Олег Платов тренувався з Кличком
- Олеже, як вам надійшла пропозиція попрацювати спаринг-партнером Володимира Кличка в Австрії, де він готується до суботнього бою з Алекс Леапаї?
- Пропозиція надійшла від мого тренера Абеля Санчеса. Звичайно ж, я відразу погодився: робота в рингу з чемпіоном світу – це безцінний досвід. На жаль, придбати його у повній мірі не вдалося. У перший тиждень спарингів я отримав на рингу травму коліна – розрив передньої хрестоподібної зв'язки. Завдяки команді Кличка мені зробили операцію в Австрії. Хочу подякувати їм за те, що поставилися з розумінням і повністю оплатили витрати на операцію.
- У таборі Володимира продовжують діяти суворі правила, які були розроблені ще у 2004 році Еммануелем Стюардом. Зазвичай правила видаються всім спаринг-партнерам, також листок з ними висить на дверях тренувального залу. Ви цей листок вивчили? Що вас вразило?
- Листок я прочитав, але він мене не вразив, і жорстких правил я там не виявив. Дисципліна в таборі та за його межами є головною складовою перемоги на рингу, тому вимоги цілком нормальні.
- Запізнення на тренування на хвилину досі карається штрафом у 150 доларів? Хтось із боксерів запізнювався цього разу?
- Щодо штрафу за запізнення була лише посмішка, але не більше. Я б, наприклад, цей штраф збільшив разів у п'ять. Тому що запізнення на спаринг або неявка на нього без попередження дуже негативно впливають на підготовку до поєдинку. Все твоє тренування і весь спланований день йдуть коту під хвіст. Знаю особисто, на своєму досвіді. Коли, наприклад, приїжджаєш на спаринги з іншого міста, та ще доводиться чекати боксера в залі дві-три години. При тому, що ви заздалегідь домовилися про зустріч і час. А буває, людина просто не приходить на спаринг і передзвонює тобі тільки через два дні з вибаченнями. Додайте до цього ще витрачений час на дорогу туди і назад, ось і вийде даремно прожитий день. Я розповідаю це не як поодинокий випадок. Таке відбувається постійно, тут, у США, це нормальне явище. Приманити можна тільки хорошими грошима. Або якщо людина сама готується до бою і підходить до підготовки з усією відповідальністю. Тоді проблем немає, але це дуже рідкісні випадки.
- У таборі Кличка боксери досі зобов'язані зафіксувати свій прихід у журналі відвідувань – ставити своє прізвище, час приходу і відходу з залу?
- Ні, ніхто в журналі запису не відзначався, я цей журнал і не бачив. Всі і без записів завжди приходили вчасно.
- Як вважаєте, в чому шанси Леапаї в суботньому бою з Кличком? Уродженець Самоа переможе тільки якщо Володимир вийде на ринг із зав'язаними на спині руками?
- Моя думка – шанси, звичайно ж, у супротивника є завжди, особливо, коли він є офіційним претендентом на титул. Виходячи з останніх поєдинків Леапаї, які я дивився, у нього достатньо потужний удар, але через те, що він повільний на рингу, йому часто дуже важко довести його до мети. Може, Леапаї змінив щось у своїй техніці або тактиці, яка буде ефективна проти такого високого для нього противника, як Володимир... Якщо він над цим працював, бій буде дуже видовищним. Буду, як завжди, вболівати за Володимира, і бажаю йому яскравої перемоги.
- Коли ви повернулися до США?
- 15 квітня. Найближчі плани – відновлювати коліно, реабілітаційний період займе приблизно шість місяців. Щодо наступного бою загадувати рано, відновимо коліно, а там побачимо.
- Коли востаннє були в рідному Дніпропетровську?
- Років два тому. Ще точно не знаю, але, напевно, незабаром поїду додому – в Штатах зі своїм коліном я нікому не потрібен.
- Вашим останнім промоутером був Дон Кінг. Давно з ним завершили співпрацю?
- Я провів один поєдинок під його егідою – успішно, нокаутував суперника у другому раунді. З Доном Кінгом ми розійшлися навесні минулого року. З однієї простої причини – у мене не було поєдинків упродовж певного часу, обумовленого в контракті. Розійшлися тихо-мирно, без скандалу.
- У вас зараз є промоутер?
- Ні, мої інтереси ніхто не представляє, весь цей час я тренувався у Абеля Санчеса.
- Ви працювали з менеджером Івайло Готцевим, котрий якось в інтерв'ю обіцяв набрати собі цілу футбольну команду українських боксерів. Також Готцев опікав нашого Ісмаїла Сіллаха. Правда, що обіцянки Івайла потрібно ділити на 45? Особисто мені він у 2008 році обіцяв зробити вас чемпіоном світу впродовж двох-трьох років...
- Так, я працював з цією людиною, це він мене привіз у США. Я почав з ним працювати, ще коли був пов'язаний контрактом з німецькою промоутерською компанією "Зауерленд Евент". Так, він обіцяє дуже багато всього і, що найцікавіше, майже все, що наобіцяв, тут же забуває. З цією людиною мене познайомив мій перший тренер. У результаті не склалося ні з тренером, ані з менеджером. Довелося припинити з ними роботу. Моя помилка полягала в тому, що я занадто довіряв людям, з якими працював.
- Ви вже оформили собі в США посвідку на проживання?
- Американське громадянство не оформляв, та й немає такого дикого завзяття тут жити. Одружився з українкою, дружина зі мною поруч, в Америці, як і я, дуже скучила за домівкою.
- Зараз у США боксує ціла група українських боксерів. У Лос-Анджелесі осіли Сіллах, Дудченко, Редкач і Шелестюк. У Нью-Йорку – Хитров. Спілкуєтеся з кимось із них?
- Хлопці молодці, показують дуже хороший бокс. Бажаю їм удачі і великих перемог. Не спілкуємося, бо особисто з ними я не знайомий. Тільки з Ісмаїлом Сіллахом, але вже давно не розмовляли. Хочу побажати йому успішного повернення в профі-бокс. До речі, в Австрії познайомився з Олександром Усиком, він саме готується до бою в андекарті у Володимира Кличка.
- Чи задоволені тим, як складається ваша кар'єра? 5-7 років тому ви вважалися одним із проспектів, але повною мірою сподівань так і не виправдали. Що завадило?
- Своєю професійною кар'єрою я, звичайно ж, вкрай незадоволений. Насамперед, винен я сам. Не зумів створити навколо себе професійну команду, націлену на загальний успіх. На початку кар'єри мені було відносно легко, але коли ти піднімаєшся на рівень вище, де доводиться стикатися з досвідченими бійцями, тобі потрібні професіонали в команді, які знають свою справу, а не балаболи. Що стосується неприємностей, які на моєму шляху з'являються, я не знаю, погано це чи, навпаки, добре. Поживемо – побачимо. Що мені допомагало не кинути бокс, а щодня тренуватися без перерв і відпочинку, проводити важкі спаринги без боїв, так це любов до боксу, надія на майбутнє і моя сім'я, яка мене завжди підтримує. Якщо вийде повернутися в ринг, значить, ще будемо боксирувати. Якщо ні – особливо не жалітиму.
Максим Розенко