Ефір із вагончика і тролінг із футболкою: курйозні епізоди в кар'єрі коментатора Кирила Круторогова

Божевільна реакція коментатора на переможний гол "Шахтаря" у виїзному матчі проти загребського "Динамо" (1 жовтня, перемога 2:1) не залишила байдужими українських уболівальників. Кирило Круторогов зірвав голос, виливаючи свої емоції в ефірі каналу "Футбол 1" в той момент, коли "гірники" на 95-й хвилині забили переможний м'яч у ворота хорватського клубу в неймовірному за драматургією матчі Ліги чемпіонів. Кирило згадує кумедні епізоди своєї кар'єри коментатора.

Професія коментатора прекрасна тим, що щоразу в будь-якому випадку ти коментуєш новий матч, який апріорі обіцяє бути абсолютно непередбачуваним. Це дарує справжні емоції – радість чи захват, здивування чи розчарування – підробити або зіграти які просто неможливо. Точніше, можна, але це легко буде ідентифіковано глядацькою аудиторією. А вона не прощає фальші. Ця непередбачуваність має і зворотну сторону медалі – імпровізація може несподівано призвести до казусу, ляпу або курйозу. Думаю, будь-який коментатор хоче, щоб подібного з ним траплялося якомога менше. Але за свою вже більш ніж десятирічну кар'єру мені є що пригадати і про що розповісти з посмішкою. За це не соромно.

Кирило Круторогов

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

З будівельного вагончика

Я почав коментувати в 2009 році. У той час багато українських стадіонів проходили реконструкцію в процесі підготовки до Євро-2012. Якось я отримав призначення на матч "Металіст" – "Металург" Донецьк. Харківський стадіон ОСК "Металіст" як раз був на ремонті. Зокрема, активні роботи велися на його центральній трибуні. На ній були встановлені звичайні будівельні вагончики. В одному з яких нам із колегою облаштували коментаторську позицію. Поле ми бачили через вузьке вікно, у якого довелося стояти всю гру, але якось впоралися – в тісноті, так би мовити, та не ображені.

Тоді ж я приходив на стадіони задовго до початку матчу. Отримував якесь особливе задоволення від можливості постояти в тиші біля самого поля, коли навколо тебе масивні, багатотисячні, ще порожні, трибуни, відчути запах свіжого газону, налаштуватися на потрібну хвилю. Пам'ятаю, була гра, здається, "ФК Харків" – "Нафтовик". Глядачів на матчі очікувалося небагато. Я стояв біля кромки, з тунелю виходили футболісти, перед розминкою, для "знайомства" з полем. До них тут же, захоплено галасуючи, кинулися діти, просили автографи на м'ячах і програмах. Я спостерігав і зворушувався з боку. Футболісти з радістю приділили їм увагу. А коли ця автограф-сесія закінчилася, малюки підійшли до мене з питанням: "А хто це був? А що це за команда?". Вийшло кумедно.

Допомога легенди

Коли я став коментатором каналів "Футбол", моє перше відрядження було до Львова на матч "Карпати" – "Шахтар". Заповнений стадіон "Україна". Коментаторська позиція була не на відкрий трибуні, в ложі преси, як це часто буває зараз, а в кімнатці за склом. Вибухнула божевільна злива. До мене в кімнатку, ховаючись від негоди, зайшли люди. Чоловік і двоє молодих людей. Я був зосереджений на ефірі і не звертав на них увагу. Скло постійно пітніло зсередини. І чоловік, бажаючи допомогти, постійно протирав його для мене. Це тривало протягом всієї гри. Матч закінчився, він з доброзичливою посмішкою представився: "Ігор Кульчицький"... Як виявилося, зі мною поруч практично весь матч провів і протирав для мене скло легендарний півзахисник "Карпат", володар Кубка СРСР-1969, який зіграв за команду більше 300 матчів! Таким ось вийшло знайомство.

Кирило Круторогов

Ще був випадок, також вже досить давно, я коментував із Запоріжжя, зі "Славутич-Арени", там позиція теж була облаштована всередині стадіону. Тільки не в маленькій комірчині, а в великому приміщенні, на кшталт чийогось кабінету. Крім мене, там знаходилося ще багато людей. Мало не йшло застілля, з відповідною атмосферою, криками і іншим. Коли я робив паузи і замовкав, з-під навушників чув, що говорять присутні. Обговорювали, зокрема, і мої слова в ефірі, думаючи, що я не чую. Загалом, шпигуном я б теж зміг працювати.

Найкоротший ефір

Одного разу трапився зі мною кумедний епізод і в телецентрі. Я прокоментував якийсь матч чемпіонату Італії і спустився з другого поверху на перший в ньюсрум. Там мені повідомили, що хтось із колег потрапив у пробку і спізнюється на ефір, який вже почався, тому мені терміново потрібно повернутися в коментаторську і працювати на його матчі. Насправді, не проблема! Я побіг наверх, увійшов в ефір, привітався... На телекартинці було видно, що там вирує злива. Через пару хвилин стало відомо, що гру вирішено перенести через погодні умови. Я повідомив цю інформацію і попрощався з глядачами. Досі називаю цей момент своїм найкоротшим ефіром в кар'єрі.

Знаменита футболка

Був у мене курйозний випадок, який став знаменитим не тільки в Україні, а й за її межами. Кваліфікація Ліги Європи. "Ворскла" програла в першому матчі "Жиліні" 0:2, а в матчі-відповіді вела 3:0. Це був дуже емоційний ефір! Ще трохи і полтавці тріумфально пройдуть в наступний раунд, зробивши камбек. За мить до фінального свистка я на радощах починаю зворотний відлік: "П'ять, Чотири, три, два...", – коли залишається одна секунда бразилець Вілліам забиває гол і замість "Один" я кричу: "Вілііііаам!". Цей гол на виїзді дозволив суперникам полтавчан вийти в наступний раунд. Опісля в Словаччині випустили футболки зі словами – на спині: "Ви знаєте, як по-українськи буде "один"?". А на грудях: "П'ять, чотири, три, два, Вілліам!". У такій футболці позував на якомусь матчі і їхній коментатор, і сам Вілліам.

Незабаром я познайомився з автором ідеї, прес-аташе "Жиліни", який надіслав таку футболку і мені.

Кирило Круторогов у тій легендарній футболці

Випадки на аренах

Але, звісно, більше екстраординарних моментів трапляється при роботі на стадіонах, в епіцентрі подій, перебуваючи серед людей. Відразу кілька кумедних випадків згадуються під час коментування зі стадіону "Динамо" імені Валерія Лобановського. Там позиція найчастіше облаштовується з краю останнього ряду центральної трибуни. Якось у мене було ще і включення в передматчеву студію, для цього біля мене встановили переносну освітлювальну вежу. Прямо під час матчу неабияк підпилий мужичок вирішив поговорити зі мною про футбол. Він піднявся на верхотуру, вступив в односторонній діалог. На мої жести про те, що я в ефірі і не можу говорити, не реагував. Йому хотілося спілкування! Але так як на ногах він стояв так собі, в якийсь момент, мабуть, почав втрачати рівновагу і прийняв набільш дурне рішення – схопитися за освітлювальну вежу. А це така тонка штука, що стоїть на тонкій тринозі з важким освітлювачем зверху. Загалом, ще трохи і верхівка вежі могла б завалитися прямо мені на голову. На щастя, поруч зі мною перебував шеф-продюсер, який, побачивши "надзвичайну" ситуацію, вчасно зреагував, повів порушника спокою від мене подалі, після чого до мені приставили стюарда.

У тому ж місці було ще два випадки. Зовсім недавно поруч зі мною вмостилися зовсім маленькі дітки, увагу яких, мабуть, привернуло коментаторське обладнання та екран. Може, очікували побачити там мультики, але бачили все те ж футбольне поле. Вони вмостилися прямо поруч зі мною і були навіть дуже слухняними, якщо починали галасувати, я просив їх бути тихіше, і вони бавилися беззвучно.

Там же я коментував матч "Динамо" – "Челсі" в Юнацької Лізі УЄФА. Був дощ і англійські журналісти порозсідалися поруч зі мною під козирок. Вони уважно слухали мене, робили замітки на папері про того чи іншого їхнього футболіста і таким чином підказували мені. Після матчу сказали: "Ти дуже добре коментуєш, навіть ми практично все розуміємо, що ти говориш". Чути подібне від дорослих, явно дуже досвідчених колег із Британії було, звісно ж, дуже приємно.

Також згадується момент роботи на "Арені Львів", де у мене мало бути включення в післяматчеву програму. Час явно за північ, зимова погода. А слово мені все не передавали і не передавали. Трибуни вже давно спорожніли, всі розійшлися. І тільки стюарди мого сектора були змушені чекати, поки я закінчу свою роботу. Коли все закінчилося, бачили б ви з якою радістю вони зі мною прощалися!

За останні два місяці я отримав незабутній досвід роботи на важливих міжнародних матчах за кордоном. Під час недавнього Суперкубка УЄФА в Стамбулі я бачив, як працюють колеги з різних країн з усієї Європи. У кого які замітки, хто як поводиться під час ефіру. Зокрема, звернув увагу, що поляки, які коментують в парі, взагалі не дуже-то напружувалися. У якийсь період матчу один із них встав, сходив в медіазону всередині трибуни, набрав печива, приніс своєму партнеру і далі вони працювали, перекушували на ходу.

Кирило Круторогов

А нещодавно, в Мілані, під час матчу "Аталанта" – "Шахтар", ви собі не уявляєте, якими очима на мене дивилися італійські техніки, які сидять поруч, коли я емоційно реагував на відбитий пенальті П'ятовим, голи Мораеса і, особливо, Соломона. Здавалося, вже хто-хто, але італійці повинні бути звиклі до темпераментних коментаторів, виявилося – і українці можуть їх здивувати!

Огляд матчу "Аталанта" – "Шахтар":

Я працюю коментатором вже десять років. Ви можете запитати, це багато чи мало? Відповім прикладом. Я багато разів коментував із "Оболонь-Арени". Там дуже комфортна коментаторська позиція, яка розташовується в приміщенні під склом. Поруч зі мною перебувають служба безпеки стадіону і редактор табло. Всі ці роки працівники цих служб не змінювалися. Один із них завжди приходить зі своїм сином. Так ось, десять років тому це був маленький хлопчик, школяр, а недавно я знову побачив його – вже чоловік! Ось що відбувається за десять років!

Наостанок зазначу особисте, за роки роботи коментатором, завжди приємно, коли, дізнавшись на стадіонах, люди з посмішкою говорять: "Аааа, Кирило Круторогов?! Будьте щасливі, любіть футбол та тримайте позитивну хвилю". Саме так я всі ці роки закінчую свої репортажі. Чого вам щиро і бажаю!

Коментатор каналів "Футбол 1/Футбол 2" Кирило Круторогов