За день до останнього матчу збірної України на Євро-2016 журналіст "Сегодня" відвідав табір "синьо-жовтих" у містечку Екс-ан-Прованс, що в 30 з гаком кілометрів на північ від Марселя.
Розпитуючи місцевих, як знайти готель "Ренесанс", останні два тижні є домом "синьо-жовтих", я поступово наближався до мети, поки, нарешті, не почув як останній "забійний" орієнтир: "Біля входу побачите великий автобус з написом Ukraine". І ось я на місці – біля шестиповерхового будинку у вигляді літери П в самому кінці вулиці Моцарта ("Ах, якби наші хоч в одному матчі на турнірі зіграли, як Моцарт", – мимоволі промайнула думка). Перед входом дійсно варто автобус збірної, який видно здалеку, а навпаки постійно чергують дві машини поліції, тут же – ПТС українського телеканалу-бродкастера. З фасаду балкони другого поверху густо завішані українськими прапорами. Сек'юріті охороняють готель суворіше, ніж наші захисники ворота Пятова – сторонніх всередину не пропускають, а розгледіти що-небудь за напівзатемненим склом не вдається.
На майданчику перед входом – спеціальний навіс, під ним – зручні лавочки та стільці. Причому, встановлені вони так, що з них зручно спостерігати за входом і вікнами – ніби спеціально зроблено для фанатів, караулящіх своїх кумирів.
Але в понеділок вранці тут було безлюдно. "Ну да, всі люблять виключно переможців, а ті, хто програв вже нікому не цікаві", – подумав було я, як побачив спрямовує до готелю групу хлопців у жовто-синіх футболках. Підходжу, знайомлюся. Хлопці виявляються з Чернівців. Помітивши мою журналістську акредитацію, відразу жартують: "А ви не знаєте, як там наша збірна зіграла?". Потім переходять на більш серйозний тон: "Так ми і в Ліллі були на грі, і в Ліоні. Їздимо на своїй машині, вже три тисячі кілометрів намотали. Знаємо, що деякі фани, після того як збірна втратила всі шанси, передумали їхати в Марсель. Але ми навіть не вагалися. і що ж ви думаєте, в перший же день тут у нас розкрили машину: розбили бічне скло і забрали 500 євро. Причому, це все сталося на стоянці, в якихось 50 метрах від фан-зони. звернулися в поліцію, а там тільки посміхаються: "Ласкаво просимо в Марсель!". Ну що, і на нове скло довелося ще 185 євро заплатити. Тепер, нехай тільки спробують програти – нам ця поїздка в таку копієчку влетіла!". А один з хлопців на ім'я Філіп посміхаючись додає: "Ні, головне з Сидорчуком регулярно спілкувалися в соціальних мережах, а після Північної Ірландії він взагалі на зв'язок не виходить".
Трохи пізніше неподалік від готелю знайомлюся з сім'єю з Білорусі. Павло і Юля з Мінська, але вже давно осіли у Франції, купивши житло в Екс-ан-Провансі, причому їх квартира знаходиться в сусідньому з готелем "Ренесанс" будинку. "Я завжди заходила в бар готелю випити чашечку кави, тут його добре готують. Але на той час, що тут живе збірна України, сторонніх перестали пускати. Навіть тих, кого знають в обличчя. Вибачте, кажуть, спецобслуговування". А Павло, дізнавшись, що я спортивний журналіст, і приїхав в місто саме заради збірної України, похвалився: "Знаєш, вікна нашої квартири виходять якраз на номери гравців. Я навіть пару раз вечорами в вікні Шевченка бачив. Ну, як тут було не стати папараці (з посмішкою)? Ось дивись". Він дістав телефон і почав показувати мені фото, на яких в напівзаштореній кімнаті за столом дійсно сидів Шева в синьо-жовтій куртці збірної.
"Моєму другові пощастило більше, – продовжив Павло. – Він працює в ресторані в центрі. Так Шевченко з компанією до нього кілька разів заходив повечеряти. Так один у нього автограф узяв і фото зробив на пам'ять".
Розпрощатися з товариськими білорусами мене змусило поява на ганку готелю прес-аташе збірної України Олександра Гливинський. Від нього я дізнався, що відкрите тренування збірної перед матчем з Польщею перенесена з марсельського "Велодрому" на "Жорж Каркассон" в Екс-ан-Провансі не з нашої ініціативи. "УЄФА попросив нас і поляків по можливості знайти інші галявини для відкритих тренувань, щоб поле на ігровому стадіоні зайвий раз не навантажувати, – розповів він мені. – Ми хотіли спочатку провести наше заняття на тренувальному полі "Олімпіка", але його вже забронювали поляки, і було вирішено взагалі нікуди не їхати, а тренуватися в звичному нам місці".
На моє запитання, з яким настроєм підходить команда до своєї останньої гри на Євро, Олександр чесно зізнається: "Всі засмучені, що так сталося, і у всіх велике бажання довести, що ми чогось варті. Будемо намагатися, а там – як вийде. У поляків на завтрашній матч теж величезна мотивація, у них на кону – перше місце в групі".