Олена Підгрушна: "Мене в Росії кілером обзивали. І я боюся..."

- Олено, що давалося складніше всього після повернення?
- Складно було знову повернутися в колишній ритм з навантаженнями, режимом. Організму важко це було переварити. Але я була готова до першого збору, бо підтримувала форму весь той час, поки не виступала.

- Цього року прийшов новий тренер словенець Урош Велепець. Чим відрізняється його манера?
- У нього індивідуальний підхід до кожного. Це головна відмінність. Ми займаємося тільки тим, що підходить особисто тобі.

- Яке було перше враження?
- Ми познайомилися, коли він приїжджав до Києва підписувати контракт. На першому зборі в Білорусі він просто дивився, в якому ми фізичному стані. А взаєморозуміння знайшли з першого ж дня. Тим більше що у нього гарне почуття гумору!

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- На чемпіонаті України в Чернігові ви ось виграли, вперше після повернення. Ця перемога була важлива?
- Звичайно, ці змагання носять більше тренувальний характер. Але мені важлива будь-яка перемога після повернення. Мені важливо було стартувати на літньому ЧС і тут, адже немає кращої тренування, ніж справжні змагання. Тоді точно розумієш, в якому ти стані і куди варто далі рухатися.

- І в якому ви стані?
- Працювати потрібно над всім: і над стрільбою, і над ходом (сміється). Не можу сказати, що я незадоволена абсолютно всім, але спортсмену завжди мало.

- Уже вирішили, за що будете боротися в новому сезоні?
- Немає в мене грандіозних цілей. Я ж навіть не знаю, як мій організм відреагує на Кубки світу. Вже вирішимо по ходу сезону, на чому розставляти акценти. Мені, звичайно ж, хочеться повернутися в естафетну команду і показувати колишні результати. Мені так хочеться вже початку сезону, дуже чекаю! Не вистачає цього змагального азарту та адреналіну. Ось саме з цього я найбільше нудьгувала, працюючи в міністерстві.

- Коли зрозуміли, що пора звідти йти?
- В березні. Якраз минув рік. Не можу сказати, що паперова робота – це зовсім не моє. Мені там подобалося. У нас був чудовий колектив. Від цієї кар'єри я не відрікаюся. Я ж брала паузу в біатлоні, а не йшла назовсім. Хотіла народити дитину, але не вийшло.

- Ви розповідали, що Юлія Джима жартувала, називаючи вас Олена Михайлівна...
- Так, все ще жартують. Після перемоги на чемпіонаті України в Чернігові всі говорили "з поверненням, Олено Михайлівно". Аня Кривонос, наприклад, з самого початку і досі називає мене так. Вона молодша, але я їй говорила, мовляв, чого ти, ми ж в одній команді. На що вона сказала: "Я не можу. Таке ось у мене виховання: до старших тільки на ви".

- На зборах в Німеччині ви порвали зв'язки. Як себе почуваєте зараз?
- Дуже швидко відновилася і не пропустила жодного збору. Тільки трохи раніше приїхала з Німеччини. Вдома сидіти спокійно не могла і зголосилася поїхати з командою на наступний збір. Потихеньку плавала, стріляла, силовою підготовкою займалася. Вважай, через півтора місяці я стартувала. Я була дуже спокійна, коли травмувалася. Навіть не думала, що це якось вплине на мій майбутній сезон. Часу для відновлення було достатньо.

- Федерація біатлону все-таки змогла домовитися з Норвегією про проведення там зборів. Вони обіцяли, що не вважатимуть ці дні в Шенгенській зоні. Зраділи, що не потрібно тепер їхати в Росію?
- Звичайно. Незважаючи на те, що в Тюмені, за розповідями дівчаток, класний стадіон і відмінні умови для тренувань, мені туди їхати не хотілося. Наші країни зараз воюють, тому краще триматися подалі.

- Ви б поїхали?
- Не знаю... Мене ж обзивали снайпером і кілером в Росії. І я боюся, і чоловік за мене боїться. Тим більше чоловік зараз в армії. Ніхто не знає, яка може бути реакції з боку росіян. Слава богу, що все вирішилося з Норвегією, і не потрібно нічого вигадувати.

- Буде ще етап Кубка світу в Ханти-Мансійську в кінці сезону. Поїдете?
- Загадувати не хочу. Може, ми до того часу помиримося.

- Де зараз воює ваш чоловік Олексій Кайда?
- Він мобілізований. Рік служив в армії, був в АТО. На даний момент на Яворівському полігоні.

- Коли бачились востаннє?
- Не пам'ятаю... Ми-то перетинаємося, але не так часто, як хотілося б.

- Він поїде підтримати вас на якийсь з етапів?
- Так. Принаймні сподіваюся на це. Новий рік б зустріти і провести різдвяні свята разом.

- Закінчила кар'єру Наталія Бурдига, з якою ви ділили кімнату. Вже знаєте ім'я нової сусідки?
- Поки живу одна. Нещодавно жартували, що з усіма ділила кімнату. До Чернігова приїжджали дівчинки, які вже зав'язали, а я нашого нового доктора з ними знайомила і говорила: "З цією дівчинкою я жила, з цією теж жила" (сміється).

- Зв'язок з Наташею підтримуєте?
- Звичайно, я сумую за нею. Чотири роки все-таки жили разом. Вона залишилася в Україні. Зараз тренує дітей, у тому числі і мого троюрідного брата. Я йому теж давала настанови. Півроку тому сказала: "Якщо хочеш займатися, то серйозно до всього стався, якщо ледачий – сиди вдома". Він каже, що буде займатися, тому що хоче бути схожим на свою сестру (сміється). У мене ще маленькі племінники, першокласники, почали займатися біатлоном.