Як повторити шлях першої ракетки України: розповідають батьки Світоліної

Нещодавно Еліна Світоліна виграла свій 15-й трофей, а на "Ролан Гаррос" дійшла до чвертьфіналу. Зірка тенісу отримала чек на 283 тисячі євро, а всього за кар'єру 26-річна Еліна заробила на корті майже 20 мільйонів доларів. Спортсменка заснувала однойменний фонд, який допомагає юним українським тенісистам. Ми подивилися, як проходять тренування в дитячому таборі Еліни Світоліної в Одесі.

Для участі в таборі відібрали 20 дітей (10 хлопчиків і 10 дівчаток) віком 11-12 років. Вони під час перебування в тенісному "кемпі" жили без батьків: так вчать самостійності. Дітям забезпечили тренування, харчування, проживання, послуги доктора і психолога.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Хто знає, можливо, з цих 20 учасників через 5-7-10 років виростуть зірки світового рівня, які представлятимуть Україну на кортах турнірів Великого Шолома.

Графік роботи юних гравців

Учасників табору чекала досить непроста, але весела програма. Тренувальний процес і спаринги займали більшу частину їх графіка, але були і приємні елементи. Наприклад, прогулянки до моря і невелика фізична робота в ігровій формі на пляжі. Це допомагало дітям розвантажитися і набратися позитивних емоцій. Також діти зіграли повноцінний турнір.

Ранок для гравців починалося зі сніданку. Потім делегація вирушала до клубу, де проходила медогляд. Далі – розминка з тренером з фізичної підготовки. Локації різні: футбольне поле, тенісний корт або зал для фітнесу. Після цього діти отримували 30 хвилин на підготовку до тенісного тренування. Воно тривало дві години. За цей час тренерський штаб перевіряв всі елементи гри з місця, після чого давав ігрові вправи. Всі результати протоколювались в спеціальні бланки. Тренери також були розділені: частина з них відповідала за хлопчиків, частина – за дівчаток.

В середині дня гравці вирушали на обід, після якого отримували годину вільного часу. Потім дітлахів ділили на 3-4 групи для теоретичних занять і психологічних тестів. Далі за графіком – вечірнє тренування і полуденок.

Після полудня гравців чекала друге тренування і похід на море. На пляжі тренувалися в ігровій формі і гуляли берегом, але без купання. По-перше, через ризик інфекційних захворювань, якими можна заразитися в водоймі. По-друге, через складність організації безпеки для 20 дітей. В необмеженому просторі і при непрозорій воді відпускати дітей в море просто небезпечно. Третій фактор – вода розслабляє організм, що небажано перед вечірнім тренуванням.

Вся програма завершувалася о 19:00, після чого учасники табору відправлялися на вечерю і отримували вільний час перед сном.

На цьому зборі з дітьми працював і психолог. Він розробив тести для учасників і допомагав з рішенням різних побутових питань. Крім того, під час матчів він консультував гравців зі стратегії поведінки.

Що кажуть батьки юних тенісистів

"Моя дочка займається тенісом уже 8 років, – каже Оксана Сорська, мама Насті Сорськоої. – Почалося все з того, що чоловік побачив рекламу, що набирається група дітей на теніс. Ми вирішили спробувати в цьому виді спорту. Ще нездійсненна мрія чоловіка, він хотів ходити на теніс, але не вийшло. А з Настею ми вистрілили і влучили чітко в ціль.

Нам дуже подобається. Теніс – це витратна історія. Головне – досягнення. Спонсору, напевно, теж нецікаво інвестувати, якщо гравець не показує успіхи.

Коли Настя була молодшою, то більше засмучувалася поразками. Зараз вона виходить і говорить про те, чого вона не зробила, над чим повинна працювати. Тепер вона тверезіше оцінює свою гру: швидше відходить і розуміє, що потрібно робити.

Як ми потрапили до табору? Побачили рекламу, відправили заповнену анкету. Нам сказали, що потрібно ще працювати. А потім зателефонували, десь через рік. Ми навіть не очікували, але нам сказали: "Приїжджайте, ми вас чекаємо". Дитина шалено зраділа і плакала від щастя. У неї є мрія з декількох етапів. І ось перший з них вже здійснився".

Ще одна історія – Катерини Церковної. Дівчинка так само, як і Анастасія Сорська, отримала шанс проявити себе в таборі Фонду Еліни Світоліної цього року.

"Про табір дізналися на сайті ФТУ. Торік ми відправляли анкету, але Катя була ще маленька, вона 2009 року народження. Тенісом Катя займається близько шести років. Дитячий теніс в перші три роки дуже умовний. Це більше розвиток дитини. А коли ми зрозуміли, що це саме її вид спорту, то почали інтенсивно займатися", – говорить Ольга Церковна, мама Катерини.

"Фізичні дані у неї завжди були хороші. Але стало зрозуміло, що вона дуже азартна й захоплива, а це індивідуальний вид спорту. Коли вона почала ридати від своїх програшів, стало зрозуміло, що потрібно або рухатися вперед, або вона не гратиме на аматорському рівні.

Катин кумир – Ешлі Барті, але вона не пам'ятає, чому саме Барті. Три роки тому до Харкова, в рамках матчу Кубка Федерації приїжджала збірна Австралії. Ми ходили і бачили Ешлі Барті. На той момент вона була 152-ю ракеткою світу. Еліна була 15-20-ю. І відтоді ми стежили за кар'єрою Барті. Ешлі йшла з тенісу, грала в крикет. І ось тільки вона повернулася в теніс і поїхала до України на Fed Cup. Ми з великим азартом дивилися ці матчі. Відтоді ми стежимо за Ешлі. Зазвичай вдома переглядаємо матчі її та Еліни.

До 14 років батьки середнього класу в змозі забезпечувати це хобі. Далі буде дуже складно. Ми б із задоволенням співпрацювали з яким-небудь спонсором, але потрібно спочатку показати певний рівень. Виростити самостійного тенісиста можуть одиниці або дуже багаті люди".

Батьки Еліни Світоліної

В останній день табору батьки дітей отримали можливість поспілкуватися і з батьками Еліни Світоліної. Михайло і Олена з задоволенням діляться своїм досвідом і порадами. Наприкінці дня вони взяли участь в урочистій церемонії нагородження учасників, а перед тим відповіли на кілька наших запитань.

- Звідки прийшла ідея проведення такого табору?

Олена Світоліна: Спочатку це була ідея Еліни. Вона пройшла певний шлях, їй допомогли в Харкові. Коли вона опинилася в ТОП-10, у неї відразу була ідея зробити щось в Україні. Або провести турнір, або заснувати Фонд, щоб допомагати талановитим дітям. Ми ретельно вибирали вік і вирішили, що 11-12 років дуже добре підходить. Звідси починається європейський дитячий теніс. Важливо було виявити цих дітей, допомогти їм, наскільки можливо, і дати мотивацію. Еліна – це вже світовий рівень. Зрозуміло, що Україна – це країна, яку потрібно представляти в світі. Тому допомогти розвитку дитячого тенісу було мрією для Еліни.

Задумка була в тому, щоб дати дітям можливість тренуватися в якихось європейських академіях. Або у Франції, або в Іспанії. Були варіанти, Еліна з ними домовлялася, щоб діти побачили, як тренуються їхні однолітки в Європі.

Михайло Світолін: Ми бачили, як Юрій Сапронов допомагає дітям. Це нас і мотивувало, і показувало, як потрібно діяти. Це активний мрійник, на якого ми дорівнювали і в якого ми вчилися, як у старшого товариша. У той же час не можна загострювати увагу тільки на Харкові. Нам допомагали і в Бельгії, і в Америці, куди нас запрошували і ми бачили, як там працюють. Тому Еліна організувала Фонд і в Америці і намагалася там щось дати. Ми кілька разів приїжджали до Техасу і робили майстер-класи. Безумовно, цей вік дуже цікавий, тому що він знаходиться на європейському старті. Через півроку діти вже намагаються грати європейський тур. А це вже представлення України, якийсь рівень і розуміння тенісу.

- Був ризик, що табір може не відбутися через пандемію?
Олена: Цей рік, звичайно, складний. Але мені дуже приємно, що табір все-таки вдалося провести, незважаючи ні на що. Діти ростуть і потрібно ловити моменти, інакше можна втратити їх.

- Наскільки великий вплив батьків на гравців в цьому віці, виходячи з вашого досвіду?
Олена: Спочатку теніс – це індивідуальний вид спорту і у кожного батька його дитина – найкраща, це зрозуміло. Але коли кращі збираються і один одного тягнуть і мотивують, то за тиждень вони можуть захопити набагато більше знань, ніж за цілий рік. Думати, що хтось кращий або гірший, не варто, всім місця вистачить. Дисципліна формується звідси. Дитина повинна зрозуміти, що вона сама – особистість, і за допомогою такої роботи може чогось досягти. Тренер – це на тренуванні, батьки – вдома, а на корті ти один і повинен брати відповідальність на себе.

- Чи зверталися до вас за порадами батьки після минулого табору або в ході нинішнього?
Олена: Звичайно, звертаються, багато пишуть. Ми нікому не відмовляємо в тому, щоб дати якісь поради. Прохання у батьків бувають абсолютно різні. Ми пройшли певний шлях, тому завжди готові допомогти.

Михайло: Ми ж розуміємо, що досягнення якихось серйозних спортивних результатів не може пройти без якогось певного аналізу. Це не просто випадок, повинен бути аналіз, погляд і осмислення своєї роботи.

Олена: У батьків часто сумніви. Ось, вони вибрали тренера, працюють з ним, але тут, наприклад, змінюють техніку. Дитина не згодна, тато не згоден, відбувається розбрат. Але це ж команда! І так не повинно бути. Якщо ви вибрали тренера, потрібно 100% йому довіряти і його слухати. І тим більше не обговорювати його рішення. Це вже команда і потрібно працювати дуже злагоджено. Батьки повинні зрозуміти, що якщо виникають сумніви в кваліфікації обраного тренера, то жодних результатів не буде.

Михайло: Будь-які сумніви накладаються на дитину. Вона перебуває в дуже тісному зв'язку з батьками. На них лежить велика відповідальність: відновити дитину. Після 12-13 років дитина починає працювати 4-5 годин. Це і корти, і загальна підготовка, вона бачить, як працюють її однолітки в європейському турі. Вона починає виїжджати і батьки повинні правильно відновити дитину і організувати весь цей процес. Ще лежить відповідальність з точки зору навчання і виховання. Важливо правильно направити, підготувати до тренування, відновити, погодувати.

- До 12 років заняття дітей тенісом фінансують батьки. Де їм знаходити фінансову підтримку потім?
Михайло: Спонсор – це доповнення до команди. Безумовно, весь фундамент повинен лежати на батьках. Якщо весь акцент на спонсорах, то це недобре. Спонсори є різні. Хтось хоче брати участь в процесі, диктувати свої рішення. Дуже важлива тонка грань, і щоб спонсор її не переступав, батьки повинні бути добре фінансово забезпечені. Потрібно правильно підходити до процесу: включати спонсора до команди. Але якщо вся надія йде на спонсора, це неправильно.

Еліна в 13 років мала три пропозиції, крім Харкова. У нас була Англія, Чехія, де вона грала за клуб з 10 років і вже забезпечувала себе. Нам давали готель, якісь пільги і це теж мотивує дитину. А третій варіант – це США. Якщо дитина не прогресує, то потрібно орієнтуватися на студентський теніс, шукати якісь інші варіанти і той драйв, який дитину рухає вперед. Не потрібно зациклюватися на одному тенісі, важливо виховати нормальну людину. Без преса і зі здоровою психікою. Основою має бути здоров'я дитини.

Олена: За результатами цього збору два хлопчики і дві дівчинки отримають трошки більше допомоги від Фонду. Але інші батьки теж зробили велику справу: в 11 років вони вже найкращі в Україні. Далі можна якось сортувати можливості: або ти готуєшся до університету і якийсь рівень потрібен все одно, але навчання не можна закидати.

І якщо за допомогою тенісу батьки зможуть направити дитину до університету, то це вже економія 100 тисяч доларів за навчання.

Михайло: У віці 12-13 років діти починають грати європейський тур. Ми сподіваємося, що коли COVID закінчиться, то цей тур почнеться. Найкращі 8 дітей в Європі грають підсумковий турнір (до 14 років) їх вже помічають і беруть на олівець. Деякі компанії, такі як Nike, Wilson, Adidas, підписують маленькі контракти. І це вже мотивація для дитини. Після європейського починається теж дуже серйозний тур – ITF до 18 років. Він копіює дорослий тур. Гравці ростуть, там є рейтинги, сітка. Хороші діти потрапляють до нашої збірної і теж грають.

Олена: Ми всі розуміємо, що Еліна зараз – діючий гравець і дуже важко контролювати всі ці процеси. Але у неї було величезне бажання, і ніхто не міг її відрадити, що ще зарано це робити. Проте вона організувала Фонд і підібрала гарну команду, якій ми вдячні.

Михайло: І батькам дуже дякую, що вони приїхали, що вони шукають можливості для розвитку своєї дитини. Це теж великий плюс і також нас мотивує.