Шпажист Дмитро Карюченко: "Всі розуміли, що це останній шанс взяти олімпійську медаль"

15 серпня 2016, 14:20

Любомир Луканюк Любомир Луканюк

Українці були занадто обережними у матчі за "бронзу" з Угорщиною, за що і поплатилися

Кажуть, чоловіки не плачуть. Ох, як же важко було нашим шпажистам стримувати сльози. Вони їхали в Ріо 2016 за медаллю з дорогоцінного металу, а отримали дерев'яну.

Реклама

Спочатку ефектно в чвертьфіналі збірна України розгромила Росію – 45:32. Далі була болюча поразка від Італії – 33:45, а потім програш Угорщині, який спричинв шок, в "бронзовому" матчі – 37:39.

По ходу зустрічі Дмитро Карюченко отримав травму, ми "горіли" в шість уколів, в останню хвилину Богдан Нікішин настільки запресингував угорського суперника, що той просто тікав від українця. Однак вирвати нагороду нашим шпажистам так і не вдалося. Перемога Угорщини – 39:37.

"Травма вибила з колії, та й бій не пішов, – каже Карюченко. – У мене була операція на зв'язках руки перед Олімпіадою, не залікував її. А тут після невдалого руху судома схопила руку".

Ми 16 років завойовуємо медалі на різних рівнях і хотіли вже олімпійську добути... А тепер хочемо вибачитися перед уболівальниками, що не виправдали надій.

Головна причина поразки від Угорщини – тактична, вважає Карюченко: "Ми повинні були виходити вперед і далі утримувати рахунок. Однак занадто великий тягар відповідальності висів над усіма хлопцями. Всі розуміли, що це останній шанс взяти олімпійську медаль. Тому і занадто обережними з Угорщиною, за що і поплатилися. Програли перші уколи, і всю зустріч довелося відіграватися, ризикувати. Богдан практично диво учинив. Але трошки і часу і сил не вистачило, щоб відігратися".

Реклама

Засмученим виглядав і тренер нашої команди Володимир Станкевич: "Ми їхали в Ріо за медаллю. Ми 16 років завойовуємо медалі на різних рівнях і хотіли вже олімпійську добути... А тепер хочемо вибачитися перед уболівальниками, що не виправдали надій. Це спорт... Треба оговтатися і йти далі.

Дуже складно боротися, коли тільки вісім найсильніших команд. Коли більше суперників, тоді є час вкотитися в турнір. А тут права на помилку немає. Хлопцям було сказано: у вас три бої є – кожен виграє свій і буде медаль. Боролися, але... Ви зайдіть в село, там така напружена ситуація, що хоч сокиру вішай. Всі хочуть медаль.

З угорцями почали бути обережним, а бій треба було приймати. Особливо Нікішину з Імре (0:0). Але Богдан намагався, він дуже переживає. Як він мріяв про цю медалі! Для дітей. Вони завжди дивляться телевізор, вболівають за нього і кожен раз, коли приїжджає додому запитують: "Папа, де медаль?"

Перспективи збірної? Ну того ж чемпіону світу Імре – 42 роки. Відсутність медалі може стати тим стимулом, який змусить команду спробувати пробитися на наступну Олімпіаду".

Реклама

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Читайте Segodnya.ua у Google News

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...
Хочеш бути в курсі останніх подій?
Підпишись на повідомлення. Показуємо тільки термінові і важливі новини.
Хочу бути в курсі
Я ще подумаю
Будь ласка, зніміть блокування повідомлень в браузері!

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти