Рінат Ахметов про головну амбіцію Шахтаря: Хочеться виграти європейський трофей

Рінат Ахметов хоче знову виграти євротрофей

Президент Шахтаря Рінат Ахметов дав ексклюзивне інтерв'ю Shakhtar TV, де розповів про 85-річчя клубу, оцінив попередні п'ять років команди і висловив бажання виграти єврокубок.

Читайте також: Шахтарю виповнилося 85 років: історія клубу в яскравих листівках

- Шахтарю виповнюється 85 років. Як ви оціните минулі 5 років? Що зробило вас щасливим, а що засмутило протягом цих років?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Важко дати оцінку лише протягом останніх 5 років. Цього року, 11 жовтня, буде 25 років, як я служу Шахтарю. Тому можу сказати, що протягом 25 років ми переживали. А якщо брати останні 5 років... Напевно, гра з мадридським Реалом. Після першого тайму ми побачили рахунок 0:3. Було чимало нашої молоді, вихованців Академії. І не просто 0:3, а за якістю гри. Рахунок за грою має бути більшим! І вдома ми їх перемогли 2:0. Тобто цього року в Лізі чемпіонів ми зрештою зіграли відмінно з Реалом, ми не програли Інтеру та вийшли з найскладнішої групи. Це було чудово. Ми виграли 4 чемпіонства поспіль. А цього року ми програли – це погано. Цього року ми засмучені через чемпіонство, проте в нашого клубу завжди найамбітніші цілі. Ми йтимемо, долаючи найважчі перепони, та здобуватимемо нові трофеї.

- Минулого сезону Шахтар дістався півфіналу Ліги Європи. Чи відчували ви, що ми можемо повторити успіх 2009 року і вдруге в історії клубу здобути європейський трофей?

- Ну, ми грали добре! Ми дісталися півфіналу дуже яскравою, гарною, атакувальною грою. Гадаю, що наша гра подобалась дуже багатьом уболівальникам. Тобто Шахтар справді демонстрував і красу, і впевненість, і він умів перемагати. Проте для того щоб вигравати європейські трофеї, має бути низка деталей і водночас везіння. Нам випав дуже міцний Інтер, і, на жаль, у нас не вийшло. 2009 року в нас у півфіналі було київське Динамо. 30 квітня ми зіграли на виїзді 1:1, 7 травня перемогли 2:1. А 20 травня ми обіграли на виїзді Вердер. Це були чудові, щасливі хвилини для всіх нас, для всіх наших уболівальників.

Читайте також: Рінат Ахметов привітав Шахтар з 85-річчям: Найгучніші тріумфи ще попереду

Чого забракло минулого сезону у півфіналі? Успіху?

- Ні. Забракло сил обіграти Інтер. Інтер дуже міцний! Подивіться, що Інтер робить у національному чемпіонаті. Це справді дуже потужна команда, яка за 4 тури до закінчення чемпіонату Італії вже святкує чемпіонство з великим відривом. І те, що ми вийшли з цієї групи, де Реал, Інтер і Боруссія М, посіли третє місце... Це свідчить багато про що.

- Назва фільму: "Донецьк та його команда". Утім Шахтар уже давно грає поза домом, поза Донецьком. Як цей період переживаєте особисто ви? І як змінювались ваші відчуття протягом цих років?

- Фільм чудовий. І назва чудова. Те, що я переживаю... З великим болем, великим сумом. Я завжди сумував, сумую і завжди сумуватиму за рідним Донецьком. Це місто я дуже люблю – 47 років там прожив. Маючи змогу жити в будь-якій точці світу, я жив у Донецьку. Я завжди говорив про те, що наше місто найкрасивіше, для мене найулюбленіше, і повітря там найчистіше, найкраще! І найголовніше – люди там прекрасні. Я люблю Донецьк і за ним сумую. Сподіваюся, що колись настане той день, ми повернемось, в Україні настане мир і ми гратимемо на Донбас Арені. Припустімо, перша гра – Шахтар – Динамо (Київ). Мені здається, це було б дуже цікаво. А друга гра – Ліга чемпіонів. Щоб там лунав гімн Ліги чемпіонів. Було б чудово, щоб Шахтар грав з Ліверпулем, Манчестер Сіті або Барселоною, Реалом... Чудово! І дуже шкода, що такі наші перемоги, як над Реалом 2:0, не побачили наші вболівальники на "Донбас Арені". Що ж до фільму Донецьк та його команда, я пам'ятаю, можливо, років 15 тому – 2006, 2007 або 2008 рік – ми робили такі фільми. Пам'ятаю, мене запрошують після завершення кожного чемпіонату – я приходжу або найщасливіший, або найнещасніший. Якщо я найщасливіший, розповідаю, які ми молодці, як ми виграли чемпіонство, Кубок або ще щось. А якщо ми програли, я найбільш нещасний і розповідаю, що все погано, що моє обличчя прикрасить будь-які поминки, проте руки ми не опустимо, однаково змагатимемось і зрештою переможемо. Я пам'ятаю ці прекрасні хвилини. Багато інтерв'ю я давав у "Донбас Паласі". Тож це гарна назва для фільму! Ми – звідти, наша команда – з Донецька, і ми пишаємось цим. І ми робитимемо все для того, аби вигравати трофеї, завойовувати трофеї та тішити наших уболівальників.

- Шахтар завжди грає для вболівальників – це рушійна сила команди. Однак багато вболівальників живуть у Донецьку, в області, і вже багато років не були на матчах команди. 2020 року до цього факту ще додались обмеження через COVID-19. На вашу думку, відсутність уболівальників є головною проблемою в сучасній історії клубу?

- Я гадаю, що відсутність уболівальників на футбол діє дуже сильно. Футбол – це гра, насамперед, для вболівальників. Я ж пам'ятаю, коли йдеш на стадіон, там тільки хтось крикнув – уже як мінімум пульс 180. Якщо граєш на виїзді, 5 осіб крикнуло – а мені здається, що зібралося вже 50 тисяч. І все, вже тремтиш. Або на нашому стадіоні: ти відчуваєш, як команду женуть уперед, наші вболівальники завжди нас добре підтримували. Це геть інше. Я сам 7 років не був на стадіоні й теж відчуваю великий біль. Я ж сказав: уболівальники на стадіон не ходять, вони не мають такої нагоди, і я теж – не пропускаю жодного матчу, однак по телевізору, а це геть інше. Але водночас ми всі живемо надією на краще, що все зміниться й ми ходитимемо на стадіон, тішитимемо наших уболівальників яскравою, гарною, якісною, видовищною та переможною грою.

- Ви є президентом клубу вже 25 років. Ви прийшли, коли Шахтарю було 60 років, зараз йому виповнюється 85. Чи могли ви тоді уявити, який буде пройдено шлях розвитку, що в Шахтарі виросте стільки поколінь великих футболістів, що Шахтар стане спортивним символом України у світі?

- У принципі, ми завжди ділилися з уболівальниками своїми цілями. Я пам'ятаю, коли 1996 року я став президентом ФК Шахтар і пообіцяв, що ми виграємо чемпіонство. Усі сміялися. Ніхто не вірив. Усі подумали, що я божевільний. Можливо, вони й мали рацію, що найцікавіше. Проте зрештою минуло 5 років, і ми чемпіонами стали. Це було 11 червня 2002 року – ми виграли чемпіонство. Перше чемпіонство з'явилося в Донецьку. Напевно, ви не пам'ятаєте тих хвилин, але це були мільйони вболівальників. Вони вийшли самі, за покликом серця, зустрічати команду! Шахтар виграв 1:0 в Ужгороді в Закарпаття, Бєлік на 50-й хвилині забив гол. Команда прилетіла, а люди прийшли до аеропорту її зустрічати. Я не знаю, це були десятки, сотні тисяч людей. Не було ані концертів, ані салютів – нічого не було. Якщо ви пам'ятаєте, ми потім святкували завжди гучно, яскраво, з концертами. А тоді я пам'ятаю: йдуть десятки, сотні тисяч людей... Ми сидимо, святкуємо з друзями, 10 осіб. І я подумав: ми замовили стіл у ресторані й ніби про себе потурбувалися, а вболівальники не святкують разом з нами. І тоді ми почали завжди думати, як гучно відсвяткувати з уболівальниками. Ми переживаємо з уболівальниками! Кожну гру, кожну перемогу – ми раділи з уболівальниками. І ми почали святкувати завжди разом з уболівальниками. Гадаю, наші вболівальники пам'ятають, що ми завжди голосно, яскраво, разом святкували будь-які наші перемоги, надто чемпіонства.

- Так, завжди були дуже яскраві святкування. Коли лунав гімн Шахтаря, особливо завмирало серце. У вас зараз також завмирає серце?

- Так, я так само переживаю. Так само переживаю кожну гру. Гра – це все-таки непередбачуваність. Можемо виграти, можемо програти. Це завжди емоції – гарні чи погані, проте завжди емоції. Завжди ми прагнемо перемагати. Я пам'ятаю, це було 11 або 14 травня 2011 року, ми святкували 75 років Шахтарю в Донецьку. Тоді було грандіозне, величезне свято. "Донбас Арена" була переповненою! У нас було два великі святкування: 29 серпня 2009 року ми відкрили "Донбас Арену", а 2011 року святкували 75 років клубу.

- Якими ви бачите наступні 5 років для Шахтаря? І яким ви бажаєте бачити Шахтар у свої 90 років?

- У мої 90 років?

- У 90 років Шахтарю!

- А, я думав, у мої 90 років! Передусім подумав, що мені вже сподобалось запитання. Мені важко сказати, що стосується п'яти років. Ми ніколи не дивились такими горизонтами – п'ятирічка або щось подібне. Ми завжди ставили собі найамбітніші цілі. Ми завжди прагнули до того, що в наших руках мають бути трофеї. Ми повинні вигравати національний чемпіонат, Кубок, тішити вболівальників яскравою, гарною, змістовною грою, яка подобається всім уболівальникам. За це й команду люблять – за якість гри. І, звісно, ми повинні у Європі демонструвати ті результати, якими зможемо пишатися. Не соромитись, а пишатися. Ми робитимемо все для цього, прямуватимемо вперед і п'ять, і десять, і більше років. Прямуватимемо тільки вперед.

- Якими є зараз амбіції Шахтаря? Можете відзначити одну? Що б хотілося?

- Що б хотілося виграти? Звісно, є бажання виграти європейський трофей. Це непросто. Без Донбас Арени, без свого стадіону, про це гучно заявляти... Непросто. Ми все-таки граємо на чужих полях. У чемпіонаті – вигравати, в Кубку – вигравати. Це зрозуміло. І робити все для того, аби ми мали дуже сильну команду і йшли у Європі вперед, вперед і вперед. Нам потрібні перемоги у Європі.

- Можете уявити у фіналі Шахтар проти когось у Лізі чемпіонів? Кого б хотілося обіграти?

- Насамперед, хотілося б, аби у фіналі була команда, яку ми обіграємо. Чому? Тому що коли ви кудись ідете й думаєте: я хотів зустрітися, наприклад, з Реалом і обіграти його... Барселона, Манчестер Сіті, Ліверпуль, і Манчестер Юнайтед сьогодні теж демонструє гарну гру. Хотілося б зустрітися там з такою командою, щоб гра була яскравою та гарною, проте кубок має бути наш – це важливо. Тобто хотілося б виграти. Дійти до цього, а там уже неважливо – слабких там не буває!

- Ми сподіваємось, що протягом найближчих 5 років Шахтар знов триматиме європейський трофей і всі наші мрії здійсняться.

- Дивіться, ми ж працюємо зрештою для чого? Ми ж однаково хочемо перемагати у Європі – усе для цього робимо. Просто сьогодні подивіться на Лігу Європи, яка там конкуренція. Така сама, як і в Лізі чемпіонів. Там шалені команди! Непросто вигравати Лігу Європи. Але ми все одно ставимо собі найамбітніші цілі, купуватимемо таких гравців, запрошуватимемо найкращих тренерів, розвиватимемо Академію, щоб наші футболісти були дуже міцні, щоб тішили нас. Наші амбіції такі – націлені на перемоги.

- Уперше в історії Shakhtar TV ми беремо у вас інтерв'ю. Хочемо від імені вболівальників подякувати вам за надану нагоду. Уболівальники зараз можуть дивитись архівні матчі Шахтаря, інтерв'ю, різні програми за участю футболістів, щоденні новини. І все це – тільки про Шахтар.

- Так, я знаю. Я сам дивлюсь, і дивився, як ви брали багато інтерв'ю.

- Нам приємно, що, незважаючи на свою зайнятість, ви стежите за нашими програмами та ефірами.

- Так це ж та справа, що я люблю! Футбол – це гра. Гра – це емоції. Емоції бувають різними – хорошими й поганими. Виграємо – хороші, програємо – погані. Однак за цим треба стежити.