Призер Олімпіади-2016 з гімнастики Верняєв міг стати футболістом, а дід умовляв його кинути спорт

Напередодні Олімпіади-2016 аналітична компанія Infostrada Sports прогнозувала Україні 25 нагород. З них чотири повинен взяти гімнаст Олег Верняєв: "срібло" в багатоборстві (яке розігрували сьогодні вночі), "бронзу" на коні (14 серпня) і в опорному стрибку (15 серпня), "золото" на брусах (16 серпня).

"Так-так, читали. Їх робота – прогнозувати, наша робота – добре виступати. Олег посміявся: во, на мене вже повісили медалі. Але він не звертає уваги на таке", – розповідає мама гімнаста Тетяна. Вона разом з його батьком Юрієм приїхала до Ріо-2016 потримати кулаки за сина.

Ми часто їздимо за Олегом. Були кілька разів на чемпіонатах світу, Європи. Олег щасливий, коли ми поруч

"А ми часто їздимо за Олегом. Були кілька разів на чемпіонатах світу, Європи. Олег щасливий, коли ми поруч, коли вболіваємо на трибунах. Хоча намагаємося тихо поводитися. Чоловік іноді може крикнути щось підбадьорююче вже після виступів".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Виявляється, Олег пішов по стопах мами. Тетяна в дитинстві сама займалася гімнастикою п'ять років. Потім не пішла. Але сина привела до секції. Каже, для загального розвитку, ніхто тоді про олімпійські медалі не думав. Віддали до групи здоров'я, а там його забрала до себе тренер Ольга Єрмакова. Ось вона і почала ліпити з нього чемпіона.

Олег був дуже жвавим в дитинстві і через це ледь не перейшов до секції футболу. "Разом з гімнастами на розминку до залу приходили і футболісти. Так їх тренер побачив Олега і почав просити: "Віддайте мені цього енерджайзера". А Єрмакова: "Е, ні. Нікуди не відпущу".

Олег сильно втомлювався, і вже не вистачало сил на шкільні домашні завдання

Був ще момент, коли з чемпіонського шляху Олега ледь не збив дід. "Спочатку на тренування Олега возив дідусь. І, мабуть, йому набридло це, так він став підбивати Олега кинути спорт. І тут Олег починає нити: "Я не хочу, я не хочу". Я відразу зрозуміла, в чому справа, і кажу: "Так, тато, ти вільний". Відтоді сама возила сина на тренування, – згадує Тетяна. – Олег сильно втомлювався, і вже не вистачало сил на шкільні домашні завдання. Так, письмові ще сяк-так робив, а коли були усні, то лягав на диван і слухав. А я читала йому вголос історію, географію, літературу".

Після приїзду до Ріо батьки бачилися з сином всього пару хвилин. "Він вибіг з селища, обняв нас, поцілував і втік. Ми не хочемо його напружувати. Якщо щось треба термінове, то списуємося по вайберу, – продовжує мама гімнаста. – Спочатку дуже переживали. Начиталися в інтернеті скарг австралійської делегації. Мовляв, у них тут все валиться, тече. Але Олег заспокоїв, що у них в селищі все нормально. Тож можна спокійно готуватися до змагань. Головна його мета – багатоборство. Саме до багатоборства він цілеспрямовано готувався. Тиск? У нас відмінний психолог є. Дружина тренера. Вона завжди багато спілкується з Олегом перед змаганнями і дуже допомагає".