Українка, яка судила фінал жіночого ЧС: "Чоловіки лаяться менше, коли матч судить дівчина"

34-річна харків'янка Катерина Монзуль стала першим українським футбольним арбітром, якому довірили судити фінал чемпіонату світу. Того самого, який завершився тиждень тому в Канаді. Нагадаємо, американки взяли Кубок, перемігши японок 5:2. Можна констатувати, що в жіночому футболі Катя досягла всього, адже, крім фіналу мундіалю, вона ще минулого року відсудила вирішальний матч жіночої ЛЧ. Не дивно, що після повернення на батьківщину Монзуль та її асистента Наталю Рачинську чекали (і ще чекають) заслужені почесті. Першою відзначила їх заслуги ФФУ — в суботу з рук Андрія Павелка дівчата отримали по цілій валізі подарунків (повний комплект екіпіровки збірної країни — від тапочок до зимових курток) і, зрозуміло, квіти. А по закінченні заходу Катя відповіла на запитання "Сегодня".

— Ваш будинок у селищі Бабаї, що під Харковом, розташований поруч з футбольним полем. Гра заразила вас з дитинства?
— Я з ранку до ночі ганяла з хлопчаками м'яч на цьому полі, мені це подобалося. Батьки з розумінням ставилися до мого захоплення, підтримували мене. Тепер у них є привід мною пишатися.

— Наташа Рачинська була непоганою футболісткою і лише після закінчення кар'єри подалася в арбітри. Ви ж судите з 17 років... Не було бажання продовжувати виступи в жіночому футболі?
— У мене родичі займалися суддівством (дядько, Володимир Воргуль, працював лайнсменом в Прем'єр-лізі. — Авт.), я теж хотіла себе спробувати в цій справі. Так що, коли я опинилася перед вибором (грати далі або судити), вибрала арбітраж. Час показав, що я зробила правильний вибір. Окреме спасибі моєму наставнику Володимиру Петрову (екс-лайнсмен ФІФА, працював на ОІ-2000 в Сіднеї, зараз член комітету арбітрів ФФУ. — Авт.), який опікувався мене з перших кроків у суддівстві.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— За свою 17-річну кар'єру арбітра вам доводилося судити матчі і жіночих, і чоловічих команд. Що важче?
— Складно сказати однозначно. Залежить від команд, турнірного становища та інших факторів.

— Вашим колегам-чоловікам нерідко в грубій формі висловлюють претензії футболісти і тренери. Відносно дівчини-арбітра чоловіки поводяться більш культурно?
— Емоції під час матчів були, є і будуть. Але ви правильно підмітили, що дівчина-арбітр дисциплінує чоловіків на полі, вони лаяться менше і не грубіянять. Те ж стосується і глядачів. У більшості випадків і трибуни налаштовані доброзичливо до рефері жіночої статі.

— За вашими спостереженнями, кого більше на трибунах під час жіночих футбольних матчів — нащадків Адама або Єви?
— Напевно, порівну. Найчастіше, особливо за кордоном, на жіночий футбол ходять цілими сім'ями. На чемпіонаті світу в Канаді саме так і було.

— Ви за освітою — архітектор-містобудівник. Працювали за фахом?
— Так вийшло, що після закінчення Харківського університету міського господарства мені запропонували там залишитися працювати на кафедрі фізвиховання. Я погодилася, працюю там досі. Спасибі ректору Володимиру Бабаєву, який з розумінням ставиться до моєї діяльності рефері і відпускає на ігри.

— Катерина Монзуль — строгий арбітр?
— Дію за ситуацією. Якщо команди дотримуються принципів "фейр плей", то немає потреби роздавати картки праворуч і ліворуч. Але якщо порушення очевидне, то караю, звичайно ж. А взагалі, для арбітра на полі головне — не втратити контроль над грою. І над собою, ясна річ.

— Колліна помітно підвищив рівень фізпідготовки наших рефері. Вам особисто скільки кілометрів доводиться намотувати щодня?
— Кроси бігаю 5-6 разів на тиждень. Кілометраж залежить від того, що тренуєш. Якщо це швидкість, то біжиш менше, але швидше. Якщо на витривалість, то темп бігу нижчий, але дистанція більша.

— Ви є арбітром ФІФА з 2004 року. Англійську вже знали або довелося вчити?
— Довелося, так як в школі я вчила німецьку. А коли комітет арбітрів ФФУ рекомендував мене для суддівства міжнародних матчів, довелось засісти за вивчення "Інгліш". І викладача наймала, і в групах займалася. Адже треба ж розуміти, що тобі намагаються донести викладачі на зборах.

— Які враження залишив ЧС в Канаді?
— Їх було багато, і дуже позитивні. Відразу кинулася в очі реклама турніру, яка була майже скрізь. Багато глядачів було на матчах, в середньому 22-23 тисячі, а збірні Канади і США завжди повні арени збирали. Арбітрів розділили на дві частини — одна група жила біля Монреаля, а ми з Наташею були в іншій, яка базувалася у Ванкувері. У нас були прекрасні інструктори на чолі з шефом суддівського департаменту ФІФА Массімо Бузаккою, вони нас постійно опікали.

— Що відчули, дізнавшись про те, що вам довірили судити фінал, та ще й в день народження?
— Це велика честь: і для мене, і для Наташі. Хотіли гідно представити Україну в матчі, який дивилися мільйони глядачів.

— США у справі виграли?
— Перемагає найсильніший... Багато було цікавих команд на турнірі, і простих для суддівства ігор не було.

— Перед фіналом, напевно, не спалося?
— Спала, як звичайно, давно навчилася справлятися з такими хвилюваннями.

— До церкви не ходили, щоб все пройшло добре?
— Ні, але в день гри на інструктажі Бузакка сказав мені і асистентам, що вранці був у церкві і дві години молився, щоб рефері відпрацювали добре.

— А що Колліна? Підтримував своїх підопічних під час роботи на ЧС?
— Ми з ним були на зв'язку постійно, спілкувалися по відеозв'язку в Skypе. І перед фіналом він подзвонив нам, привітав з призначенням і дав кілька цінних порад.

— Як Харків зустрів свою героїню?
— Дуже душевно. В аеропорту мене зустрічали друзі, рідня, колеги по роботі. Квіти дарували, влаштували мені овацію. Я була дуже зворушена. А на вівторок запрошена в рідній універ, там теж якийсь прийом планують. Приємно, звичайно ж, що наше досягнення так високо оцінили в тій же ФФУ.

— Наскільки мені відомо, ви незаміжня, але є близький друг. Як він привітав?
— Вибачте, але особисте життя не обговорюю. На те воно і особисте.

— Ви досягли всього в жіночому футболі як арбітр. Про що тепер мрієте?
— З мотивацією все гаразд. Мрію пробитися до Прем'єр-ліги (з цього приводу Колліна був лаконічний, заявивши, що все в руках Каті. — Авт.), поїхати судити Олімпіаду, потрапити на чемпіонат Європи. Думаю, все краще чекає на мене попереду.

ФФУ КУПИТЬ АРБІТРАМ ФОРМУ І СПРЕЙ

У суботу в Будинку футболу відбувся круглий стіл за участю представників ЗМІ, президента ФФУ Андрія Павелка, куратора української системи арбітражу П'єрлуїджі Колліни, шефа комітету арбітрів Лучано Лучі. Як розповів Павелко, найближчим часом на матчах Прем'єр-ліги арбітри будуть використовувати зникаючий спрей: "Зараз вирішується питання з його сертифікацією". Колліна ж повідомив, що українські рефері вже п'ять років судять в одній і тій же формі, яку давно пора міняти. Технічний партнер ФФУ, відомий спортивний бренд, вже отримав завдання на виготовлення екіпіровки. А досвідчені зразки яскравих забарвлень Колліна показав присутнім. Арбітрам в поле в наступному сезоні, як і в попередні п'ять років, будуть платити 12 000 грн за матч.