"Я хочу далі інвестувати у наші перемоги". Велике інтерв'ю Ріната Ахметова

Президент ФК Шахтар Рінат Ахметов / Фото: Офіційний сайт ФК "Шахтар"

На початку грудня президент ФК "Шахтар" Рінат Ахметов отримав спеціальну нагороду з рук очільника УЄФА Олександера Чеферіна.

Керівник європейського футболу вручив UEFA Football Leadership Award на честь досягнень Шахтаря за 25 років президентства Ріната Ахметова та у рік 85-річчя клубу.

Рінат Ахметов і Александер Чеферін / Фото: Офіційний сайт ФК "Шахтар"

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

– Вперше президент УЄФА Александер Чеферін вручив нагороду президенту українського клубу. Що для вас це означає? Як ви сприйняли це запрошення та цю нагороду?
- Це дуже приємно. Я не дуже до такого звик, але це дуже приємно. Проте ця нагорода присвячується не мені, не моїй діяльності, а всім уболівальникам нашого клубу та всій нашій футбольній сім'ї, всьому колективу футбольного клубу Шахтар: тренерському штабу, масажистам, лікарям, футболістам, академії. За що всім дякую!

- Яке враження справив Александер Чеферін? Про що була зустріч, про що говорили за обідом?
– Александер Чеферін справив на мене дуже сильне враження. Це реформатор, дуже сильна людина, дуже справедлива людина, і вона йде істинною дорогою. Дай Бог йому здоров'я та сил.

– За дверима стояв гучний сміх. Зустріч була досить позитивна. Які жарти були, про що говорили?
- Гарна, дружня зустріч. Може, сміялися, коли я розповідав, як вирішив стати президентом футбольного клубу Шахтар, скільки помилок я зробив і продовжую робити, і скільки ще робитиму. Тобто розповідав щось про свій футбольний життєвий шлях.

- 25 років ви – президент Шахтаря. Президент УЄФА відзначив вас нагородою за внесок у розвиток українського футболу, футбольного клубу Шахтар. Що вам згадується за ці 25 років? Що найголовніше для Вас?
- Я пам'ятаю кожен матч, я пам'ятаю кожну гру, пам'ятаю все, що відчував перед матчами. Я завжди пам'ятаю кожну секунду в день гри, що я переживаю, що я відчуваю, як зі стадіону тікав, де бігав, якими вулицями. Тож якщо я почну розповідати, що я пам'ятаю за ці 25 років, нам не вистачить ані доби, ані двох, ані трьох.

Я можу сказати одне: я закоханий у футбол. Я закоханий у Шахтар. Шахтар у моєму серці. Футбол у моєму серці.

І я дуже радий, що я ухвалив таке рішення 25 років тому. Я служив уболівальникам і служитиму вболівальникам Шахтаря. Я служив уболівальникам футболу і служитиму вболівальникам футболу. Все робитиму для того, щоб наша команда радувала вболівальників сміливою, інтелектуальною грою.

- 25 років ваше серце із Шахтарем, і 25 років ви інвестуєте кошти в команду, у клуб. Ви підраховували коли-небудь, скільки коштів ви вклали за 25 років у Шахтар?
- Я гадаю, це не головне. Головне, що відчуваю. Футбол – це моє життя. Я люблю футбол. Я можу сказати, як за ці 25 років у мене посивіло волосся. Я починав, сивини не було, а футбол мене змусив трохи понервувати.

- Проте можна сказати, скільки клуб коштує сьогодні?
- Для того, щоб зрозуміти, скільки він коштує, його потрібно продати.

А продавати клуб я не збираюсь. Я хочу далі інвестувати у Шахтар. Я хочу далі інвестувати у наші перемоги.

Я хочу далі інвестувати в якість нашої гри, де ми гратимемо у яскравий, атакуючий, сміливий футбол.

- Тобто клуб не продається і продавати ви його не будете?
- Клуб не продається, інвестувати у нього я буду. Інвестуватиму багато. Рівно стільки, скільки потрібно для того, щоб ми грали у той футбол, який ми хочемо бачити. Інший клуб купувати не збираюсь. Буває, чутки ходять, що щось купую. Ні. Моє серце із Шахтарем, Шахтар у моєму серці, і я впевнений, що так буде завжди.

- Якщо говорити про нинішній сезон, осінь, яку ви поставили б оцінку команді за цей період? За єврокубки, насамперед? Вперше за багато років Шахтар не вийшов навесні.
– Найвищу я можу поставити оцінку. Ви знаєте, у нас молода команда. Я вдячний тренерському штабу на чолі з Роберто Де Дзербі. Я хочу сказати, що у нас дуже молоді гравці, і це дуже сміливий, амбітний, інтелектуальний тренер, який грає у гарний, атакуючий футбол. Я гадаю, ви це бачили. Ми грали з Реал Мадрид на виїзді, програли 2:1, а по грі ми не мали програвати цей матч. Ми грали з Інтером, 2:0 програли, але з гри, особливо в першому таймі, ми грали дуже непогано. Я вважаю, що Роберто і команда заслуговують на велику повагу.

Коли ми програли 5:0, я зателефонував Даріо і сказав: "Даріо, передай, будь ласка, компліменти Роберто від мене. Тому що він грає у сміливий футбол, він не боїться. А сміливий завжди переможе".

Тому я можу поставити лише найвищу оцінку, і він у мені може знайти лише підтримку.

- Де Дзербі такий емоційний, Де Дзербі людина з почуттям ризику. Чи вам це імпонує?
– Мені це дуже імпонує. Взагалі, я хочу сказати, мені дуже імпонує тренерський штаб, ви подивіться, які вони мотиватори. Я думаю, уболівальники іноді дивляться і за футболом, і за лавкою. Їм цікаво ще подивитися, як Роберто бігає. Я хочу сказати – він душею переживає. Він любить футбол душею, усім серцем. Тренерський штаб – це одна команда. Як вони переживають кожну секунду гри! Це заслуговує на величезну пошану і захоплення. Мені це дуже подобається.

- Вам це подобається, але ви колись вболіваєте, ніколи емоції не виявляєте. Може, вам такого не вистачає? Може, ви в ньому бачите себе?
- Коли я вболіваю, моє обличчя може прикрасити поминки. Але я хочу сказати – це мені не подобається. А ось як поводиться Роберто – мені подобається. Я переконаний, що у нас, щонайменше, додасться 2-3 трибуни вболівальників, і вони ходитимуть на Роберто.

- Якщо говорити про трансфери, ви інвестували цього літа дуже великі гроші у нових гравців та у тренерський штаб. І за збігом обставин, зламався Траоре, травми постійно дістають Педріньйо. Як ви пережили те, що ваші інвестиції, як у казино, раз – і ставка не зіграла?
– Ми йдемо правильним шляхом. Тренерський штаб іде правильним шляхом. Перемога – це не завжди правильна дорога. І якщо в твоїх руках перемога, то це не завжди означає, що ти йдеш правильно. Якщо у твоїх руках поразка, це завжди означає, що ти йдеш неправильно. Я можу сказати, що я переконаний, що футбольний клуб Шахтар йде дуже правильним шляхом.

Тут потрібне терпіння, і з мого боку буде однозначно підтримка тренерського штабу, і я готовий інвестувати ще нових гравців.

Кого ми купуватимемо? Ну якщо ми побачимо гравців, які посилять гру нашої команди, ми обов'язково це зробимо.

- Чи можна в це зимове міжсезоння очікувати на посилення?
- Ми цього хотіли б, але не для того, щоб відзвітувати перед засобами масової інформації, що ми когось купили. Ми хочемо купити не для виду, а для посилення. Тому якщо ми побачимо тих гравців, які нам потрібні, якщо ми побачимо гравців, які допоможуть нам, якщо ми побачимо гравців, які зроблять спектакль на полі, якщо ми побачимо гравців, якими ми захоплюватимемося – ми обов'язково це зробимо.

- Ви придбали гравців, які грають у Європі. Дещо змінилася стратегія трансферна?
– Ми купили тих гравців, яких попросив Роберто.

- Але немає вже такої чіткої стратегії – брати молодих бразильців?
- Ну ми ж не купили моїх ровесників, ми купили молодих гравців, і я хочу сказати – це дуже сильні та якісні гравці. Дивіться, Траоре грав у Аяксі. Марлон – він його добре знає. Це теж досвідчений гравець, добрий гравець. Педріньйо, я думаю, в нього теж усі закохалися, йому 23 роки. Ми хотіли купити Педріньйо тоді, коли він ще грав у Корінтіансі. Тобто ми купуватимемо тих гравців, які посилять гру нашої команди.

- Ми говоримо про легіонерів, але нинішня осінь показала, що в середині поля в Шахтаря вперше з'явилася реальна конкуренція легіонерам. Бондаренко, Мудрик. Футболісти, які виходили і під час походу матчу, наприклад, з Інтером, навіть посилювали гру.
- Як можна не захоплюватися Роберто, котрий, я хочу повторити, не боїться? Не боїться ухвалювати такі рішення. Який довіряє молодим гравцям. Що таке юний гравець? Він може, за великим рахунком, вплинути на результат погано. Він недосвідчений, йому потрібна довіра. І він йде на те, щоби дати цю довіру. Він довіряє, він дає сили, дає впевненість, і я переконаний, що ми захоплюватимемося цими молодими гравцями.

- Про чемпіонат України. Протистояння з Динамо, як і 25 років тому, викликає ті ж емоції? Та ж гострота емоцій?
- Я продовжую нервувати, а раз я нервуюсь, значить, моє серце б'ється.

А коли моє серце б'ється – мені це подобається, я займаюся улюбленою справою.

Тобто футбол – у моєму серці. Ми йдемо, у нас порівну очок.

- Чого б вам особисто хотілося? Розв'язки в останньому турі чи дострокового чемпіонства?
- Мені хотілося б, щоб розв'язка була, напевно, в останньому турі, і ми дізналися чемпіона. І щоб ним обов'язково був футбольний клуб Шахтар.

- Ну, це нервувати доведеться ще більше, Рінате Леонідовичу.
- Ну нічого, понервуємо.

– На 25-річчя вас вітали і ваші футбольні друзі. Що побажали брати Суркіси?
- Ми завжди вітаємо одне одного, бо наші серця віддані футболу. Вони вболівають за Динамо, я вболіваю за Шахтар, а головне, ми всі служимо футболу. Брати мене вітають, і я вітаю братів, мені здається, це повага одне до одного.

- Але чи не бажають вам виграти чемпіонство, як і ви їм?
- Чемпіонства не бажають, але в Європі ми вболівали одне за одного. Напевно, коли ми вболіваємо одне за одного, то проти виступили і вони, і ми. Наступного разу треба вболівати одне проти одного, може, краще виступлять вони, і може краще виступимо ми.

- У 2009 році ви отримували приз від президента УЄФА Мішеля Платіні, ви отримували Кубок УЄФА. Цього разу у вас зустріч з Александером Чеферіном. Особиста, можна сказати, ви отримали приз. Коли ви розраховуєте, що президент УЄФА вручить приз команді Шахтар?
- Я б хотів, щоб якнайшвидше. Для цього нам потрібно виграти європейський трофей. А для того, щоб виграти європейський трофей, нам потрібно багато працювати, кожен день, кожну годину, кожну хвилину та кожну секунду. Я думаю, що ми йдемо у цьому напрямку.

- В офісі УЄФА висить, по суті, єдина футболка сучасного клубу – це футболка донецького Шахтаря зразка 2009 року, де знято клуб, який останнім в історії виграв Кубок УЄФА. Ваші спогади тут, в УЄФА, ви згадували це?
– Ні, ми не згадували, але я пам'ятаю, що це було 20 травня 2009 року. Це був чудовий день. Я пам'ятаю, як перший гол забив Адріано, потім Пятов пропустив, Альдо, наче, бив з метрів 35-ти. П'ятов невдало зіграв і ми зіграли 1:1 в основний час. Я пам'ятаю, що я весь час подумки лаяв Пятова. Ну, як можна було такий м'яч пропустити?

Мені здавалося, якби я стояв на воротах, я б його відбив.

Але це тільки мені здавалося, іншим – ні. Потім був додатковий час і ми виграли 2:1. Даріо праворуч дав Жадсону, Жадсон забив. Це була чудова хвилина, я був найщасливішим людина, я думаю, всі вболівальники донецького Шахтаря, українського футболу були щасливі. Але я хочу сказати, що це був 2009 рік. А сьогодні у нас 2021 рік. За ці 12 років ми не вигравали європейських трофеїв. Нам треба частіше перемагати.

Українські клуби мають все робити для того, щоби перемагати в Європі.

А щоб перемагати в Європі, потрібно більше любити футбол, у нього більше інвестувати. Чемпіонат повинен ставати кращим і кращим, до нас повинні приходити найкращі гравці, найкращі тренери. Стадіони мають бути переповнені. Я думаю що все буде добре. Потрібно мати терпіння і продовжувати інвестувати, і вірити в те, що ми перемагатимемо і на європейській арені теж.

- Згадуючи 2009 рік, здається, що поруч із футболкою Шахтаря має бути і ваш светр.
Тоді всі подумали, що я божевільний. Тоді я дотримувався всіх прикмет, і після першого тайму я кудись вибігав зі стадіону, сам не знаю, де я був. Я вже 100 разів розповідав, що у травні місяці я хотів прийти в дублянці та у светрі, у тому ж одязі, в якому я був, коли ми почали, на мою думку, це було 19 лютого, з Тоттенхемом, у Донецьку.

- Якщо брати коротку перспективу, якою ви бачите Шахтар у короткій перспективі?
- Сильним та успішним. Шахтар я бачу сильним та успішним, який буде атакувати, атакувати та атакувати.

– І в майбутньому.
- Дуже сильний та дуже успішний. А ще в майбутньому – дуже сильним і дуже успішним.

Хотілося, щоб ви звернулися до вболівальників, які пережили трагедію, драму – Шахтар не вийшов у весну. Як президент, підтримайте їх цього складного сезону.
- Я можу сказати тільки одне: поразка – це ніщо інше, як урок і перший крок до чогось кращого. Ми повинні вірити в команду, ми повинні вірити у тренерський штаб, ми маємо вірити у наших гравців. Я переконаний, що ми перемагатимемо. Тому велике спасибі всім уболівальникам за те, що вони з нами і в радості, і у важкі хвилини.