Збірна України-1992 / Фото: Twitter
Сьогодні виповнюється 29 років з моменту першого офіційного матчу збірної незалежної України з футболу. 29 квітня 1992 в Ужгороді команда, очолювана Віктором Прокопенком, приймала Угорщину. Підсумком того товариського поєдинку стала перемога гостей з рахунком 3:1. Історичний дебютний гол в історії нашої збірної потужним ударом зі штрафного забив Іван Гецко.
Читайте також: Захисник збірної України розірвав зв'язки і не допоможе команді на Євро-2020
Відео голів матчу Україна – Угорщина (1:3)
29.04.1992 Україна – Угорщина – 1:3
Ужгород. Стадіон "Авангард". 13 000 глядачів. 22 градуси
Арбітр: Вадим Жук (Білорусь) – Валерій Авдиш і Володимир П'яних (Україна)
Україна: Кутєпов Ігор, Лужний Олег, Никифоров Юрій, Беженар Сергій, Третяк Сергій, Ковалець Сергій, Цимбалар Ілля, Шелепницький Юрій, Саленко Олег (Гецко Іван, 59), Погодін Сергій (Сак Юрій, 56), Щербаков Сергій (Гусєв Сергій, 69) . Головний тренер: Віктор Прокопенко
Угорщина: Брокхаузер (Т-ш Балог, 88), Монош, Телек, Шимон, Леринц (Ковач, 86), Лімпергер (Т-р Балог, 59), Кіприх, Мартон (Іллеш, 82), Шалої (Пішонт, 74), Липчей, Вінце. Головний тренер: І. Ензі
Голи: Гецко (90) – Шалої (61), Кіприх (70, 84, пен)
Відзначимо, що автору першого голу в історії збірної України Івану Гецкові недавно виповнилося 53 роки. Колишній форвард Чорноморця, Карпат, Дніпра, Металіста і багатьох інших клубів вже став дідусем, піймав не одного 30-кілограмового сома, а ще дивом вижив у ДТП, яка сталася влітку 2001 року: його BMW вилетів в кювет і після "каруселі" перетворився на корж, а футболіста врятували подушки безпеки.
Нагадаємо, багато футболістів з першого матчу збірної України пізніше прийняли російське громадянство і виступали за збірну РФ, серед них – Никифоров, Саленко, Цимбалар. Звали до збірної Росії і Гецка.
"Була справа, – розповідав в інтерв'ю Сьогодні Іван Гецко. – Я ж ще восени 1992 року уклав контракт з Маккабі з Хайфи і поїхав до Ізраїлю. Мене відразу перестали запрошувати у збірну України, пояснили, що оплачувати мої перельоти це – завеликі витрати. І про мене з часом забули. А я після Ізраїлю два сезони відіграв за Локомотив з Нижнього Новгорода, потім сезон за Аланію, де багато забивав. І ось, будучи вже у Владикавказі, а це був, здається, 1997 рік, я і отримав запрошення грати за збірну Росії"
Читайте також: Чотири любові в житті Андрія Шевченка: сповідь легенди українського футболу
"Але як тільки про це стало відомо на батьківщині, мені зателефонував Йожеф Сабо. Ну, і на правах земляка-закарпатця почав мене наставляти: "Ти подумав, що твій батько скаже, коли дізнається, що ти за Росію граєш? Як ти йому в очі дивитися будеш? Тебе вдома ніхто не зрозуміє". Ну і все в такому дусі. Я після цього відразу зателефонував батькові, кажу: "Батю, порадь, як бути". Він мені: "Тобі вирішувати", але, відчуваю, без особливого ентузіазму це вимовляє. Ну, я відхилив пропозицію росіян, і вже за пару місяців знову був у збірній України – грав з Хорватією стикові матчі за вихід на чемпіонат світу-1998"
Дивіться, як Україна грала у відборі на ЧС-2022 з Казахстаном