Переселенці з Донбасу: Від вибухів дзвеніло скло і стрясалися стіни

Багатодітна сім'я з Горлівки в серпні змушена була покинути свій будинок, оскільки виявилася перед перспективою потрапити в епіцентр перехресних артилерійських і мінометних обстрілів.

"Від вибухів дзвеніли скла і стрясалися стіни, домашні тварини божеволіли від страху, що вже говорити про дітей, – згадує Олена Борисівна, яка виховує сімох дітей. – Чоловік працював машиністом електровоза в Ясинуватій – ті, хто стежив за подіями на Донбасі, знає, яка там була обстановка. Йому довелося залишити роботу. Ми вирішили кидати все і їхати".

Залишити багатодітної сім'ї довелося немало: великий будинок з господарськими будівлями, два городи загальною площею 55 соток, корову, кілька десятків курей. Троє дітей Олени Борисівни студенти, старший син і дочка навчалися в Донецьку, ще один син – у коледжі в Дебальцевому Донецької області. Всі вони до цих пір не розпочали навчання.

На своїй машині подружжя з дітьми виїхали до Херсонської області в місто Каховка, де проживали їхні знайомі. Тут в одному будинку до цих пір і туляться дві сім'ї. Олена Борисівна незабаром змогла повернутися до своєї професії і влаштувалася працювати учителем хімії в місцеву школу, чоловік на якийсь час влаштувався на підприємство "Чумак", старша дочка стала на облік в центр зайнятості, молодші діти пішли вчитися до школи.

  Грошей ледве вистачало на продукти харчування та комунальні витрати, а в родині була ще одна гостра потреба і стаття витрат. 19-річний син Іван уже сім років хворіє на епілепсію Янца, відсутність лікування якої призводить до відмирання клітин головного мозку і почастішання нападів.

Олена Борисівна зверталася в різні державні та волонтерські організації, поки не знайшла в інтернеті номер "гарячої лінії" Гуманітарного штабу "Допоможемо" при фонді Рината Ахметова. "Велике спасибі всьому колективу Штабу і його засновнику за покупку протисудомних і протиепілептичних препаратів для сина, – ділиться мати-героїня. – На найближчі два місяці ви покрили наші потреби".

З вдячністю Олена Борисівна згадує і допомогу шкільного колективу, який у важку для сім'ї хвилину подбав про теплі речі. Главу сімейства днями викликали на роботу до Ясинуватої, старша дочка отримала роботу в Києві, а що залишилися в Каховці члени сім'ї з нетерпінням чекають хороших новин з Донбасу.