У 7 км на північному заході від Порту знаходиться містечко Матозіньюш з населенням 45,7 тис. жителів. Заснований він в 1867 році, а через 40 років у місті було створено спортивний клуб "Лейшоеш" (так називається місцевість, де розташований Матозіньюш), який культивував різні види спорту. Тісні торговельні зв'язки Португалії та Великобританії вплинули і на спорт: у країні був самий справжній бум на модні дисципліни, що прийшли з Туманного Альбіону. У Матозіньюші місцеві ентузіасти активно освоювали волейбол, теніс і крикет. Власне, інвентар для цих видів і можна побачити на емблемі "Лейшоеш". А футбол тоді в місті був не такий популярний, як нині. Місцева команда проводила матчі на міському іподромі, потім грала на майданчику в центральному парку... Лише в 1964-му в місті був відкритий "Ештадіу дю Мар" ("Морський стадіон"), на якому футбольний "Лейшоеш" грає і понині.
В "Лейшоеш" давним-давно забули про крикет, тенісної секції теж немає. Крім футбольного, в спортклубі нині функціонують відділення волейболу, карате, боксу, плавання і навіть більярда. Футболістам має бути прикро: їх вид спорту – №1 у місті, а на клубній емблемі жодної згадки про нього. Питання про це, звичайно ж, порушувалося на засіданнях ради клубу, і не раз. Зрештою, вирішили бути оригінальними, і атрибути волейболу, тенісу і крикету на логотипі не чіпати.
Незважаючи на популярність в місті, "Лейшоеш" є скромним клубом навіть за португальськими мірками. З досягнень – аж один кубок країни, завойований ще в 1961-му. Півстоліття потому знову примудрилися дістатися до фіналу турніру, де програли "Спортингу" (0:1). Кілька разів за свою 109-річну історію команда грала в єврокубках, але вилітала на ранніх стадіях. Зараз "Лейшоеш" бореться за виживання в другому дивізіоні, а з літа минулого року за неї виступає і український легіонер – 23-річний захисник Максим Лапушенко, який бігав у молодіжці "Динамо", а звідти, транзитом через молдавську "Дачію", і перебрався до Португалії.