Жваві "кабани" і лебедине озеро, піца з таємним продуктом із самої Італії та шикарний льодовий палац, яким можуть похвалитися не всі обласні центри України. І ці дива зібрані в маленькому селищі з населенням 1600 людей. Отже після сенсаційної перемоги "Колоса" в Лізі Європинад грецьким "Арісом" (2:1) ми приїхали до Ковалівки, щоб подивитися, чим живе це самобутнє село після гучного дебюту своєї команди в єврокубках.

Тямущий пацан і жодного фраєра

Селище в 80 км від Києва зустріло нас похмурим небом, полями золотої кукурудзи, чистотою, тишею і будівництвом. Символічно, що на в'їзді до Ковалівкі першим кидається в очі футбольне поле. Це не суперсучасний стадіон клубу, який відкрився менше місяця тому. Але газон виглядає доглянутим і навіть видніються невеликі трибуни. Треба ж десь ганяти і майбутнім зіркам Прем'єр-ліги, а, може, і збірної України.

Значна частина жителів села не дивилася матч з "Арісом". "Сою чавив", – відповів нам чоловік. "На зміні був", – вторував йому охоронець. Працівник швидкої допомоги Володимир також був на роботі і не зміг побачити матч, але на стадіон ходить і команду підтримує.

Продавчиня місцевого магазину зізналася, що у них просто немає каналу. Але всі знають, що команда виграла. Причому жінки впевнені, що рахунок був 2:0. На наше зауваження, що все ж таки 2:1 продавчиня з посмішкою відповіла: "Але в підсумку ж все одно виграли".

Близько 40 фанатів дивилися поєдинок організовано. Про це нам розповів Віктор Федорович, який був капітаном "Колоса" ще за часів Союзу у 80-х:

"На кордоні Устинівка-Ковалівка є міні-маркет. У нас там офіс, висять наші футбольні фотографії. Зазвичай ми їдемо з "Колосом" на виїзні матчі. Але через коронавірус до Греції не полетіли. Отже зібралося людей 40, повний зал. І молодь, і дівчата, і ми – дідусі. Звичайно, після матчу добре святкували (посміхається)".

Скільки матчів сам відбігав за "Колос", Віктор Федорович вже і не порахує:

"Грав з 14 років і до 50-ти. У 1989 році вибороли третє місце в чемпіонаті аматорської ліги України. До речі, Анатолій Андрійович Засуха, батько нинішнього президента клубу, великий фанат футболу. Ми ще при ньому починали. І було таке діло: буде скільки треба грошей, але потрібно перемогти. Ми були і чемпіонами області, і Кубок області брали. Це не секрет, що зарплата тоді була 180 рублів, а за перемогу в тому ж Кубку він давав кожному футболістові по 200. І за забитий гол 200. У фіналі Кубка з Бородянкою я перший гол забив і показую йому. Він киває: все буде".

Поцікавилися ми у колишнього капітана, що особливого в нинішньому "Колосі"? Адже за вісім років команда пройшла стрімкий шлях від чемпіонату області до Ліги Європи.

"Це дійсно команда, – каже Віктор Федорович. – Я б, наприклад, вже не брав Селезньова в 35 років, але президент сказав стосовно нападника так: "Подивимося, як він буде грати. У нас в "Колосі" команда. І навіть якщо б ми, наприклад, взяли Мессі, а він не грає командно, то ми його усунемо". У нас хороші хлопці, дійсно борються, немає фраерків – єдиний колектив. Костишин – відмінний тренер. Сам себе зробив. Тямущий пацан. Він на своєму місці. Вже і Суркіс пропонував за нього будь-якого іншого тренера. Але Андрій Анатолійович сказав, що ні, я свого не віддам".

Будівництво в "київській Швейцарії"

До центру села ведуть тихі вулички з хорошими дорогами, але вони були порожніми. А місцеві жителі, які промайнули, котили переважно на велосипедах. Хоча і жінок старшого віку на мопедах вистачало.

Кинулися в очі кілька будинків, виставлених на продаж. Розговорившись з одним із продавців, дізналися, що важко продати не сам будинок, а землю. Все ж таки 70 соток, а сотка в Ковалівці коштує ні багато ні мало 1000 доларів. І це в 80 км від Києва.

"Я б не продавав, але сестри наполягають", – зізнався чоловік.

Доводилося читати, що Ковалівка – мало не "українська Швейцарія". І на пересічне українське село вона не схожа – крім хороших доріг, є піцерії, торгові центри, салони краси. З одного боку, десь тут навіть була дача колишнього президента України Леоніда Кучми. За особистими спостереженнями скажу, що в селі і справді зразковий порядок, ні тобі сміття, алкашів і старих нетрів. Хоча і рядових скромних будиночків з курми і качками вистачає.

А ось красу Ковалівки повною мірою оцінити не зуміли – центр виявився перекритий через ремонтні робіт, а сувора охорона пильно стежила за кожним кроком, немов оберігаючи від сторонніх очей секретний об'єкт. Тому ми не змогли побачити монастир і ставок з лебедями, які так нахвалювали місцеві жителі. А також пошукати горезвісну дачу колишнього президента.

Чотири сири і м'ясна

Зате ми побували в кафе "Колос", куди після матчів навідуються і футболісти. Буває там з сім'єю і головний тренер команди Руслан Костишин, замовляє в основному піцу чотири сири з грушею. Футболісти ще люблять м'ясну, паста теж у попиті. Але намагаються не вчащати зі стравами з тіста – режим все ж таки.

Згодом кафе цілком може перетворитися на справжній спорт-паб. На стінах вже є футболка з автографами всіх футболістів "Колоса", форма з переможного для нашої молодіжки чемпіонату світу-2019 і футболка Андрія Ярмоленка. Хоча сам Ярмоленко в Ковалівці жодного разу не був.

Завзятий уболівальник бармен Сергій чекає матч Ліги Європи на новому стадіоні, який обійшовся власникові клубу в 5 млн доларів і розрахований на 5000 місць. "Для мене наш новий стадіон навіть гарніший за "Олімпійський", – каже хлопець. Відзначимо, що якщо "Колос" пройде "Рієку", то зможе прийняти вдома раунд плей-офф. Звичайно, Сергію хотілося б побачити на газоні футболістів "Тоттенгема" і "Манчестер Юнайтед", але в Ковалівці будуть раді будь-якому супернику.

Навіть італійським гостям не соромно запропонувати власну піцу, адже вона робиться зі справжнього італійського борошна. Ми не втрималися і також спробували кілька видів, в тому числі і сирну. Але більше припало до душі м'ясне асорті. А ось розливного пива в наявності не виявилося. "Чим же футболістам поповнювати водний баланс?", – пожартував один з відвідувачів.

Їжакові рукавиці і зайві 3 кг

Збираючись до Ковалівки, дуже хотілося подивитися на побут футболістів, поспілкуватися з родичами – як вони пережили той нервовий вечір в Салоніках. Але виявилося, що в селі ніхто з гравців не живе. Всі базуються у Києві, а в Ковалівку приїжджають на збори і зупиняються в готелі при стадіоні. Та й місцевих футболістів в "Колосі" немає, хоча раніше грали діти з сусіднього Фастова.

Але, як нас запевнили місцеві жителі, ніхто з футболістів поки не зловив зірку, всі хлопці відкриті. Можна спокійно перекинутися з ними кількома фразами, пожартувати.

"Мешканці Ковалівки і футболісти, як одна сім'я. Ми ж теж приходимо до них на тренування, спілкуємося. Коли футбол, в селі завжди свято. На стадіоні грає музика, працюють магазини. Привозять пиво, лимонад, каву", – говорить охоронець стадіону Володимир.

До речі, після невеликого опитування місцевих уболівальників, ми дізналися, що головним улюбленцем в Ковалівці є 27-річний воротар Євген Волинець. Саме його прізвище лунало найчастіше під час переліку топових футболістів "Колоса". Хоча Смирний і Лисенко також на хорошому рахунку у ковалівців.

Головний тренер Руслан Костишин тримає своїх підопічних в їжакових рукавицях. Селом після програшу не ганяє, та й на тренуваннях не дає розслабитися. Тому в здебільшого місцеві жителі впевнені, що і відомого новачка команди Євгена Селезньова тренер приведе до ладу. Форварду головне пообжитися в новому колективі, набрати форму, скинути зайву вагу.

"Коли тільки приїжджав на розгляд, Євген сам зізнавався, що у нього є 3 зайвих кілограми", – розповів нам охоронець Володимир.

Комусь здасться дивним, що при населенні в півтори тисячі людей, стадіон "Колоса" розрахований на 5000 місць. Але на футбол до Ковалівки приїжджають зі всієї округи, навіть з Василькова та Білої Церкви. Отже і цієї місткості може бути замало. Охоронець місцевого стадіону Володимир зазначив, що задеракуватих вболівальників у них немає. Так, і звідки? Адже на стадіоні багато тих, кому вже за 30.

Свята після виходу команди в Лігу Європи в селі не було – не те свято в умовах коронавіруса. Але місцеві жителі збиралися самі – "шашлики, по 100 грамів, посиділи трохи". А ось ще після виходу "Колоса" в Першу лігу в центрі села організовували концерт, запрошували артистів, приїжджала Оля Полякова.

"Цього року теж була розмова: якщо нормалізується ситуація з коронавірусом, влаштують концерт, хотіли запросити Олега Винника – улюбленця жінок. Але нічого. Головне, щоб команда перемагала", – каже Володимир.

"Ковалівські кабани"

Окрім футболу, в селі піднімають хокейну команду – "Ковалівський кабани". Групу галасливих, жвавих хокеїстів ми випадково побачили на одній з вуличок. На питання, чи грав уже з ними Євген Селезньов, який теж впевнено стоїть на ковзанах, один з хлопчаків вигукнув: "Так, тричі". А потім все ж таки зізнався, що пожартував.

У Ковалівці з її нечисленним населенням навіть є власна льодова арена. З початком карантину через коронавірус лід на ній довелося прибрати, а діти їздять тренуватися до Білох Церкви. У минулому чемпіонаті України серед гравців 2005 року народження вони посіли шосте місце. Хоча вважають, що могли бути і в призерах. Але ніхто не сумнівається, що незабаром в селі буде і хокейна команда рівня УХЛ.

"До нас одесити приїжджали і говорили, що просто офігівають. Маленькі ганяють в хокей і футбол, лисі та сиві – теж. В Одесі такого немає. Грали з "Дніпром-1", у них там теж місто-мільйонник, але льодової арени теж немає", – каже колишній капітан "Колоса" Віктор Федорович.

До речі, юні хокеїсти – теж віддані фанати місцевої футбольної команди. І в наступному сезоні майбутні льодові зірки пророкують "Колосу" бронзові медалі Прем'єр-ліги. А на питання, кого з грандів хотіли б побачити на новенькому стадіоні, "кабани" першим назвали "Шахтар".

Чим живе нефутбольна Ковалівка

Ковалівка – на перший погляд акуратне і цілком заможне село в 80 км від Києва. На питання, за рахунок чого живуть місцеві жителі ми почули кілька версій. Але головним роботодавцем тут є агрофірма "Світанок". Голова правління – Тетяна Засуха – мама президента "Колоса" Андрія Засухи. Серед напрямків виробництва – рослинництво, тваринництво, переробка м'яса та виробництво хлібобулочних виробів.

Диктор юнацької команди "Колоса" зазначає, що агрофірма забезпечує роботою не тільки Ковалівку, а й сусідні населені пункти. Проте, крім місцевого підприємства, мешканці їздять на роботу і до великих міст по сусідству: Васильків, Білу Церкву, Фастів.

фото kovalivka.com.ua

Бармен Сергій запевняє, що молодь зараз не їде з Ковалівки. Більшість отримує освіту і повертається, тому що в селищі є робота і вся необхідна інфраструктура. Хоча охоронець Володимир дотримується іншої точки зору, відзначаючи, що від 1600 людей населення, зараз в селі реально проживає десь 1200:

"Молодь куди прагне? До міста. На великі зарплати, на роботу легше. А з'їжджаються вже на вихідні".

Та й нам доводилося бачити будівлі з покинутими дворами і щільно закритими вікнами. До речі, як зізнався один з працівників місцевої швидкої допомоги, Ковалівку теж не оминув коронавірус.

Але люди тут не сумують. Живуть в передчутті нових футбольних матчів і європейських зірок. А наостанок жителі села обов'язково запрошували відвідати Ковалівку безпосередньо в день матчу – це буде вже зовсім інший колорит. До того ж ось-ось повинні доробити центральну площу і залити "шикарний каток".

Дивіться, як "Колос" обіграв "Аріс" у Лізі Європи