Павло-Огнеслав Іщенко / Фото: Анастасія Іскрицька
Чемпіон Європи-2013 з боксу Павло Іщенко розповів про перегляд в США, дружбі з Хітровим і чому не дивиться професіоналів.
- Планувалося, що за олімпійську ліцензію я буду боротися в складі збірної України, – почав Іщенко. – Пройду чемпіонат і Кубок країни і, якщо буду займати у своїй вазі топ-позиції, поїду на першості Європи та світу. Але після бою в Росії, у складі "Українських отаманів" (до слова в цьому сезоні я не підписував з ними контракт, а поєдинок у Волгограді – це моя особиста ініціатива і прохання керівництва клубу), коли я не зумів добитися перемоги, у мене зникла віра в свої сили. Я не був упевнений, що завоюю на Олімпіаді якусь медаль. Плюс ще ситуація в країні така, що, наприклад, у мене батько працює тренером з боксу і три місяці не бачив зарплати. Я зрозумів, що зараз в Україні не досягну цілей, які собі поставив. А оскільки окрім боксу я робити нічого не вмію, то вирішив йти заробляти в професіонали, вбиваючи своє здоров'я. Адже організм, як механізм – він зношується, колінам скоро прийде хана, ліктям теж. І поки ще молодий, хочу сколотити собі якийсь капітал. Але гроші – не основна причина. Хочеться також займатися улюбленою справою і бачити поруч людей, які мене підтримають і яким я вірю. Це Євген Хитров, з яким я завжди підтримував контакт. Якщо після перегляду в Америці я сподобаюсь компанії Fight Promotions, з якою співпрацює Женя, а мене влаштують їх умови, я залишуся там.
- Як на вас вийшли з Fight Promotions?
- Представники компанії спілкуються зі мною з 2013 року. Якраз після мого "золота" на чемпіонаті Європи. І хоча зі мною контактували і російські промоутери, свого часу я вирішив: коли буду переходити в профібокс, Fight Promotions – єдина компанія, яку я буду розглядати. Адже крім Хитрова, там ще й Ваня Голуб – мої друзі і побратими. Хочу почати з ваги 58,970 кг, а потім можна спуститися і в категорію до Василя Ломаченка (57,152). З ким було б цікаво зустрітися? Ви знаєте, я профібоксу взагалі не дивлюся, не цікаво. Крім боїв Хитрова, Гвоздика і Шелестюка. Мейвезер – Пакьяо теж не бачив (сміється).
- Чим готові здивувати розбещену американську публіку?
- Я думав над цим. Років у 16 я боксував у такій цікавій манері з повністю опущеними руками. У мене були нестандартні рухи тулубом і ногами. Ось і планую деякі свої особливості розвивати з місцевими тренерами. Але перед тим, як дивувати американську публіку, потрібно досягти певного рівня, зробити собі ім'я. А потім вже я думаю робити шоу перед виходом у ринг. Внутрішньо я готовий до переходу в профі, мені вже хочеться якихось радикальних позитивних змін. Думаю, що впораюся і в плані фізики, адже міцний хлопець і буду там багато працювати. Зараз ми з батьком вже почали серйозну підготовку, щоб в Америці я не осоромився, але він, на жаль, зі мною поки не летить. У мене є молодший брат, теж боксує за збірну України, і батько залишається працювати з ним.
В Америці я жодного разу не був. Але з мовою у мене добре, я вчився в школі з поглибленим вивченням англійської, і коли їздили на міжнародні турніри, нормально спілкувався і навіть підробляв перекладачем (посміхається). На Іграх у Лондоні нам з Женею Хитровим потрібно було дізнатися дорогу, так я запитував у людей на вулиці.