Сажотрус-чемпіон, шахраї на поїзді та український трофей: історія найкрутішої велогонки в фото

19 січня 1903 року газета L'Auto надрукувала матеріал, який змінив світ велоспорту. Був опублікований анонс "Тур де Франс". Нині – це найпрестижніша велогонка планети.

Початкова мета гонки – реклама L'Auto. І вона була досягнута блискавично. Якщо перед гонкою тираж газети становив 25 тисяч примірників, то до фінішу вже сягав 65 000. А через 30 років L'Auto під час "Тур де Франс" читали 850 тисяч людей! До речі, лідер загального заліку "Тур де Франс" досі їде в жовтій майці. Саме такого кольору були сторінки L'Auto.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

1 липня 1903 року, 60 гонщиків стояли на старті першого "Тур де Франс". Він складався з шести етапів між найбільшими містами Франції. Довжина кожного варіювалася від 270 до 470 км.

Призовий фонд був значним – 20 тисяч франків. З них 3000 – отримував чемпіон. А першим переможцем став італійський сажотрус Моріс Гарен .

Переможець "Тур де Франс" -1903 Моріс Гарен стоїть зі схрещеними руками

Надалі на призові Гарен купив автосервіс, де працював після закінчення спортивної кар'єри.

Більшість гонщиків їхали на 18-кілограмових велосипедах La Francaise з рамою зі сталевих трубок і колісними ободами з дерева.

Були і шахраї в першій гонці. На одному з етапів кілька велогонщиків доїхавши до найближчого вокзалу миттю заскочили в потяг, який йшов в Ліон. І зустрілися там віч-на-віч з організаторами "Тур де Франс". Спортсменів дискваліфікували.

Гонка 1904 року був затьмарена скандалами. Вболівальники одного з місцевих гонщиків на шляху його конкурентів валили дерева, кидали камені в спортсменів, а потім і зовсім побили кількох велосипедистів, в тому числі і Моріса Гарена. Лише постріли поліції вгамували публіку.

Потрапив в скандал і сам Гарен. По ходу гонки його підгодовували спонсори, що було заборонено. У підсумку, Моріс виграв "Тур де Франс", але його дискваліфікували.

У 1919 році до фінішу доїхали лише 10 чоловік – найменше за весь час проведення гонки. Чемпіоном став бельгієць Фірмен Ламбо. А головним невдахою Ежен Крістоф. Він лідирував більшу частину гонки, але упустив перемогу через поломки велосипеда. Міняти в ті роки "залізного коня" заборонялося.

Ежен Крістоф ремонтує велосипед

У 1923 році переможцем гонки став Анрі Пелісьє. А через рік він зізнався журналістам, що під час змагань приймав заборонені препарати. У тому числі і кокаїн .

У 1937 році вперше на велосипедах встановили перемикачі передач.

Під час Другої Світової війни "Тур де Франс" не проводився. Лише через два роки відновилися змагання. У деяких містах вони проходили на тлі післявоєнних руїн.

Через 100 років "Тур де Франс" – став наймасштабнішою спортивною подією у світі. Наживо багатоденку дивляться близько 12 мільйонів глядачів, які вишиковуються уздовж траси. Це рекорд.

Середній велогонщик за час "Тур де Франс" спалює близько 124 тисяч ккал.

За час велобагатоденки команди використовують близько 42 тисяч велофляг.

Найтитулованіші гонщики: Мігель Індурайн (Іспанія), Бернар Іно (Франція), Едді Меркс (Бельгія), Жак Анкетіль (Франція) – 5 титулів. Американець Ленс Армстронг перемагав сім разів. Але був позбавлений трофеїв після визнання у вживанні допінгу.

Українець Ярослав Попович ставав кращим молодим гонщиком "Тур де Франс"-2005.

Фінішує "Тур де Франс" в Парижі на Єлисейських полях.