Тренер ФК "Львів" бразилець Жілмар: "Займаюся документами на українське громадянство"

— Буквально з перших турів чемпіонату ви заявили, що "Львів" становитиме конкуренцію "Динамо" і "Шахтарю". Досі так вважаєте?
— Звісно. Я на 100 відсотків упевнений, що боротимемося з лідерами. Я вірю в нашу команду і нашу роботу.

— Чим підкріплюється віра?
— Перше – у нас є хороші футболісти. Дивлюся всі матчі УПЛ, вивчаю команди, гравців усіх позицій. Даруйте, звісно, але, наприклад, найкращий воротар виступає за "Львів". Є й інші у нас виконавці, які показують високий рівень футболу. Друге – у нас є мета. Всі, починаючи від президента і закінчуючи адміністраторами команди, живуть виконанням цього завдання. А саме – "Львів" дуже хоче завершити чемпіонат на третьому місці. І мушу сказати, що з такими людьми і таким підходом до роботи, як в нашому клубі, це цілком під силу.

— Для цього потрібні очки...
— Так, на жаль, в стартових матчах нам трохи не пощастило. Вважаю, ми недобрали шість очок. Я поважаю "Ворсклу" і її тренера, але ми повинні були перемагати. Теж саме стосується гри з "Олімпіком". З "Динамо" могли набрати очко, але пропустили вже в компенсований час.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— Коли плануєте зробити "Львів" бразильським?
— У мене немає такої мети, у нас хороші українські гравці. Бразильці ж можуть підсилити гру, але це не означає, що я ставитиму відразу сім легіонерів до складу. Необов'язково мати в складі бразильців, щоб грати в пас і технічний футбол. До того ж усім потрібен час на адаптацію. Так, у того ж Аугусто і Бруно вона проходить швидше. Але все одно – треба почекати. І шанс отримає кожен.

— Як гравець ви теж скуштували легіонерський хліб...
— Так, я поїздив по світу. Грав в Португалії, Індії, Брунеї, але більшу частину провів все-таки в Бразилії.

— Де грали з батьком Неймара в одній команді.
— Була справа. Виступав з багатьма хорошими футболістами, гравцями збірної Бразилії.

— Побувавши в багатьох екзотичних країнах, напевно, можете пригадати, де з вами ставалося що-небудь таке?
— Так, відразу згадую випадок в Макао. Увечері після тренування шукав що-небудь перекусити. Країна азіатська і у них скрізь один рис. А будь-який бразилець дуже любить м'ясо. Нарешті я його знайшов і добряче повечеряв. Потім повернувся на базу, а мене і питають: "Ну що, поїв, знайшов м'ясо, сподобалося?". Я відповідаю: "Так, в принципі, нормально". Розповів, що їв і де. А мені і кажуть: "А ти знаєш чиє це м'ясо? Собаки!". У мене був такий шок, що потім довго не міг дивитися на вуличних тварин.

Другий момент, який мене вразив, був в Саудівській Аравії. Прийшов якось президент і каже: "Не знаю, якої ти релігії, але у нас зараз Рамадан. Сподіваюся, ти поважаєш наші традиції". Означало це, що тренування обов'язково потрібно зупинити о 20:00 і сказати футболістам, щоб вони помолилися. Я ж кілька раз настільки входив в раж під час занять, що втрачав лік часу. У підсумку, генеральний директор упаяв мені штраф, хоча я дійсно поважаю традиції будь-якої країни.

— Чия тренерська робота вам імпонує?
— Я не хочу бути на когось схожим. Наприклад, дуже люблю Юргена Клоппа, але не хочу бути таким, як він. Подобається Гвардіола, ходив на його матчі в Барселоні. Але знову ж таки це не означає, що хочу бути, як він.

— Ви приїхали до України давно. Чи змінилася наша країна?
— Вперше приїхав вісім років тому, хоча останні чотири роки і був в роз'їздах. Перше, що кинулося в очі: незважаючи на політичну обстановку, фінансове становище народу, люди на вулицях посміхаються і дуже привітні. Подобається, як мене прийняли у "Львові", тепло згадують і в Запоріжжі, де я працював в "Металурзі". Всі говорять: добре, що повернувся. Чесно кажучи, не міг і мріяти про такий прийом.

— Ви одружені з українкою, і у вас дитина. Як познайомилися...
— Це було сім років тому. У Бразилії я вже був одружений, у мене там залишилося троє дітей. Коли ж прилетів до України, в голові було тільки одне: робота, робота і ще раз робота. У Запоріжжі був тільки в двох місцях: на базі і вдома. І ось одного разу повертався з тренування і зупинився. Дивлюся, стоїть гарна дівчина в білій сукні. Вона мені так сподобалася, що я швидко вискочив з машини і бігом до неї. Кажу: "Можна з вами познайомитися? Дайте номер телефону, може, якось зустрінемося, поп'ємо кави?". А вона категорично: "Ні!". Довелося відступити. Минуло ще півроку, і я знову її випадково зустрічаю. "Ну що тепер даси телефон?" – питаю. Вона: "Ще ні!". У підсумку умовив її, але вона взяла мій номер і сказала, що сама передзвонить. Я чекав-чекав... Потім вже, приїхавши якось з Анталії зі зборів, вирішив перевірити телефон, подивитися, хто дзвонив. Дивлюся – незнайомий номер. Набрав, а це виявилася вона, Оксана. Домовилися, зустрілися, попили кави, і ось ми вже майже сім років продовжуємо пити каву разом (сміється).

— Слова про те, що хотіли б взяти українське громадянство, мають під собою ґрунт?

— Звісно. У мене є бажання, і я займаюся цим питанням. Україна – мій другий дім.

— Що ви зазвичай просите дружину приготувати?

— Борщ, і обов'язково, щоб було сало. Хоча насправді я їм усе. У мене є друг – Харрісон Омоко, який грав колись в "Динамо". Так він мені каже: "Жиле, ти не бразилець, ти – українець, ти стільки сала їси!". Ось горілку не люблю, а українська кухня мені дуже подобається.

— Чим можете порадувати на сімейній вечері? Чи готуєте самі?

— Так, бразильську страву під назвою "фейжоада". Це свого роду борщ, але "сильніший". Туди входить чорна варена квасоля, м'ясо і ковбаси. Вдома я завжди його готую, і дружині, до речі, дуже подобається.

— Яка мрія у Жілмара наразі, і де він себе бачить через десять років?

— Для початку хочу, щоб "Львів" посів третє місце іпотрапив до Ліги Європи. Потім хотілося б взяти участь в Лізі чемпіонів. Якщо у людини є мета, і вона до неї прагне, то у нього все обов'язково вийде. Коли я їхав до України, мені говорили: "Жиле, що ти робиш? Ти не зможеш стати тренером в Європі, залишайся краще тут". Але, як бачите, у мене все вийшло. А через 10 років? Мені буде 57, і я хочу регулярно грати в Лізі чемпіонів, хочу велику родину, великий будинок. У планах також передавати свій досвід іншим, особливо допомагати людям з бідних країн, наприклад, в Африці.

Жілмар: чемпіон Брунею і медаліст Макао
Ім'я: Жілмар Тадея да Сілва
Народився: 18.11.1970 в Сан-Паулу (Бразилія)
Кар'єра гравця: 1986-2003

За футбольне життя поколесив трьома континентами. На батьківщині виступав за маловідомі клуби, легіонером побував в Португалії, Індії і Брунеї, де став чемпіоном.

Завершивши кар'єру гравця, вирушив до Греції: був скаутом "Іракліса". Після став тренером Міжнародної футбольної академії Бразилії, з якою виграв престижне змагання шкіл з усього світу. 2010 року підписав контракт із запорізьким "Металургом" і очолив дубль. 2014-го повернувся на батьківщину і вперше став головним тренером ("Уніао Можі"). Також встиг попрацювати в інших клубах Бразилії, Саудівської Аравії і Макао. З "Чао Пак Кей" посів друге місце і приїхав назад до України. Контракт зі "Львовом" розрахований на два роки.

Нагадаємо, що в стартових чотирьох турах чемпіонату України "Львів" наразі здобув тільки одну перемогу – над аутсайдером київським "Арсеналом".