У суботній день 12 квітня 1980 року канадське місто Сент-Джонс жило звичайним портовим життям. Хтось поспішав у доки, хтось прогулювався уздовж атлантичного узбережжя, й нікому не було діла до дивакуватого хлопця, який полоскав ногу в морській воді. Але пройде всього кілька місяців, і його зустрічатимуть у кожному місті тисячі людей. Його прибуття очевидці будуть порівнювати з візитом королеви.
Марафон надії
Террі Фокс народився у Вінніпезі і ріс звичайним хлопцем. У школі серйозно захоплювався баскетболом і мріяв присвятити своє життя спорту. Але в 19 років його почали мучити болі в правій нозі. Обстеження закінчилося фатальним діагнозом – рак кісток.
"Я не відчуваю несправедливості. Я не єдиний із людей, з ким це сталося", – спокійно відреагував хлопець.
З цього моменту життя Террі зробило крутий поворот. Місяці лікування, хіміотерапія, ампутація ноги. Але не фізичний біль ламав його, а психологічно було дуже складно.
"Я бачив людей, що зазнали такі жахливі муки, що порівняно з ними мої невеликі приступи болю ніщо", – говорив Фокс.
І заради цих хворих він затіяв грандіозний проєкт – Марафон надії. Щоб підтримати, надихнути людей з онкологією і привернути увагу громадськості до цієї проблеми. Террі вирішив перетнути Канаду від східного узбережжя до західного, кожен день долаючи 42 км – дистанцію класичного марафону. У Сент-Джонс був старт, а другий раз занурити ногу в морську воду Фокс планував у Ванкувері, в водах Тихого океану.
На початку Марафону надії канадці мало знали про цю акцію і самого Террі Фокса. Але з кожним днем дедалі більше людей надихалися ідеєю Террі. Слова підтримки прислали королева Великої Британії і папа Іоанн Павло II. Зростала і кількість пожертвувань, що також надавало Фоксу моральних сил. І до середини літа вже буквально вся Канада стежила за марафонцем.
Маршрут був розписаний на 190 днів і 8500 км.
Террі зупинився, коли позаду були 5373 кілометри. 1 вересня 1980 року його госпіталізували через проблеми з диханням. Онкологія дала ускладнення на легені.
"Якщо ви пожертвуєте бодай долар, то вже станете учасником Марафону надії", – говорив Фокс. Під час забігу він зібрав приблизно в $1,7 млн. Проте виплати продовжували надходити і далі. До лютого 1981 року сума перевищила $24 млн. Приблизно таким було населення Канади в ті роки. Тобто, Террі досяг своєї мети – 1 долар з кожного канадця.
Фонд Террі Фокса
Террі Фокс не дожив рівно місяць до свого 23-річчя. Він помер 28 червня 1981 року. По всій Канаді були приспущені державні прапори, а прем'єр-міністр П'єр Трюдо в своїй промові назвав його людиною, яка надихнула інших, "показавши приклад торжества людського духу над важкими випробуваннями".
Зараз Фонд Террі Фокса виріс до 360 мільйонів доларів і є одним із найвпливовіших у світі проектів із вивчення проблем онкології.
А в Канаді і ще більш ніж 40 країнах по всьому світу щорічно проводяться благодійні забіги Terry Fox Run, зібрані кошти йдуть на дослідження онкологічних захворювань.
Подивіться, як Террі Фокс біг Марафон надії: