Тетяна Гамера-Шмирко фінішує в Осаці. фото AFP
З Тетяною Гамер-Шмирко, яка номінована на звання найкращої легкоатлетки Європи в січні, і її тренером Ігорем Осьмаком ми зустрілися в Києві, під час її спілкування з початківцями марафонцами. Поки рекордсменка України на дистанції 42195 м відповідала на наші і питання хлопців з бігового клубу, з боку за мамою з цікавістю спостерігала її восьмирічна дочка.
- В силу обставин цієї зими у нас вперше не вийшло провести збори, які до цього проходили переважно в Криму, – почала 31-річна Тетяна. – Всю підготовку до січневого марафону в Осаці я проходила в Києві, де була не надто ідеальна погода – сніг, дощ, морози.
- Є у нас в Києві такий прекрасний район, як Троєщина, – вступив у розмову тренер Тетяни. – З нього всі сміються, але саме там є дороги, по яких можна бігати практично в будь-яку погоду, навіть коли сльота і сніг застилає очі. Головне – з машинами в конфлікт не вступати.
- В Осаці ви пробігли вже чотири марафону, три з яких виграли...
- Мені подобається бігати в Японії, тому що там організація завжди на дуже високому рівні. Починаючи з аеропорту, де мене зустрічає телебачення, преса, організатори з квітами. І закінчуючи банкетом в два етапи. Цього разу я єдина з іноземців була запрошена на прес-конференцію разом з японськими спортсменами. До того ж в Осаці дуже хороша, відносно рівна траса. І дивовижна публіка, яка стоїть по всьому маршруту марафону і підтримує тебе. Різниця в часі з Осакою – 7:00. І акліматизація проходить досить складно. Аж до того, що в минулому році я перед недільним стартом взагалі не спала, а в цьому заснула лише на годину-півтори. Але скажу з власного досвіду, головне добре виспатися в ніч з п'ятниці на суботу, ніж безпосередньо напередодні старту. До речі, наступну ніч після марафону я теж часто не сплю.
- Все ж таки, це був ваш восьмий марафон. Чим він відрізнявся від першого?
- Під час першого марафону я взагалі не зрозуміла, що це було (сміється). Мені поставили попереду "зайця", тобто пейсмейкера, і я за ним побігла. А цього року в Осаці, де марафон чисто жіночий, я практично всю дистанцію "пройшла" на самоті. Були б чоловіки, можна було за кимось підтягнутися. А змагатися не з суперниками, а з собою і своїм результатом – важко.
- Тетяно, свідомо йшли на національний рекорд?
- У Японії перед стартом тренер поставив переді мною два завдання – перемогти і поставити рекорд України. Він поставив мені тепм 16,50 – кожні 5 км, це десь 3,22 – за кілометр. Половину дистанції я подолала за годину, 11 хвилин і 15 секунд. Попередній рекорд України був 2.23,30, в Японії я пробігла за 2.22,09. Могла трохи додати, але вирішила залишити запас, щоб красиво фінішувати, взяти прапор.
- В Осаці Тетяна була в набагато кращій формі, ніж вона показала, – підтвердив Ігор Осьмак. – Перед стартом я сказав їй, що при хороших розкладах він може показати час 2.21,50. Але на 39-40 кілометрі Таня відчула невеликої спазм задньої поверхні стегна і перестрахувалась.
- Який кілометраж ви пробігаєте на тиждень?
- 180-200 км.
- Розкажіть про дієту, якої ви дотримуєтеся під час підготовки?
- Їжа повинна бути вареною або печеною, нічого смаженого або гострого, ніяких спецій. Якщо марафон в неділю, то в дієту заходжу в понеділок, коли у нас тривалий спалює крос, а виходжу через три дні після марафону – у четвер вранці. У процесі підготовки і на дистанції, щоб підтримати організм я п'ю коктейль – водичка з медом.
- За п'ять-шість тижнів до старту також бажано виключити каву та шоколад, які дають навантаження на серце і печінку, – додав тренер. – А на фінальному етапі раджу їсти побільше сиру, багатого кальцієм.
- Чим харчуєтеся, коли прилітаєте в Осаку? Там все-таки інша кухня.
- У мене там є улюблений ресторан. Вже дізнаємося офіціантів. І кухаря мені роблять те, що я хочу, навіть якщо цього немає в меню. Наприклад, паста з білим соусом і креветками. А суші їм вже після змагань.
- Що найскладніше в марафоні?
- Підготовка до нього. А сам марафон – це вже свято. Хоча трапляються такі моменти, як в Осаці, коли на 40 кілометрі я почала подумувати про те, щоб застрибнути на мотоцикл супроводу, і дістатися на ньому до фінішу.
- Як прийшли в легку атлетику?
- У своїх перших змаганнях я взяла участь у четвертому класі. Мене поставили на крос з хлопцями з сьомого класу. І ось ми бігли-бігли, і в якийсь момент я повернула не туди... Коли вступила у Львівський інститут фізичної культури, спеціалізувалася на інших дистанціях – 800 та 1500 м. Я приїхала до Києва в пошуках гарного тренера. Коли я зустріла свого нинішнього наставника Ігоря Осьмака, то не думала бігати марафони. Планувала бігати 5000 або 10000 метрів, але пропрацювавши з ним рік-два, зрозуміла, що виберу марафон. До першого марафону готувалася три роки. Він відбувся в 2011 році в Кракові. Я перемогла з результатом 2: 28,14, який став рекордом траси. Що я очікувала від першого старту? Просто бігла як біглося.
- Про що думаєте впродовж двох з гаком годин на дистанції?
- Найкраще взагалі не думати. Стартувала і заснула десь до 30 кілометра. А після 30-го прокидаюся і починаю працювати. Коли потрібно бігти на результат, добре, якщо метрах в 200 попереду є суперник.
- Ви говорили, що лише два марафони в рік можна пробігти добре. Чому?
- Підготовка до марафону – це дуже виснажливі тренування і, щоб залишитися при своєму здоров'ї і надалі стабільно виступати, варто обмежитися двома. Ідеальний варіант був би за графіком весна-осінь.
- Тетяна, на Олімпіаді-2012 ви посіли п'яте місце. Є вже плани на Ріо-2016?
- Колись, ще практично не бігаючи, я поставила перед собою мету потрапити на Олімпіаду, а на той момент це було для мене як в космос злітати. Однак буквально через шість років я поїхала на Ігри в Лондон. Мені б хотілося поїхати до Бразилії. І норматив я вже виконала. Але я дуже важко відходила від попередньої Олімпіади, після якої мене фактично забули. Після п'ятого місця на ОІ обіцяли дуже багато. Вишгородська райадміністрація обіцяла виділити землю мені і тренеру. Але до цього часу так нічого і не дали. Якщо перед Лондоном держава нам хоч трохи допомагала, то зараз – нічого.
- Як на вашу форму вплинуло народження дочки?
- Я почала займатися спортом вже після народження дочки.
- Як проходять тренування у марафонця?
- Перша ранкова у нас ударна, а друга, як я кажу, вже зализування ран, – відповів тренер. – На тижні два довгих кроси – середа і субота або неділя. У мене є короткий-довгий крос – 25-28 км, а довгий-довгий – від 30 і вище. Потрібна і силова підготовка, і спеціальні бігові вправи. В ідеалі після кожного тренування потрібно робити масаж. І не бійтеся відпочивати, від відпочинку ще ніхто не вмирав.
Як швидко можна підготуватися до марафону? Після Олімпіади у Тані була серйозна травма, ми дуже довго не могли почати тренуватися. За своїми можливостями вона фактично була на нулі. І за вісім тижнів ми підготувалися, вона показала 2.23,58 і виграла Осаку. Цей марафон був найважчим у її кар'єрі, навіть важчий за Олімпіаду. Хоча на Іграх, вважаю, вона створила подвиг, оскільки в Лондоні на марафоні по іменах зібрався найсильніший склад в історії. І кожна з дівчат приїхала в своїй найкращій формі, і відразу кілька пробігли по олімпійському рекорду.
- Ігоре, які вікові обмеження для тих, хто хоче бігати марафони?
- Я вважаю, що до 22 років марафон дуже не бажаний. А верхня планка... Я знаю, що чоловіки в 70 років брали участі в марафонах і добігали до кінця.
- Чи зможете ви замахнутися на жіночий світовий рекорд?
- 2.15,25, Пола Редкліффа... Дуже, дуже складно, – відповів тренер. – З іншого боку – чому б і ні? А ось 2,20 ми бігати не те що можемо, а повинні.
- Відомо, що велике значення в марафонському бігу грає техніка роботи рук. Вони повинні бути розслаблені. Але Тетяна бігає так, як робити не можна – із затиснутими руками.
- Це наша болюча тема. Не перестаю гавкати на кожному тренуванні, що грудна клітка не повинна бути затиснута, інакше це погіршує дихання. Навіть був такий випадок: ми готувалися в лісі, бігали гірки, а я постійно твердив: "Таню, руки! Таню, руки!" Зробив паузу, і тут йде мужичок, у якого, напевно, немає дому, а якщо і є, то дуже поганий. Він дивиться, як повз нього пробігає Таня і потім видає: "Боже! Що за робота руками!"
- Як підбирається екіпірування?
- Труси і майку нам дає спонсор. Є кольори сезону і спеціальна форма, в якій Таня повинна виступати. Є обов'язковий одяг для спілкування з пресою, для нагородження. І якщо цього не дотримуватися, будуть неприємності. Компресійні гетри ми використовуємо постійно, тому що вони допомагають відновленню м'язів під час бігу.
- Дуже важлива річ – вибір марафонок, – підтримала тему Тетяна. – Їх нам теж надає спонсор, а ми вже вибираємо модель. Свою модель я вибрала ще перед Олімпіадою і бігаю в них досі. В одній парі я можу пробігти не більше двох марафонів, але це за умови, що я в них практично не тренуюся. Лише роблю три-чотири роботи, щоб "обкатати". Готуюся в таких же, але в бігових виходжу тільки на старт.
- Дозвольте додати, наскільки важливе взуття, – знову вступив тренер. – Перед Іграми в Лондоні улюблені марафонки Тетяни зчесані, а вони можуть бути слизькими, якщо йде дощ, і ми попросили спонсора привезти нові. Вони – привеземо вам саму останню модель, будете в них літати. За 10 днів до марафону ми робимо в них роботу і Таня приводить свої ноги в непридатність. Не тому, що вони були погані, а просто нові – які не перевірені нами. І, вважаю, цей момент коштував Тані медалі.
- Тетяно, останнім часом ви віддаєте перевагу зв'язці Осака-Лондон.
- Торік Лондон мені якось не пішов. Я бігла на хороший результат, але після 28 кілометра почалися спазми ноги. Я відчуваю – сила є, але зменшила оберти, щоб просто добігти. Три престижних марафони в США – Нью-Йорк, Бостон, Чикаго. Але туди я ще просто не доїхала.
- Які подарунки зазвичай дарують організатори марафонів?
- Різні. Цього разу в Осаці подарували золотий ланцюжок з діамантиком і фотоапарат.
- Де була найбільш екстремальна погода для марафону?
- На Іграх в Лондоні. Там була така злива, що ми навіть не змогли розім'ятися. Потім вузькі вулички, слизька бруківка.