Абраменко з №1 у жінок Колдуелл. Перший з українців в жовтому бібі - лідирує в акробатиці. фото fis-ski.com
- Пане Олександре, ви стали першим в Україні, хто очолив загальний залік Кубка світу з фрістайлу. Могли подумати про таке перед етапом в американському Дір-Веллі в минулі вихідні?
- Там же два етапи проходило. На першому у мене був четвертий номер, і стояло завдання потрапити на подіум. З цим я впорався, показав третій результат і "стрибнув" на другу позицію в загальному заліку. На наступний етап я вже виходив з усвідомленням того, що можу отримати жовту майку.
- Де зараз ця майка?
- Мені її залишили. Майка приїхала зі мною в Москву (у вихідні там пройде етап Кубка світу. – авт.). Я її на пам'ять збережу.
- Вона додає впевненості?
- Надає впевненість не сама майка, а усвідомлення того, що я лідирую в загальному заліку. У той же момент навалюється така величезна відповідальність. Постійно тепер думаю, як це лідерство зберегти до кінця.
- І як же його зберегти?
- Останній етап в Іспанії відмінили через погоду – там занадто тепло. Так що залишилося всього два етапи. Ось зараз Москва і потім Мінськ. До речі, Мінськ теж під питанням через погоду. Зараз для мене пріоритет Москва. Якщо я потрапляю на призове місце, жовта майка залишається у мене.
- У сезоні у вас дуже добре виходить тільки одна спроба. Чому немає стабільності в другій?
- Багато факторів – вітер, температура ... Якщо неправильно підібрати швидкість, то нормально не викрутиш елемент, а за це знімають бали. Стрибати стабільно дуже важко. Ось і виходить: один стрибаєш добре, а другий гірше.
- Дір-Веллі – дуже щасливий для українських фрістайлістов. Станіслав Кравчук в 2008-му вигравав етап, а в 2011-му – Ольга Волкова взяла "бронзу" світу. Чому так?
- Там проходила Олімпіада, і залишився хороший стаціонарний схил, зроблений за всіма параметрами. Найчастіше там відмінна погода і нічого не заважає стрибати. І, звичайно, не обійтися без везіння і збігів.
- Вам доводиться часто міняти часові пояси – Пекін, Дір-Веллі, тепер Москва ...
- Ой, дуже важко. Часом різниця досягає 10 годин. Після прильоту намагаємося швидко перебудуватися і лягати раніше спати. Ось приїхав з США до Москви і взагалі не міг заснути першу ніч, потім вдень поспав. Сподіваюся, хоч сьогодні вийде поспати. Ще я намагаюся звикати до місцевго часу і не орієнтуватися на Україну.
- Чим займаєтеся у літаках?
- Сплю. Навіть якщо я починаю дивитися фільм, читати або грати, то це швидко набридає.
- Фристайлісти здаються абсолютно безстрашними людьми. Чогось боїтеся?
- Так, павуків. Це тільки здається, що ми нічого не боїмося. Насправді завжди відповідально ставимося до стрибка. Все-таки складний координаційний вид спорту. Всяке може трапитися при підході. Страх присутній завжди.
- Як заспокоюєтеся?
- Та ніяк. Береш і робиш стрибок. Усе.
- Ваша сім'я боїться дивитися на ваші виступи?
- Люблять дивитися і вболівати за мене. Переживають завжди. Коли я тільки починав, то хвилювалися, зараз все в порядку.
- А ризикувати любите?
- Коли немає змагань, то відчуваю брак адреналіну. Не втрачаю можливість позайматися чимось екстремальним.
- Наприклад?
- Найстрашнішим був в Туреччині банджі-джампінг з 150 метрів. Пробував тільки один раз. Вистачило. А так ще люблю різні атракціони. Мені сподобався в Німеччині Європа-парк. Місто вже й не згадаю, але там стільки всього було, що виділити якийсь один атракціон не можу. Спробував, напевно, все.
- Програму ускладнювати збираєтеся?
- Готую потрійне сальто з п'ятьма винтами, але поки тільки на воду. Це надскладний стрибок і ще сирий. У цьому сезоні я його точно виконувати не буду. Пробував його лише кілька разів минулого літа. Потрібно дуже багато часу на його відпрацювання. Якщо все вийде, то перенесу на сніг в наступному сезоні.
- Бували пропозиції змінити громадянство? Наприклад, з Білорусі, за яку виступають двоє українців – Кушнір і Цупер.
- Ні, нікуди не пропонували. Та й якщо з'являться подібні пропозиції, розглядати не буду – пізно (27 років. – авт.). Плюс пропущу тоді Олімпіаду.