Віце-чемпіонка світу Олена Старікова: "Мої медалі зберігає Дарт Вейдер. А куди їх вішати?!"

- Олено, поділіться враженнями від чемпіонату світу. Щось, крім велотреку, в Прушкові побачили?
- Ні, бачили тільки готель і велотрек. Але для мене цей трек рідний, там часто проводяться змагання. Я була на ньому не вперше і почуваюся майже як вдома. Організація хороша. Ну, були деякі нюанси. Вони по треку зробили наклейки, розвісили рекламу, і було трохи слизько. Але на мене це не вплинуло.

- В одному з жіночих видів на чемпіонаті стався сильний завал. З вами такі масштабні падіння не ставалися?
- Я рідко падаю. Якось дуже давно впала і як колобочок скотилася. Дуже страшно дивитися на це. Тут як тобі пощастить. Буває, просто їдеш, а в тебе врізаються і через тебе летять, ти не можеш об'їхати і опиняєшся в каші.

- Є людина, яку вважаєте прикладом для наслідування?
- Є. Це мій тренер (Євген Болібрух. – Авт.). Він для мене – все.

- Які треки вам подобаються?
- Закриті з дерев'яним покриттям. Найбільше подобаються треки в Новій Зеландії, на другому місці – Берлін. Ще в Парижі. Там досить новий велотрек, хороший і високий – з нього можна швидше з'їхати, ніж зі стандартного.

- Ви вже брали участь в змаганнях на оновленому Київському велотреку. Як вам?
- Чесно, він дуже хороший. Це найкращий бетонний велотрек, на якому я коли-небудь виступала. Гарне зробили полотно. На бетонному їздиться повільніше, ніж на дерев'яному, тому зазвичай важче. Але він дуже швидкий. І високий. І там все так красиво!

- Часто пересідаєте на шосейний велосипед?
- Він у мене, як каже тренер, для того, щоб дістатися з пункту "А" до пункту "Б". Але я на ньому не тренуюся. Велосипед мені не набридає. Я лінива, не дуже люблю ходити. А тут сіла і поїхала.

- Встигли відсвяткувати медаль?
- Ні. І не знаю, як це святкувати. Тому що це друге місце, а для мене є тільки перше. Високі результати за останній рік не розслаблюють, тому що найкрутіші змагання – це Олімпійські ігри. Звідти у мене ще нічого немає, тож зупинятися не можна.

- Правда, що ваші медалі оберігає Дарт Вейдер?
- Так! Стоїть біля мене великий картонний, і я йому на шию вішаю всі пам'ятні медальки. Сподіваюся, він незабаром не почне падати. Звідки він у мене з'явився, не пам'ятаю... А куди вішати медалі ?! Прибивати щось до стіни – це не моє. А він такий гарний!

- Чим захоплюєтесь поза велоспортом?
- Відеоігри. Для мене найкращий відпочинок – це прийти додому і включити нову гру. Я можу хоч цілий день занурюватися в той світ. У мене є PlayStation 4. Така класна гра вийшла – Red Dead Redemption. Там такий відкритий світ! Можеш їхати, куди хочеш, робити, що хочеш: в людей стріляєш, обкрадаєш всіх.

- Ваша улюблена страва?
- Млинці з сиром та "Нутеллою".

- Часто готуєте?
- Це трохи напряжно. Люблю готувати тільки яєчню або омлет вранці. А млинці поки не виходили. Я люблю, коли їх хтось для мене робить. Найкращі робить мама.

- Ви вже багато країн об'їздили. Що вразило найбільше?
- Дуже сподобалася Нова Зеландія. Ти прилітаєш, виходиш на вулицю і вже відчуваєш, що у них повітря інше. Як в раю. Всі зелено, пташки співають, люди привітні. Все так добре – хочеться просто взяти і залишитися там.

- Були в місцях зйомок "Володаря кілець"?
- Не була, але хотіла б потрапити, – зітхнула Олена.

- Бачу, ви любите фантастичні і фентезійні світи.
- Так, обожнюю "Гаррі Поттера". Це найулюбленіші фільми, і книги теж все перечитала. І "Гра престолів"! Дуже чекаю. Так несподівано закінчився попередній сезон. Як той дракон зміг стіну розплавити ?! Вболіваю, звичайно, за Дейєнеріс. Нехай вона всім править.

Ім'я: Олена Старікова
Народилася: 22.04.1996 в Харкові

Кар'єра: 2-ге місце на ЧС-2019 в гіті і на ЧЄ-2018 в гіті і командному спринті, володар Кубка світу-2018/19 в спринті.

Олена прийшла в велотрек в 13 років. Гіперактивну дівчинку до секції привела мама. "Я дуже любила їздити на велосипеді, – згадує Старікова. – Змагалася з хлопчиками у дворі і перемагала. Мені це добре давалося: просто ставала і їхала від всіх. Мені подобалася швидкість. Починала в Харкові у Сергія Теліцина, але зараз займаюся у Львові. Там краще база і єдиний дерев'яний велотрек в Україні. Чому я вибрала цей вид велоспорту? О, я про це можу розповідати дуже довго! Це елітний спорт. Ти виходиш – у тебе велосипед начищений, блищить, форма гарна. Можна прийти, взяти відро попкорну і цілий день спостерігати. І тобі не дме вітер. А як на шосе? Прийшов, дві години постояв: а-а-а, хтось проїхав повз – і все, немає нікого. І на велотреку немає дощу. На п'єдестал ти завжди піднімаєшся чистим".