Олександр Матвійчук, тренер команди Сокіл 2007: "В України є унікальна можливість показати свій потенціал на батьківщині хокею"

У сезоні 2019/2020 до команди "Сокіл 2007" долучилась велика кількість нових юних спортсменів на чолі з досвідченим тренером Матвійчуком Олександром Миколайовичем. Команда в оновленому складі була заявлена одразу у декількох лігах – як українських, так і міжнародних, зараз активно готується до елітного міжнародного турніру Quebec International Pee-Wee Hockey Tournament, який стартує вже у лютому 2020 року у Канаді. Про команду та майбутні змагання розповідає тренер Олександр Матвійчук.

Про історію створення команди і те, скільки часу він з нею працює:

"Команда "Сокіл 2007" була зібрана в 2014 році серед гравців, яким на той момент було 6-7 років. До літа 2019 року наставником колективу був Денис Вовк. Минулого літа у команди змінилося обличчя: я замінив Дениса, прийшовши на посаду старшого тренера. Додалося також дуже багато нових хокеїстів. З весни 2019 року хлопці фактично почали підготовку до турніру Pee-Wee в Квебеку".

Деоккупация юга страны – как украинские военные отвоевывают территории

Запрет на передвижение по стране для военнообязанных – все детали

Ракетные удары по мирным украинским городам - июль 2022

Ядерный терроризм россии

Про те, хто в "Соколі 2007" лідер на майданчику та за його межами:

"Лідери у нас точно є, однак дитячий тренер не повинен когось виділяти серед інших. Тому я просто скажу, що у кожного гравця є свої плюси і мінуси. І, зрозуміло, у всіх попереду багато роботи, щоб вирости в справжніх зірок хокею".

Про участь у турнірі Quebec International Pee-Wee Hockey Tournament:

"Київський "Сокіл" буде вдруге в історії представлений на цьому престижному турнірі. Наша школа рік тому відправляла в Квебек свою команду 2006 року народження, і ось тепер – дубль два. Можливо, це і не найважливіший для нас турнір у році, але точно – найцікавіший. Для нас ці змагання – можливість показати на батьківщині хокею потенціал України в цьому виді спорту і позмагатися з провідними школами світу".

Про формулу турніру Pee-Wee:

"Складність у тому, що там дається всього дві гри на те, щоб виграти і продовжити боротьбу за призові місця. Якщо програв обидва матчі – то вилітаєш до "втішної" стадії, де борешся лише за престиж, але не за головний приз. Вже відомо, що в першому матчі 16 лютого граємо з командою з Сірак'юса (США). Суперник у другому поєдинку буде залежати від результату першої гри. Щоб претендувати на фінал, потрібно перемогти хоча б в одному з матчів, а далі вже – вдало рухатися по турнірній сітці. Система розіграшу – олімпійська (матчі на вибування)".

Про шанси на перемогу в Квебеку:

"Ми зібрали хороших гравців, по суті, найкращих в Україні в цьому віці, і їх вдалося згуртувати в один колектив. А що далі – подивимося!"

Про переможні традиції "Сокола":

"Київський "Сокіл" знають далеко за межами України. На жаль, склалася парадоксальна ситуація: вже півтора десятиліття ми скитаємось, не маючи свого дому. За іронією долі, 2007 рік – не тільки рік народження гравців "Сокола 2007", але і рік закриття спорткомплексу "Авангард", на якому виховувалися попередні покоління "соколят". Наші нинішні виступи на міжнародній арені – це шанс відродитися".

Про те, чи є поїздка на турнір Pee-Wee шансом засвітитися для його підопічних перед очима скаутів провідних клубів світу:

"Якщо ми правильно працюємо, то повинні виховувати дітей, які комусь потрібні. Я не боюся, що вони підпишуть з кимось контракт, навпаки, вважаю, що вони повинні брати максимально з того, на що здатні. Чемпіонат України не є найсильнішим у світі турніром, і я буду тільки радий, якщо у когось з моїх підопічних з'явиться можливість показати себе на іншому рівні".

Про те, як сам, будучи вихованцем школи "Сокола", вперше приїхав підлітком у Північну Америку на початку 90-х років:

"У 1992-му наша команда 1975 року народження брала участь в Mac's Tournament, який до цих пір щорічно проходить у Калгарі. Перша поїздка за океан – таке не забувається! Ми на все дивилися круглими очима, але все-таки не злякалися. Граючи здебільшого проти команд Канади і США, зуміли пройти у фінал! На нас дивилися там як на аборигенів, багато глядачів щиро дивувалися, звідки в далекій для них Україні є хокей. У вирішальній грі ми зустрілися з ще одними європейцями – збірною Фінляндії. На жаль, в боротьбі за "золото" поступилися – чи то 2:5, чи то 2:6, але досвід отримали гігантський! Дуже багато з тієї юніорської команди "Сокола" змогли в підсумку зробити непогану кар'єру за кордоном".

Побажаємо успіху та вдачі "соколятам" в Канаді і дуже приємно чути, що український дитячий хокей виходить на міжнародній рівень.