за приклад за силою духу. А протягом всього мого життя головна опора і підтримка, природно, мама. Це дуже сильна духом жінка, яка змогла мене підняти і дати майбутнє.
Катерина Макаревська