За 100 років фігуристи прискорилися до 308 оборотів в хвилину, зняли хутра і стали носити чоловіків

За фігурне катання варто дякувати голландців, риси фігури на льоду ще в пізньому Середньовіччі. Тому невипадково сама найпростіша, але фундаментальна фігура в катанні на ковзанах називається "голландський крок". Перші змагання почалися в кінці XIX століття. А в 1908 році "фігурка" першою з зимових видів з'явилася в програмі... літньої Олімпіади. Благо Лондон розташовував штучним льодом. В основному ж фігуристи 100 років тому змагалися на замерзлих водоймах, де лід з вибоїнами і купиною, тому елементи були складними, і швидкості обертання не особливо високі. Не те що сьогодні. Рекорд по швидкості обертання належить російській фігуристкою Наталею Канунникова. На змаганнях у 2006-му вона рухалася зі швидкістю 308 оборотів в хвилину. А олімпійський чемпіон-1980 британець Роберт Казінс потрапив до Книги рекордів Гіннесса з дальністю стрибка – в звичайному стрибку-акселі він пролетів аж 5,81 метра.

Нині дітей на каток рекомендують приводити у віці 4-5 років. Тому і чемпіони неабияк помолодшали: американка Тара Ліпінскі виграла "золото" Олімпіади в 15 років і тут же завершила любительську кар'єру. Медж Сайерс в 1908-му зробила те ж саме в 27. Арсенал в парному і одиночному катанні тоді не сильно відрізнявся, так що Медж взяла ще "бронзу", катаючись з чоловіком.

Значно розширилася і географія фігуристів. На перших ОІ виступали майстри ковзання лише з шести країн, на Іграх-2014 в Сочі – з 30-ти. Медалі розігрують в чотирьох видах програми: одиночне катання у чоловіків і жінок, спортивні і танцювальні пари.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Каток: від скребків до ресурфейсера

Коли майже ніде ще не існувало критих ковзанок, перевагу проводити змагання з фігурного катання мали північні країни. А перший ЧС віддали Петербургу через надмірну популярність цього спорту в регіоні. Ареною виступив замерзлий ставок в Юсупівському саду.

Розмір водойми був близько 2 гектарів. Відновлювали лід за допомогою скребків, рушників, лопат і відер води вручну, тому фігуристи виступали на маленькій частині, яку оточували глядачі. При бажанні вони могли поплескати фігуристів по спині.

Тепер фігуристи виступають на критих аренах зі штучним покриттям. Згідно з правилами, довжина ковзанки повинна становити від 56 до 60 м, а ширина – від 26 до 30 м. Температура льоду -4 °С. Для максимальної прозорості використовують деіонізовану воду. Для заливки ковзанки потрібно від 30 до 60 тонн води, а для його відновлення за допомогою спеціального комбайна, ресурфейсер – 0,35 тонни.

Дами: вкоротіть спідниці

Фігурне катання було найпрогресивнішим видом спорту. Вже до середини XIX століття самотнім чоловікам і жінкам було дозволено публічно кататися разом. Правда, на першому ЧС окремі змагання серед жінок не проводили. Їм можна було виступати в парі з чоловіком або з іншою жінкою. Англійка Медж Сайерс домоглася своєї участі в одиночках на ЧС-1902, правда, серед чоловіків. Жінок дискримінували тому, що судді через довгі вбрання фігуристів не бачили їх ноги, а Сайерс вкоротила спідницю до середини гомілки. Через чотири роки був вперше проведений окремий жіночий чемпіонат.

Ще однією революціонеркою в плані одягу була норвежка Соня Хені, яка домінувала в міжвоєнний період. Майбутня зірка Голлівуду носила сукні вище колін. Зараз дами не соромляться у виборі вбрання, а ще фігуристки стали дуже юними. Наприклад, росіянка Аделіна Сотникова виграла ОІ в Сочі, коли їй було всього 17 років, а Сайерс – в 27, і до цих пір залишається найбільш дорослою.

Одяг: "золоті" гудзики

Ви можете собі уявити фігуристів, які вийшли б зараз на лід в хутрі і довгих пальто? А саме так виглядали вони на першому ЧС в 1896-му в Санкт-Петербурзі. Чоловіки повинні були обов'язково носити білу краватку, капелюх і панталони. Дозволявся і вечірній одяг, але піджак був застебнутий на всі гудзики. Дами виступали в сукнях по щиколотку, шубах і капелюхах. Щоб сильно не пітніти, радили не надягати кашне, хустки або шарф.

З появою стрибків з обертаннями вбрання стали легшими. Чоловіки переодяглися в короткі штани або трико. Жінки ж стали хизуватися в спідницях до середини щиколотки, що спочатку вважалося верхом безсоромності.

Сучасні фігуристи виступають в легкому і еластичному одязі з лайкри, біфлексу, сітки, оксамиту, шифону. Не рекомендуються довгі спідниці, тому що вони можуть потрапити під коник під час виступу, і широкі рукави, які приховують пластичність руху рук. Проте заборонено надто оголятися і занадто прикрашати костюми.

Чоловіки обов'язково повинні бути в брюках, а лосини, як і безрукавки, заборонені. З 2004-го і фігуристка дозволено носити штани або трико, крім танцівниць на льоду – їм досі не можна, тільки плаття! Наряд повинен відображати суть номери і образу, а також бути міцними. Наприклад, в Сочі судді зняли один бал за те, що в Олени Ільїних злетів шматочок сукні, а на чемпіонаті Фінляндії три роки тому "золото" вислизнуло від Оссі Каневро через оторвавшейся гудзики.

Під час нагородження – ніяких рекламних лого на костюмі. Можна тільки в ТВ-зоні і на тренуваннях, але не більше двох!

Номери: від акселя до балету

Якби любителі фігурного катання сьогодні потрапили на прокат когось із зірок початку століття, вони б здорово здивувалися. Ніяких тобі кожухів, фліпів або ріттбергера, запаморочливих підтримок і ризикованих трюків. На момент дебюту "фігурки" на ОІ-1908 спортсмени мали лише одним стрибком – підступним для більшості акселем. В кінці XIX століття Аксель Паульсен сенсаційно стрибнув перекидний в півтора обороту.

На рубежі ХХ століття в моду увійшло "креслення на льоду" – спортсмени придумували спеціальні фігури, які малювали на папері, а потім намагалися відтворювати візерунки на льоду. Фантастично малював росіянин Микола Панін-Коломенкін. Збереглися його креслення 1908, що змусили відступити самого Сальхова! Кажуть, коли швед побачив складність елементів суперника, відмовився від змагань.

Незабаром один за одним з'явилися п'ять із шести головних стрибків. У 1909-му – Сальхов. У 1910-му німець Вернер ритбергера придумав стрибок імені себе. У 1913 році – лутц, подарований австрійцем Алоізом Лутцем. Найпростіший з стрибків, кожух, народився в 1920-му завдяки американцеві Мейпс (toe loop – "петля на носку"). Фліп увійшов до 30-х, але ім'я автора не збереглося.

У 1952 році Баттон виконав перший потрійний стрибок – ріттбергер. А після 1988 го, коли Курт Браунінг виконав тулуп в 4 обороти, катання перейшло на інший рівень. Перший четверний серед жінок – сальхов – за Мікі Андо в 2002 році. Але стрибок у чотири оберти відбирає у дам стільки сил, що вони його не роблять. Великий вплив на програму фігуристів зробило телебачення. До 1990 року одиночників мучили обов'язковими фігурами – "школою". Учасники креслили на льоду кола, показували типи поворотів, після чого судді вивчали залишений слід. Але під тиском ТБ, який вважав "школу" нудною, її скасували. Саме видовищне – парне катання з його неймовірними підтримками, які вже виконують і жінки.

Зірка 20-30-х рр. Соня Хені стала революціонеркою в техніці. У 1928 році в Лондоні вона побачила виступ знаменитої балерини Анни Павлової. І під враженням вирішила позбутися старомодного, академічного та незграбного віденського стилю, показуючи мало не балетні програми. За що 10-кратну чемпіонку світу прозвали "Павлової на льоду".

Є у фігуристів і ряд заборонених елементів. Зокрема, сальто. На ЧС-+1975 сальто назад вперше виконав американець Террі Кубічка. Уражені судді несподівано віддали Кубічке перше місце в довільній програмі. Але елемент був занадто ризикованим для здоров'я фігуриста, і його заборонили. На Іграх-98 француженка Сурія Боналі ризикнула, і була покарана за сальто зниженням оцінок.

Змінювалося і музичний супровід, але тільки з сезону 2014/15 було дозволено використовувати музику з вокалом.

Ковзани: Сальхов придумав заточувати жолобок

На початку ХХ століття прив'язані до звичайних черевикам леза профі вже не використали. Кріплення вдосконалили, сталеві леза були пригвинчені наглухо. Головні модники катка носили шкіряне взуття з високою халявою. Правда, потихеньку черевики ставали все коротшими, і на них з'являлися заклепки. Каблуки тоді любили вище. Фірмові зубчики з'явилися тільки в 1906-му з подачі знаменитого Сальхова.

Зараз все регламентовано. Черевик шиють з м'якої шкіри, а халяву повинно бути на 8-9 см вище кісточок. Високий каблук воліють танцюристи на льоду, щоб краще контролювати зміну напрямку. Леза з хромованої сталі. Товщина – 4 мм і 2,5 для танцюристів, радіус – 11-15 мм і 9-13 мм для танців. Полози знімні, вони зношуються швидше черевика. Найчастіше заточують жолобок, який швидко вирівнюється, а він важливий для доріжок, кроків і обертань.

Оцінки: 100 років довіри та два "золота" розбрату

Шестибальною систему оцінок ввели в 1901 році. Логіка була така: кожна з обов'язкових фігур катання складалася з шести ліній, по три на кожній нозі. Техніка та артистичність оцінювалися окремо.

Все змінив скандал на ОІ-2002 у Солт-Лейк-Сіті. Фаворитами вважалися росіяни Бережна/Сіхарулідзе і канадці Сале/Пеллетьє. "Золото" віддали європейцям, але "кленові листи" не змирилися – скаржилися і нападали на суддів. Деякі арбітри стверджували, що їм говорили не ставити росіянам більше 5,8, інші – що їх просили топити канадців. Так, вперше в історії відбулося повторне нагородження – "золото" отримали дві пари. А з 2005-го ввели нову складну систему оцінок, кожен компонент оцінюють за десятибальною шкалою: базовий рівень катання, сполучні елементи, хореографія, прокат / виконання і виразність.

Ульріх Сальхов (1877-1949)
Швед – перший чемпіон ОІ (1908), 10-кратний (1901-1905, 1907-1911) чемпіон світу. Наступні ОІ з фігуркою пройшли тільки в 1920 році, і вже 42-річний Ульріх був четвертим. Крім стрибка Сальхова, винайшов фігуру "гак". Був головним суддею у чоловіків на ОІ-1936, працював на радіо.

Юдзуру Ханю (1994)
Чемпіон останньої Олімпіади і ЧС-2014, триразовий переможець фіналу Гран-прі, творить на льоду чудеса. Він неймовірно пластичний і з легкістю робить жіночі "Більман", стрибає четверний сальхов і кожух. Японець – єдиний, хто робив такий каскад: 4-й тулуп – аксель 3,5 – аксель 3,5.