Відпочивши від вторинного перельоту через Атлантику, новоспечений чемпіон світу WBC в суперлегкій вазі (63,5 кг) Віктор Постол згадав недільний титульний бій з аргентинцем Лукасом Матіссе, розповів про тренування у наставника Менні Пакьяо Фредді Роача, і зізнався, як скоро перебереться з кінцями в Америку.
Про бій: "Це був мій 28 бій, але вперше я виходив у ринг, і в мене не було хвилювання. Я взагалі не переживав! Хоча розумів, що суперник жорсткий – нокаутер. Плюс поєдинок показує канал HBO, дивиться вся Україна. На мені колосальна відповідальність. Але я виходив з роздягальні і ні про що не думав. Інакше, якщо сильно багато думати, можна згоріти до бою. Було багато аргентинців, в залі стояв свист, але я не звертав на це ніякої уваги. Всі відкинув, вийшов, відбоксував, і все вийшло".
Про Матісса: "Він просто мене недооцінив. Він думав, що бій буде легким, але я відразу йому сказав, що, навпаки, він буде важким. Ми знали, що він захоче мене швидко нокаутувати, тому у нас з тренерами була тактика затягнути бій до другої половини. І Фредді, і мій український тренер Олександр Поліщук, все мені казали: як тільки відчуваєш небезпеку, зближуються, клінч, поки суддя не скаже "брейк". Але коли в п'ятому раунді рефері став говорити, мовляв, не тримай його, не в'яжи, інакше дам попередження, Фредді Роач сказав: руки всередині, працюй і старайся якомога більше рухатися. Після 6-го раунду я зрозумів, що Матісса вже стомився і почав накочувати. Удари у нього дуже важкі. Я їх дивився, вони начебто повільні і удар і не удар, але якщо потрапляє – голова трясеться. Тільки слабину даси, і – нокаут! Поза рингом ми з Матіссом не спілкувалися, але мені він здався нормальною людиною. Немає такого пафосу, мовляв, "я тебе порву!" або "я наскубу тобі дупу!" Просто потиснули один одному руки".
Про роль дружини в підготовці: "На цей збір в Америку моя дружина Ольга не їздила, а прилетіла тільки на бій. Ми з командою вирішили, що я буду готуватися сам, тому що повинен виходити в ринг голодний, як вовк. Але ми щодня зідзвонювалися, вона мене завжди налаштовує".
Наступний бій: "Ім'я свого наступного суперника поки назвати не можу. Зараз трохи відпочину, а потім ми з командою сядемо і все обговоримо. Провести захист поясу в Києві? Все можливо, дивлячись який буде суперник".
Про бій з Пакьяо: "Якщо він відбудеться, то буде або в проміжній вазі, або в його категорії – 66,6 кг. Але для мене це не проблема. У мене з вагою проблем немає. Між поєдинками я важу 69-70 кг. Хоча в майбутньому можливо і перейду в напівсередню вагу".
Про переїзд до Америки: "Поки залишаюся тут, у своїй країні. Поки в США буду їздити тільки на підготовку – за два-три місяці. В інший час буду тренуватися в Броварах. Від іноземних фахівців пропозицій про співпрацю мені поки не надходило. Але сказали , що потрібно вчити англійську мову. Я його як би розумію, але не так добре говорю. Тому збираюся зайнятися вивченням англійської".
Про співпрацю з Фредді Роач: "Команду міняти я не збираюся, адже результат на обличчя. Роач – дуже грамотний тренер. Він відразу сказав, що не збирається змінювати мій стиль, лише робив невеликі коректування. Мій український тренер Олександр Поліщук прилетів в табір за три тижні до поєдинку, він був зі мною поруч, допомагав, але в роботу Роача він не втручався, бо готувати повинен хтось один".
Про прізвисько Айсмен: "В Америці у кожного боксера є прізвисько. І під час першого збору в США перед зустріччю з турком Айдином, моя команда запитала: яке в тебе буде прізвисько? Ми довго думали, але до бою нічого не вирішили. Вже під час зустрічі з турком я пропустив у першому раунді удар. Зазвичай боксери після цього губляться, але в мене, навпаки, була холодна, твереза голова, я все чітко розумів. І після цього мене назвали Айсмен – холодний людина – тверезий розум і тримаю удари. Плюс у мене весь час руки холодні (сміється). Я коли з дієтологом працюю, він щотижня бере в мене кров, і в першого разу ніколи не виходить. Палець весь час пробивають два рази, тому не розігріті руки. А я до цього їду в машині і 15 хвилин руки тру. До того ж я народився взимку – в січні".
Про зустріч з Ломаченком: "На жаль, після бою я не встиг побачитися з Васею – занадто довго був на ринзі. Коли на мене наділи пояс, Вася стояв внизу під рингом, він подякував мені за перемогу, ми потиснули один одному руки, але мене оточила преса, і Ломаченко не дочекався. Але мені було дуже приємно, що він прийшов мене підтримати".