Сахалін, війна і плюс 60 кг: як українець став найкрутішим сумоїстом в історії

Тисячі жителів Токіо вийшли на чемпіонський парад Боришкі / Фото: Getty Images

29 травня свій 81-й день народження відсвяткував би Тайхо Кокі – один з найзнаменитіших борців сумо в історії. Однак далеко не всі знають, що великий японський сумоїст – наполовину українець Іван Боришко. Доля Ная Кокі (так його звали в Японії) повна не тільки перемог, але і злигоднів. Борець став наймолодшим володарем найвищого титулу в сумо – Йокодзуна, виграв 32 Кубка імператора Японії, але до сліз шкодував, що його тріумфу не бачить батько. На старості, кажуть, він побував на історичній батьківщині в Україні, а в Японії залишився символом працьовитості та успіху.

Читайте також: Найкращий в історії сумоїст був українцем. Ми знайшли його могилу в Токіо

Дитинство на Сахаліні

Батько майбутнього чемпіона Маркіян Боришко і його дід перебралися на Сахалін з села Рунівщина, що за 150 км від Харкова, ще в 1900 році разом з іншими переселенцями, яким безкоштовно роздавали землю. Острів тоді входив до складу Російської імперії. Правда, через п'ять років, після російсько-японської війни, перейшов Японії. Там у 1940 році й народився майбутній чемпіон у родині українця та японки.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Маркіян назвав сина Іваном, а його дружина, яка була на 18 років молодша, – Кокі, двома ієрогліфами, які позначають "щастя і радість". Сімейний добробут обірвався після Другої світової війни, коли Сахалін відійшов Радянському Союзу. Кіе Ная поїхала в Токіо, а Маркіяна радянська влада забрала перекладачем, і більше дружину і дітей він ніколи не бачив. Пізніше його репресували і посадили до в'язниці як шпигуна, у 1950-х амністували. Помер він у 1960-му.

Шлях до слави в Японії

А в цей час Іван жив зовсім іншим життям. Його мати насилу сприймали в Японії, багато хто вважав її дружиною радянського шпигуна. Ная була швачкою, але ще і торгувала, а син допомагав заробляти на життя продажем соєвих бобів на базарі. Але в 16 років хлопця запросили на заняття сумо, і життя його круто змінилося. Займався він дуже старанно, а за великий розмах рук отримав від тренера прізвисько Тайхо – велика птиця. Згодом його так і називали – Великий Фенікс. Хоча для цього йому довелося неабияк розтовстіти. Зі зростом 187 см він важив усього 75 кг, але з часом поправився ще на 60.

А потім сталося неймовірне: Іван став вибивати з килима одного за іншим місцевих сумоїстів, спочатку скромних, а потім і іменитих. І вже в 21 рік він назавжди отримав найвищий титул у сумо – Йокодзуна. В Японії він так і залишився наймолодшим носієм цього звання. Пізніше Тайхо 32 рази поспіль вигравав найпочесніший Кубок Імператора. У молоді роки він дуже шкодував, що його успіхів не бачить батько. Про його долю борець тоді не знав.

В Японії він був одним з найбільш упізнаваних знаменитостей і вважався красенем. В його обличчі легко бачилися європейські риси, але це ще більше додавало йому шарму і приваблювало до нього. У 26 років Іван одружився з дочкою власника готелю, а своє життя назавжди пов'язав із сумо. Широкий слов'янський характер інколи давався взнаки. Наприклад, на весілля Ная-Боришко покликав понад тисячу гостей і 200 журналістів.

У 1968 році після 45 переможних сутичок він суддівським рішенням поступився в 46-й. Однак наступного дня в газеті з'явилося фото, яке спростувало вердикт суддів. Японські газети назвали те рішення "помилкою століття". Саме після того випадку в сумо ввели відеоповтори. У відставку борець пішов через три роки, коли зрозумів, що пора дати дорогу молодшим. Але назавжди залишився в Японії шанованою персоною. Вважається, що доторкнутися до великого сумоїста – значить відхопити від нього "шматочок щастя".

Життя після боротьби: залишився в сумо і шукав батьківське коріння

У 1977 році Тайхо довелося вступити в боротьбу з хворобою: він пережив інсульт і був частково паралізований. Згодом "Великий Фенікс" майже повністю подолав наслідки інсульту, але все ж не був уже таким рухливим, як раніше. Працював він тренером і директором музею, а на пенсії серйозно став досліджувати батьківське коріння. Одні джерела кажуть, що в 2002 році Кокі приїхав на історичну батьківщину – у село Рунівщина в Харківській області. Інші стверджують, що він послав помічника, оскільки здоров'я не дозволяло йому подорожувати. Від дідівської хати вже нічого не залишилося, але рідні місця Боришко-Ная побачив, принаймні на відео. В Японії у нього назавжди збереглися українська земля в хустці та посудина з водою із сільського колодязя.

У цей час у Харкові проводили турнір із сумо, і великий борець погодився дати йому своє ім'я – Кокі Тайхо. Відтоді змагання стали традиційними. Пізніше і наша держава згадала про Тайхо, якого нагородили орденом "За заслуги" ІІІ ступеня. А в Одесі японцеві з українським корінням навіть поставили пам'ятник. В Японії монумент славному борцеві з'явився ще раніше – там увічнюють всіх Йокодзуна.

Відійшов у кращий світ Іван-Кокі в січні 2013 року через проблеми із серцем. Через кілька тижнів після того, як Боришка не стало, закрилася школа, де він починав свій шлях. А ще через два роки його рекорд перемог у Кубку Імператора побили. Але від цього його слава анітрохи не потьмяніла.

Син і відразу три онуки "Великого Фенікса" пішли його стопами і займалися сумо. Нещодавно один з онуків, Такаморі, відвідав пам'ятник дідові на Сахаліні.