Головна Спорт Олімпіада-2018 Новини

Що таке "застрелитися" в біатлоні: репортаж про індивідуальну гонку на Олімпіаді

16 лютого 2018, 13:28

Історія Мартена Фуркада і трійки медалістів – Якова Фака, Домініка Ландертінгера, Йоханнеса Бе

Мартен Фуркад "застрелился". Фото: AFP

У біатлоні є інтуїтивно досить зрозумілий термін – "застрелитися". Його вживають, коли біатлоніст на якомусь рубежі "настріляв" стільки штрафу, що виконання завдання на гонку стало абсолютно нереальним. Є й інший, драматичніший варіант: останній рубіж, останній постріл, влучити – і медаль в кишені, але саме ця, остання, мішень залишається ураженою. Подібне не раз ставалося з великим Бйорндаленом (і з його подругою, Дариною Домрачевою).

Вчора майже настільки ж великий Мартен Фуркад скомбінував два цих негаразди в одному: в індивідуальній гонці француз вразив на чотирьох рубежах 18 перших мішеней, залишалося дві. Досить було влучити в ОДНУ з них, і він – олімпійський чемпіон. Однак досвідчений француз примудрився промахнутися двічі – і залишився зовсім без медалі.

Трагедія? Навіть якщо ви закоренілий фанат Фуркада – навряд чи. У цієї людини таку кількість трофеїв, що, якщо навіть якийсь із них від нього вислизнув – невдача, не більше. Крім того, поглянемо на те, що сталося, з іншого боку: зробивши два промахи, Мартен тільки зрівнявся за цим показником зі своїм головним суперником – молодим норвежцем Йоханнесом Тінгнесом Бе. А всі ми знаємо – Фуркаду досить відстрілятися не гірше суперників, і ноги зроблять інше. Цього разу так не сталося, норвежець був швидше. Решта два призери, щоправда, відстрілялися чисто, а це дві хвилини фори. Але, знову-таки, це ж не завадило Бе їх обійти!

Тож іменитому французу залишається проковтнути гірку пілюлю, і готуватися до мас-старту, де можна буде поповнити свій вражаючий медальний багаж. А ми поглянемо уважніше на інших призерів.

Домінік Ландертінгер, популярний "Ланді", давно відомий (і любимий) в усіх традиційних місцях проведення біатлонних змагань: адже зі своїх неповних 30 років австрієць половину (!) провів у збірній своєї країни. Усміхнений здоровань (188 см) славився відчайдушним стилем ведення гонки: біг він швидко, стріляв, як прийдеться (щодо кращих, звісно). Якщо доводилося вдало – бував дуже небезпечний, насамперед в команді, однак і особисті медалі є: Ланді – срібний призер в спринтерській гонці на Олімпіаді в Сочі, а головний його успіх досягнутий... в Пхенчхані: коли там проводився 2009 року чемпіонат світу, Домінік не тільки став срібним призером у складі потужної австрійської естафети, але і чемпіоном в мас-старті.

З тих пір багато води утекло, і Ланді все більше починали мучити болі в спині. І на початку цього сезону він зважився на операцію на міжхребцевому диску. Вона пройшла успішно, але майже весь сезон він пропустив. У цих умовах про ураганний бігу не йшлося, але Ландертінгер відбився тим, що ніколи не було його козирем – стріляниною! Оскільки кожен промах в індивідуальній гонці вартий цілої хвилини, безпомилкова стрілянина при пристойному бігу досить часто приносить медаль. Австрієць в черговий раз підтвердив цю стару істину: випередивши як Фуркада, так і сенсацію другої гонки – молодого Самуельссона – став бронзовим призером.

На відміну від Ланді (і тим більше Бе) срібний призер, Яків Фак, народився в абсолютно небіатлонній країні – Хорватії. Проте, талановитий хлопець зміг пробитися, тренуючись з командою сусідньої Словенії, де цей вид спорту розвинений непогано. Після виграшу 2008 року чемпіонату світу серед юніорів Яків попросив прийняти його до словенської федерації, і після деяких торгів між країнами питання було вирішене. З цього моменту кар'єра Якова увійшла в гору, і він зібрав досить солідну колекцію нагород, для Словенії – природно, рекордну: п'ять медалей з чемпіонатів світу (дві золоті), і – як і у Ланді – олімпійська медаль в спринті, вісім років тому. На відміну від "бігунка" Ланді, словенець з немилозвучним для англомовних коментаторів прізвищем всі свої успіхи базує на бездоганній стрільбі – і це незважаючи на те, що ще сім років тому відморозив найважливіший, "спусковий" палець, і лікарі погрожували кінцем кар'єри"! У вчорашній гонці він не зрадив своїм звичкам: 20 з 20, а біг так, що Йоханнес Бе пережив кілька неприємних хвилин, чекаючи фінішу словенця (їх розділили всього 5.5 секунди).

Чемпіон же – Йоханнес Бе – типовий приклад хлопчика зі спортивної родини. Старший брат, Тар'єй, був гідним партнером великих Бйорндалена і Свендсена, завоювавши разом з ними "золото" Ванкувера і 6 золотих медалей в естафетах на чемпіонатах світу. Та й сам був не промах: два індивідуальних "золота" з чемпіонатів світу та Кубок світу 2011 року тому доказ. А кажу я про нього (можливо, даремно) в минулому часі, тому що останніми роки меншенький впевнено вийшов на перші ролі в родині, та й в Норвегії: в свої 25 років він уже триразовий чемпіон світу, переможець 32 (!!) етапів Кубка світу, лідер і, судячи з усього, володар поточного Кубка світу (після шести поспіль перемог Фуркада!), і ось тепер – олімпійський чемпіон.

І цей список, думаю, далеко не завершений (втім, і брат, думаю, не проти взяти участь – вчора тільки один промах відділив його від п'єдесталу).

Подіум індивідуальної гонки на Олімпіаді:

Юрій Бузько

Інші історії автора про Олімпіаду-2018: