Врятувати гімнастику! Врятувати людство! Такі гучні й драматичні гасла стали девізом ювілейного 25-го Кубку Дерюгіної. Багатостраждальний турнір з художньої гімнастики, який традиційно відбувається в березні на честь дня народження легенди цього виду спорту Альбіни Дерюгіної, у 2020-му кілька разів переносили через карантин. І от нарешті головні його організаторки – Ірина Дерюгіна й Іриша Блохіна – добилися свого.
П’ятиденні змагання в київському Палаці спорту стали першим міжнародним стартом з гімнастики від початку карантину в березні (якщо не враховувати онлайн-турнір, який організувала Росія в червні). Усі змагання, включно, певна річ, із Олімпійськими іграми та кваліфікаційними етапами Кубку світу й континентальними чемпіонатами, було перенесено. І ніхто нічого проводити найближчим часом не збирається: до кінця року в "художньому" календарі FIG (Міжнародної федерації гімнастики) стоїть лише самотній і впертий Київ, який має надію, що в листопаді йому таки дадуть провести чемпіонат Європи, що був запланований ще на весну.
Читайте також: Новий лідер збірної! 16-річна гімнастка виграла Кубок Дерюгіної. Наш репортаж
Зважаючи на голод фанів і тривалу відсутність змагальної (а здебільшого й тренувальної) практики в самих гімнасток, можна зрозуміти, чому в спортивних колах так емоційно сприйняли повернення хоч якогось екшену. Особливо своєю роллю у відновленні сезону пишається наше гімнастичне керівництво. Учасниці й спортивні чиновники – і наші, і гості з інших країн – дякували Дерюгіним за їхню сміливість, а українські вболівальники здебільшого позитивно оцінили організацію. Звучало навіть слово "революція".
"Ми боремося за збереження спорту, – впевнена Іриша Блохіна. – Команда Ізраїлю сказала гарну фразу: "Ви робите це для людства". Це глибше, ніж просто змагання".
Під час церемонії відкриття розчулилася і її мати Ірина Дерюгіна: "Художня гімнастика об’єднує божевільних жінок, які цілими днями сидять у залі з ранку до ночі. У жодному виді спорту не працюють так, як "художниці". Поки COVID стояв, уся художня гімнастика світу працювала й тренувалася. Тільки здоровий дух допомагає подолати всі хвороби".
Ірина Дерюгіна також додала, що "в художній гімнастиці немає жодного випадку COVID", хоча це не зовсім так. Можливо, вона мала на увазі Україну, але як мінімум білоруска Катерина Галкіна, багаторазова призерка чемпіонатів світу, ним перехворіла точно й, за словами її партнерки у збірній Анастасії Салос, лише зараз почала відчувати смаки й запахи.
Та не варто забувати, що з поверненням спорту, тим паче не надто комерційної художньої гімнастики, в багатьох країнах, зокрема в тих, де ситуація з коронавірусом стабільніша за нашу, не поспішають не просто так.
Далеко не всі можуть собі дозволити створювати для кожних змагань "бульбашки".
Далеко не всі можуть собі дозволити створювати для кожних змагань "бульбашки", як у тенісі або в деяких футбольних і баскетбольних лігах. Так само не всі готові брати на себе відповідальність за здоров’я учасників і всіх причетних до змагань та продумувати додаткові протоколи безпеки, як у легкій атлетиці й фігурному катанні (що повертається дуже поволі). Тим часом водні види спорту, карате й, наприклад, стрільба здебільшого досі стоять на паузі. Тож "художниці" в цій біді не самотні.
Кубок Дерюгіної позиціонувався як репетиція чемпіонату Європи (якщо він таки відбудеться цього року, а не зміститься на наступний, як усі інші континентальні першості) й мав показати готовність України, що продовжує встановлювати коронавірусні антирекорди, приймати такого роду змагання. Проте заходи безпеки були не такі потужні, як емоційна й спортивна складники.
Заходи безпеки були не такі потужні, як емоційна й спортивна складники.
Обов’язкового тестування перед початком турніру не було. Тест здавали лише ті учасниці, чиї країни зобов’язують це зробити для виїзду в Україну. Головна суддя змагань Лідія Виноградна пояснила, що це не входить до обов’язків організаторів: "За це відповідають національні федерації. Вони подають заявки, а ми даємо їм рекомендації, яким чином вони можуть потрапити на територію України та покинути її. Якраз із плануванням поїздки додому в деяких країн були труднощі. До прикладу, нещодавно Україна потрапила до "червоної зони" в Швейцарії, і спортсменкам, щоб повернутися назад, треба було б відсидіти 14 днів на карантині. А оскільки їхня дівчата маленькі, в них школа, то вони не змогли приїхати. Так само Греція й Угорщина. Деякі країни сказали, що вони просто ще фізично не готові взяти участь у змаганнях: у них довго були закриті зали, і вони не могли тренуватися. Так було з Румунією, а також групою з Польщі. Росія не планувала приїхати, а на чемпіонат Європи її представниці поки що теж не заявилися".
Всім, хто заходив до арени, перевіряли температуру. Якби в когось виникли симптоми, його б відправили додому або в номер і зробили тест. Але вже всередині на найбільш прості й базові елементи захисту мало хто зважав. Люди в масках були наче той Воллі з відомої гри – їх доводилося довго й уважно вишукувати в натовпі, адже вони явно були в меншості. Навіть серед суддів, тренерів і офіційних осіб, у тому числі головних облич турніру – родини Дерюгіних, від Іриші до 88-річної Альбіни Миколаївни. Хоч у фінальний день про маски згадало більше людей, їх усе одно лишалися одиниці. З позитивного: у суддівської колегії, яка на цьому турнірі вдвічі менша за звичну, на столах стояли антисептики, а проходити до своїх місць мали через залу, а не тренувальний майданчик, як раніше: щоб не перетинатися з гімнастками впритул.
Дикторка в залі також почасти нагадувала, що треба зберігати дистанцію: "Сядьте через один стілець!" Та слухалися її не всі. Що й очікувано, коли лідери й авторитети збірної (і – страшне! – маскот-єдиноріг на ім’я Лакі теж!) не дотримуються тих самих правил та не показують приклад. Від обіймів і поцілунків тренерки не відмовлялися. І так, формально змагання проходили без глядачів, але на трибунах, особливо в популярному 2-му секторі, розмістилося немало учасниць Кубку (а всього за 5 днів виступили понад 400), гімнасток і тренерів зі спортивних шкіл та гостей, яких дозволили запросити. Зокрема, в суботу прийшов борець і депутат Жан Беленюк, а також бронзова призерка Ріо-2016 Ганна Різатдінова, яка була ведучою церемонії відкриття.