Тренер Верняєва: "Нам ніхто не дає золоті злитки"

- Геннадій Людвигович, Японія виділила нашим гімнастам гроші на снаряди. Як ми тепер будемо обігравати їх на ОІ-2020 на Токіо?
- З любов'ю. З посмішкою. Як вони нас, так і ми їх (сміється). Ми дуже їх поважаємо.

- Жартували, це їх мучить совість за "золото" в багатоборстві ОІ-2016, яке десь несправедливо дісталося Учимуру, а не Олегу. Взагалі, довго пам'ятаються такі моменти, коли ти начебто і заслужив, але не отримав?
- Таких моментів дуже багато. У нас Коля Куксенков, по-моєму, два рази програвав 33 тисячних на чемпіонаті світу і займав 4-те місце. Олег також два рази був 4-ий на світі. Це змагання, і дуже складно про це так говорити, причому коли борешся з таким сильним гімнастом, як Учимура, а він великий гімнаст. З ним боротьба дуже складна. Потрібно бути сильнішим на голову.

- Зимові канікули закінчилися. Коли знову в бій?
- Перший виїзд у нас буде в Ісландію, запросили туди на турнір. Поїдемо просто спробувати нову програму. Ми в Ісландії ще не були, тому й погодилися – країна-то така екзотична. Потім відразу починається етап Кубка світу в Америці. Потім, через два тижні, Штутгарт і Лондон. Ось це будуть зараз три таких серйозних етапи. Будемо пробувати, на що ми здатні.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Після Олімпіади Олег, як один з двох чемпіонів країни, був нарозхват. Зараз пристрасті навколо нього трохи вляглися?
- Та ні, все такий же розрив йде, все така ж ейфорія. Його весь час вихоплюють, весь час якісь презентації. Тому працювати зараз дуже складно. Йдемо ривками. Поки так, а там по дорозі подивимося.

- Міжнародна федерація внесла зміни в правила. Як це торкнулося програм Олега?
- Міняємо все, в тому числі і бруси. Зміни не сильні, але вони є. А що таке на подібному рівні вставити один-два елементи? Це дуже складно. Будемо посилювати програми, адже якщо цього не зробити – ти програв.

- У вас робота з Олегом будується з позиції батога або пряника? Як вибудовуєте між собою гармонійні взаємини?
- Я завжди кажу, що одна справа за столом, а інше – в залі, коли потрібно працювати. І будь-яка людина десь зривається, їй важко. Думаю, і батога, і пряника. Доводиться і його лаяти, коли дивлюся, а він нічого не робить день-два. Доводиться його притискати, повертати в робоче русло.

- Важко собі уявити, що Верняєв нічого не робить при тих висотах, що він досяг.
- Ну так весь час тримати себе на такій планці спортсмену дуже складно. Тренеру цього завжди хочеться, але не завжди виходить. Ось ти один раз закривши на все очі, другий, а на третій вже треба щось говорити. Інакше він там і засне, і ти його звідти не піднімеш.

- У дівчат-гімнасток є обмеження в харчуванні, щоб не набирати вагу. А у чоловіків як?
- Є. Але Олег сам за цим стежить. В день змагань Олег практично не їсть. Там шоколадку або щось таке. У житті набрав вагу, але за рахунок навантажень вона падає, це нормально. Не можна весь час тримати вагу, інакше ти згориш, у тебе не буде фізики. Це робиться тільки на змаганнях – тоді з'являється і легкість, і сили залишаються.

- Чим свого часу здивував вас Олег, коли тільки приїжджав з батьками на перегляд?
- Я його бачив з дитинства. Мої учні боролися з ним – і перемагали, і програвали. Тому я його знав його з самого початку його сходження. Так, я бачив, що хороший хлопчик. Але оцінки дітям, особливо в маленькому віці, я ніколи не даю. Тому що поки маленький – дуже перспективний, але з кожним роком перспектива йде. Тому ніколи не ставлю на дітей. Сьогодні він може бути найсильніший, але виходить на рівень 18-19 років – і зникає.

- Зараз у нас є чемпіон Верняєв. А як йдуть справи з формуванням конкурентоспроможної команди? Чула, з Азербайджану повернувся Пахнюк.
- Пахнюку ми дали добро, щоб він тренувався, але він ще не в команді. Це на майбутнє, якщо завоює місце. А удар основний йде зараз на молодь. Буде Європа в наступному році, і ми їх налаштовуємо, щоб там вони боролися не за третє місце, а за перше. Перемогти Росію і англійців – ось це завдання. Третіми ми вже були, а першими – ніколи. У нас є потенціал, просто хлопців потрібно налаштувати і підготувати.

- А як їх потім не розгубити? Ти збираєш команду, а потім – раз: Куксенков пішов в Росію, Степко – в Азербайджан.
- Тут все залежить від морально-вольових якостей. Якщо людина дивиться наліво і думає тільки про те, як заробити, тоді йому нічого робити в нашому спорті, тому що це не той вид, нам ніхто не дає тут золоті злитки. У нас дуже жорстка праця, дуже маленька зарплата. І для того, щоб пробитися, не потрібно думати про гроші, а думати про те, як працювати. Коли це все прийде, тоді, може бути, прийдуть і гроші. А якщо людина йде – на нього якась надія? Ну ось пішов Степко, і чим це скінчилося? Нічим. А якби залишився тут, я впевнений, він був би на рівні Олега. Чому до нас на збір зараз просяться приїхати турки, ізраїльтяни, хоча у нас снаряди такі собі, мати погані? Тому що у нас обстановка інша. До нас приїхали турки, попрацювали і кажуть: "Ух, у вас тут класно! У вас йде робота". Якщо дати людині мільйон і сказати, мовляв, давай працюй, то ніхто не буде цього робити. Треба створити умови, атмосферу, щоб у неї до роботи з'являвся інтерес. Адже скільки є країн, які будують класні зали, а гімнастів-то там немає. Та ж Росія, яка має можливості, але сказати, що вони супер-супер, то ні. У нас просто людей немає. Якби у нас по Україні ще були зали. А так у нас ще обладнання часів Очакова і підкорення Криму. Так про що говорити?

Та команда, яка була на Олімпіаді-2012 в Лондоні, була дуже сильна; якби вони залишилися, то ми б спокійно боролися. Зараз хочемо створити нову. Зараз я ставлю пріоритет – це команда. Олег вже є, а команди немає. Але він же один в полі не воїн, він і так цю команду витягує один. Якщо буде таких людей два-три, то це вже команда.

- Ми знаємо, що Верняєва постійно намагається хтось переманити. А вас?
- І Олегу пропонували, і мені. Але, якщо чесно, я не розмовляв на ці теми. Ми бачили приклади тих, хто виїхав, і чим це все закінчувалося. Нам тут важко, але ми робимо свою роботу і будемо перемагати.

- Вдома продовжуєте думати про гімнастику або вдається перемикатися?
- Періодами. Зараз знову все включилося. Вночі прокидаюся і думаю, які треба комбінації, які нові програми.

- Не можу не торкнутися стрибка Радивилова, який зараз заборонили. Що думаєте про це?
- Заборонами нічого не доб'єшся. Сьогодні заборонили, а завтра ці стрибки все одно почнуть стрибати, тому що прогрес йде вперед, змінюються снаряди, містки. Олег теж почав його пробувати, але коли скасували – чого тоді його робити. The Radivilov – це стрибки майбутнього. На Олімпіаді його недооцінили на бал. Чому? Якщо його оцінити, як слід, то це відразу медаль. А вже ж все збудовано. Всі знають, хто де і яку медаль візьме, тому що за чотириріччя все проглядається, обговорюється. Є дві-три людини на снаряді, і більше нікого туди не пускають. І відразу вискочити на цей рівень можуть дуже рідкісні люди.