"Шумахер" з України: хто такий Іван Пеклін, який у 18 років виграв Формулу-4

Україна святкує одну зі своїх найгучніших перемог в автоспорті. Напередодні у Франції 18-річний киянин Іван Пеклін вперше виграв гонку Формули-4.

Хто такий цей хлопець, що крок за кроком просувається до королівської Формули-1? Про себе Іван раніше розповідав "Сьогодні" у великому інтерв'ю. Читайте ТОП-15 висловлювань спортсмена.

ЯК ЗАХОПИВСЯ АВТОСПОРТОМ

"Я з дитинства захоплювався автомобілями. Всі іграшки – машини, по телевізору передачі про машини, з трьох-чотирьох років просив тата покерувати. Він купував мені журнали "Автобазар". Я міг їх годинами гортати, знав кожну марку і кожну модель. Зростав разом з машинами, можна сказати. А в шість років тато розповів, що є така професія – гонщик: люди їздять на автомобілях і цим заробляють гроші. Я захопився цією ідеєю і потягнув тата на картинг. Коли ми прийшли на картинг, мені було сім. Проїхав не надто швидко. Але шалено сподобалося, виліз з-за керма з круглими очима. Тато сказав: "Ти проїхав добре, але міг би краще. Давай ти виправиш тут і тут"

Іван Пеклін / Фото: Instagram

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

ПЕРШІ ЗМАГАННЯ

"Батько і сам хотів займатися картингом, але за радянських часів карти робили самі. А ідеї про те, як зібрати карт, закінчувалися на "можна вкрасти з трамвая сидіння" (сміється). Татові близька автомобільна тематика. Він побачив, що мені подобається, і підтримав прагнення сина. Ми почали їздити на картинг. Дитяча траса в Броварах працювала тільки в суботу, з 10 до 12. Я жив від суботи до суботи. Рахував дні і їздив, їздив, їздив. На треку збиралися одні і ті ж люди. Я їздив значно швидше за інших дітей. Працівники траси і деякі батьки почали говорити татові: "Може, на змагання підете?"

У 8 РОКІВ ПРОТИ 12-РІЧНИХ

"Так влітку 2010-го я прийшов до школи картингу "Жага Швидкості" на Іподромі – до Андрія Хорольського, гонщика-ралліста. Там вже були хлопці – найшвидші на своїх трасах. Нас почали готувати як пілотів. Розповіли особливості роботи з педаллю і кермом . Там ми отримували базу. Наприкінці навчання проходили змагання, на яких я посів друге місце. Це був дуже хороший результат, оскільки суперники були старші: 10-12 років проти моїх восьми. Тренер потім підійшов до тата і сказав, що в прокатному картингу далі сидіти немає сенсу. Так я потрапив в підлітковий спортивно-технічний клуб "Святошин". Це була повноцінна команда, і саме там я вперше сів за кермо професійного карта. Він розвивав швидкість близько 90 км/год, що для дев'ятирічної дитини спочатку було дуже швидко"

СЛЬОЗИ ПЕКЛІНА

"У 2011-му я потрапив до національного класу "Піонер". Мотори там були від бензопил "Мотор Січ", 5 к. с. на вагу 100 кг – їхав карт досить жваво. Вигравати з самого початку, як в прокатному картингу, мені не вдавалося. Дуже засмучувався після поразок. Бувало, плакав. Я, тато і тренер постійно працювали над тим, що ми зробили не так. По ходу сезону я їхав дедалі швидше, і до кінця року ми виграли Кубок України з картингу з колосальним відривом, причому суперники були знову старші на 2-3 роки

ВРЯТУВАВ БАТЬКА ВІД ШКІДЛИВОЇ ЗВИЧКИ

"Ця перемога мені дуже запам'яталася суперечкою з батьком. Тато курив, що мені страшенно не подобалося. Ми посперечалися, що якщо я виграю етап чемпіонату країни або Кубок, він кине курити. Довелося кидати. Зараз він мені вдячний"

РЕАКЦІЯ МАМИ

"Мама хвилюється сильно, не дивиться. Коли починали їздити, швидкості були невисокі, вона ще дивилася. Коли швидкість стал вище 100-120 км/год, мама вирішила: "Годі, я не буду це дивитися". Але дуже мене підтримує. Бувало, з татом попрацювали по трасі, а з мамою – над психологічними моментами. Вона у мене психолог, ми багато розмовляємо. Взагалі, батьки мене дуже підтримують. бувало, у важкі моменти ми не їхали на відпочинок, щоб я поїхав на картинг. Ще у мене є молодша сестра. Вона професійний фотограф, але теж любить гонки"

ПОШУК СТИЛЮ ТА ПРОБЛЕМИ З ВАГОЮ

"Перед 2015 роком ми почали більше займатися. Провели безліч тестів, щоб знайти той стиль пілотування, з яким я б міг їхати швидко і перемагати. Багато тренувалися і в підсумку викатали в мені дуже специфічний для України стиль. Я їхав по-іншому, але швидко. Дуже багато приділяли уваги плавності. Намагалися мінімізувати кількість рухів, прибрати заносі. Робили так, щоб я їхав максимально чисто і красиво. Це принесло плоди: у 2015 році я вперше став чемпіоном України. Знайшов свій темп, ритм. У 2016 році з'явилася нова проблема. Стиль пілотування залишився колишнім – змінилася вага. У різних вікових категоріях свій ліміт. У юніорів це 145 кг. Приблизно 70 кіло важив карт і стільки ж пілот в екіпіруванні. А я чималенький, почав тоді активно рости. У нас була надлишкова вага 5 кг. Ми максимально полегшили машину, екіпіровку. Був захист шиї "Ханс", важила кілограм. Ми замінили його на поролон. Усе, що можна, зняли, але все одно ці 5 кг залишилися. Рік у цілому не склався. Перша гонка – аварія. Потім не працював карбюратор"

ПЕРЕКИД НА МАШИНІ

"Потім у мене був перекид... Так, на карті. Мене трошки підрізали, дали в заднє колесо. Я плавно піднявся, перелетів і приземлився на колеса. Зі мною, тьху-тьху, все було гаразд, але гонку виграти вже не зміг – сильно відстав"

БУРЯ В ЖИВОТІ

"У 2016 році мені виповнилося 15, можна було переходити в дорослий клас. Через потужності KZ-2 трошки побоюються, тому мої однолітки побудували плани на безкоробкові класи. З них усіх я перший перейшов на коробку. Спочатку був просто жах. У животі буря, не встигаєш перемикати передачі... Але кілька тренувань зробили свою справу. Пристрілявся і почав змагатися з діючими чемпіонами"

ПОЇЗДКА НА ЕТАП ФОРМУЛИ-1 В БАКУ

"Моя мета – це Формула-1, а мрія дитинства – стати чемпіоном світу. Постійно дивлюся етапи, слухаю подкасти українського коментатора Максима Подзігуна. А поїздка в Баку розпочалася з важкого перельоту. У готелі опинилися о 4:30 ранку. Відпочити часу було мало, тому що ми вирішили: якщо приїхали на гонки, то будемо з ранку до вечора на трасі. Там встановлено вісім симуляторів. Найшвидший з восьми їде на окремому симуляторі ще одне коло. Я був швидший за решту, але з окремим симулятором не склалося – сонце дуже світило в екран. Потім почалися самі гонки. Коли завелася Формула-2 і поїхала, стояв оглушливий рев. Вогонь з труб, неймовірна швидкість – чарівне видовище. А потім поїхала Формула-1. Відчуття, що вона їде вдвічі голосніше і вдвічі швидше (сміється.) Боліди повз тебе пролітають кулею: вжух – і все. Поруч з нашими місцями вони досягали пікової швидкості – 350 км/год. Іноді було важко колір машини розпізнати, не кажучи вже про номер. Після гонки фанати вибігли на трасу, ми з сестрою до них приєдналися. Підійшли до подіуму, відчули атмосферу. Сподобалося шалено. Хто не їздив на Формулу-1 і хоче – думаю, що не пошкодує. Це досвід, який потрібно пережити бодай раз у житті"

ЯК ПЕРЕЙШОВ З КАРТИНГУ У ФОРМУЛУ-4

"У 2017-му я виграв національний KZ-2 як наймолодший чемпіон. І наступного року ми зосередилися на закордонних перегонах. Я проїхав чемпіонат світу, вперше від України, чемпіонат Європи, чемпіонат Німеччини і кілька гонок і кубків в Італії. Справа в тому, що більшість хлопців стають чемпіонами в безкоробкових класах і за рік-два йдуть у Формули. А ось в KZ-2 збираються хлопці по 25 років, які там ганяють років 20. У них величезний накат по рідним трасах і інший стиль пілотування. Змагатися з ними неможливо. Та й нема сенсу. Ось ви знаєте, хто такий Давіде Форе? Найтитулованіший картингіст світу. П'ятиразовий чемпіон світу. Він стільки всього досяг, а ми зовсім про нього нічого не знаємо. Зарплату йому велику також не платять. Витратити стільки часу, грошей і сил, щоб бути добре відомим у вузьких колах? Безглуздо. Щоб потрапити до Формули-1, потрібно пройти попередні Формули. Формула-4 – це початковий етап. Якщо Формули-1, -2 і -3 – це міжнародні змагання, то Ф-4 є в США, Британії, Італії, Німеччині, Франції... Французьку Формулу ми вибрали тому, що вона проходить у вигляді академії. Всі боліди однакові, всі механіки і інженери надаються Федерацією автоспорту, команд немає. Всі знають налаштування один одного. Там чітко можна побачити, як їде пілот, а не машина"

РІЗНИЦЯ МІЖ КАРТОМ І БОЛІДОМ

"Різне все, починаючи з посадки. У карті ти сидиш, а в боліді ти більше лежиш, причому п'ята точка розташована нижче рівня ніг. У боліді, на відміну від карта, є підвіска. На поворотах здавалося, що сидиш у желе. Крім того , тут зовсім інша робота з гальмами і кермом: потрібно враховувати навантаження на кожне колесо. Ну і швидкості вищі: Формула-4 розганяється до 200 км/год"

ЯК ДІЙТИ ДО ФОРМУЛИ-1

"Існує ліцензія. Її гонщик купує в Федерації автоспорту. На ліцензію нараховуються очки за перемоги в різних змаганнях. Якщо пілот заробляє достатню кількість цих очок, його ліцензія перетворюється на суперліцензію. Саме вона дає право на участь у Формулі-1. Єдина умова: очки нараховуються тільки за перемоги в змаганнях, організованих ФІА – Міжнародною федерацією автоспорту. Наприклад, перемога в Формулі-2 дає 40 очок – для отримання суперліцензії саме необхідно 40 очок. Після перемоги у Формулі-2 ти більше не маєш права там виступати: потрібно йти в Формулу-1 або кудись ще. Крім ліцензійних очок, ще потрібно мати накат у Формулі-1. Буває, що на якихось етапах в якійсь із тренувальних сесій за команду виступає не бойовий пілот. Так вони отримують можливість в майбутньому виступати у Формулі-1"

Іван Пеклін / Фото: Instagram

ПРО ІНТЕРЕС УКРАЇНИ ДО ФОРМУЛУ-1

"Аудиторія Ф-1 у нас не така велика, як у футболу або боксу, але це легко виправити. Взяти бодай Польщу. Коли Роберт Кубіца ганяв у Формулі-1, її дивилася вся Польща. Як тільки він потрапив в аварію, все пішло на спад: і інтерес, і розвиток самого спорту в країні. Коли в Формулі з'явиться своя людина, за яку можна вболівати, інтерес країни дуже сильно зросте. Автоспорт – дуже видовищний. Але все впирається в гроші. Дуже багато пілотів Формули-1 або Формули-2 росли в багатих сім'ях. Стролл, наприклад, якому батько взагалі команду купив. У Формулі-2 зараз їздить Хуан Мануель Корреа, я їздив з ним в картингу в одній команді. Просто у нього тато – президент Еквадору. Коли є бюджет – можна їхати, загалом. Наприклад, на сезон у Формулі-4 потрібно мати 200 000 євро"

Читайте також: Гамільтон виграв гонку Формули-1 з моторошними аваріями: відео

НАВІТЬ 100 ГРИВЕНЬ НАДИХАЮТЬ

"У Формулі-4 невелика аудиторія. Але в Формулі-3 вона більша. У Формулі-2 ще більша. А в Формулі-1, щоб приклеїти наліпочку на болід, потрібно заплатити 10 мільйонів євро. Аудиторія обчислюється сотнями мільйонів. На жаль, багато компаній або ігнорують, або кажуть: "Давайте у вас щось піде – ми підключимося". Але ми не опускаємо руки – безліч людей висловлюють слова підтримки і допомагають фінансово. Буває, що у людини не дуже багато грошей, але вона жертвує 100 гривень зі словами: "Я вірю в тебе, ти можеш". Такі люди дуже надихають і мотивують. Потрібен поштовх, щоб показати європейським командам, що я можу їхати швидко і перемагати – тоді, впевнений, все підтягнеться", – говорить Іван Пеклін

Дивіться рейтинг чемпіонів у Формулі-1