У вівторок, який був у нашій групі вихідним днем, і вболівальники, і фанати викручувалися, як могли. Ті, хто запланував виїзд на природу, змушені були відкласти це на другу половину дня – до обіду валив дощ, який був під настрій, що панував у нашій команді. Євген Мурзін після трьох поразок поспіль вирішив, що нашим баскетболістам відпочивати поки рано і провів два тренування – об 11 і о 19.00. Тоді як Айнарс Багатсткіс для розвантаження запропонував своїм хлопцям відвідування зоопарку, який також є однією з визначних пам'яток Риги. Розташований на краю лісу, він ніби став його частиною. І провести там менше трьох-чотирьох годин просто нереально. Зустрічалися на доріжках і вболівальники з Естонії та Литви, але найбільше відвідувачів зібрали тигри. Спочатку всі просто лежали, але як тільки аудиторія перевалила за десятки, один з них встав і, не поспішаючи, зробив коло пошани навколо водойми, ніби не помічаючи глядачів. Дійсно, спостереження за тваринами і прогулянка по лісі – відмінна психологічна розрядка, яку, можливо, варто було б взяти на озброєння і нашому тренерському штабу. Не дарма два роки тому в Словенії Майк Фрателло влаштував команді виїзд на озеро Блед.
Увечері Рига жила своїм звичайним життям. Матчі груп, що грають, на великих екранах у центрі вирішили не показувати, тому естонці заповнили всі спорт-бари в центрі і дивилися, як їхня футбольна збірна поступалася Словенії у відборі до Євро-2016. І ось, гуляючи по місту, який аж ніяк не живе баскетболом, виникло логічне запитання: а чи потрібен був Латвії Євробаскет?
"Я взагалі не знаю, навіщо він був потрібен, – відповіла нам брюнетка, яка відповідає за кейтерінг для журналістів. – Правда, я і в баскетболі не розумію". "Я баскетбол особливо не дивлюся, більше хокей, -- зізнався нам водій автобуса Олександр, який розвозив журналістів. – Якщо говорити про найбільш популярні у нас види спорту, то це хокей, бобслей, з літніх – маунтінбайк – це їзда по гористій місцевості на таких маленьких велосипедах, раніше ще був біатлон, зараз і він не дуже".
Про те, що під час Євробаскету Рига живе далеко не тільки баскетболом, підтвердив і господар моєї квартири Андрій. Він здає багато житла, але на чемпіонат приїхала лише я і пара з Литви. "Я он сина на футбол віддав, – продовжив він. – Але кажуть, що для п'яти років дуже високий. Можливо, спробуємо і баскетбол – дружині подобається, коли вона грала". Задоволені хіба що власники пабів і барів, де відпочивають переважно литовці та естонці, пива вони дійсно випивають багато. А ось ресторани не дуже багато виграли – добре, якщо ввечері там зайнято до трьох столів. Торгівля атрибутикою також йде не надто жваво. Якщо в Словенії вже на другий день у лотках розкупили практично всі іграшки-талісмани і довелося підвозити нову партію, то в Ризі всього поки в достатку. Хоча офіційні цифри продажів нам назвати не змогли. Так і на матч з Україною хоч і прийшло багато глядачів, але все-таки не повний зал.
Так що дасть Латвії Євробаскет? З цим запитанням ми звернулися до головного тренера латвійців Айнарса Багатскіса. "Чув, що якісь фінансові плюси, – з посмішкою почав Айнарс. – А я б хотів, щоб хлопці та дівчата, які дивляться зараз баскетбол біля екранів, долучилися до нього. Іноді кажуть, що у нас найголовніше – хокей, але я б назвав хокей спортивним мінаритетом, адже у нього навіть чемпіонату Європи немає (сміється). Так, хокей класний вид, але цей захід, яким всі просто живуть, дасть стимул не тільки дітям, але ми всі станемо більше дивитися баскетбол, я в цьому впевнений".
Тим часом у середу ми дізналися, що працівники готелю "Меркурій", в якому живуть наші хлопці, мабуть, також є фанатами і вирішили допомогти своїй команді. Через постійно працюючі у готелі кондиціонери – а на вулиці без того холодно, у більшості наших гравців – нежить, а Кирило Фесенко на розминці перед Латвією навіть кашляв. Через цю історію з кондиціонерами вибув з ладу лідер Литви Йонас Валанчюнас.