Наш суперник: у Люксембурзі в футбол грають з мобілками і не "стеляться" в підкатах

В суботу, 15 листопада, збірна України проведе останній цього року відбірковий матч Євро-2016 – на виїзді з Люксембургом. Але якщо комусь заманеться потішатися над найближчим суперником, то нехай для початку згадає, що штовхати м'яч в Люксембурзі почали набагато раніше українців, а футбольна федерація в герцогстві була заснована ще в 1908 році. А з 1924-го по 1952 роки збірна країни регулярно брала участь в Олімпіадах, де цілком гідно виглядала. Так, в 1952-му в Гельсінкі люксембурці сенсаційно вибили з розіграшу збірну Великобританії (5:3), а в наступному раунді гідно поступилися бразильцям (1:2). У відбіркових циклах ЧС і ЧЄ успішним можна назвати тільки 1964 рік. Тоді, в 1/8 фіналу (турнір проводився за кубковою системою) команда Люксембургу пройшла голландців (1:1, 2:1), а в чвертьфіналі лише в переграванні поступилися данцям (3:3, 2:2, 0:1). Після того "карлик" незмінно фінішував у відборах останнім у групі. І лише у відборі на ЧЄ-1996 команда герцогства нагадала суперникам, що вміє "кусатися". Дві перемоги над Мальтою, нічия з Білоруссю і сенсаційна вікторія будинку над майбутніми срібними призерами ЧЄ, Чехією – 1:0! Правда, 10 набраних очок дозволили Люксембургу зайняти лише передостаннє місце в групі – і то успіх. Відтоді в активі "карлика" значаться перемоги в відборах над командами Албанії (2:1), Білорусі (1:0), Швейцарії (2:1), Північної Ірландії (3:2), а також бойові нічиї з білорусами, азербайджанцями, молдаванами і північноірландцями. Не дарма ж команда носить грізне прізвисько "Червоні леви"!

Але всьому є своє пояснення. В цілому Люксембург можна назвати спортивною країною, адже кожен п'ятий житель чимось займається у вільний від роботи час. Але професійного футболу в країні немає, заробити грою на життя не вийде. Зате в герцогстві є аж п'ять ліг і більше сотні аматорських клубів – пристойний показник для маленької країни. Цікавий нюанс:у місцевих змаганнях гравцям заборонено робити підкати, за таке відразу видаляють з поля і дискваліфікують. Це щоб знизити число травм, адже всім футболістам треба працювати у вільний від футболу час. Також багато гравців в Люксембурзі під час тренувань кладуть в шорти крихітні мобільні телефони, щоб в разі чого повернутися на роботу. І в нинішньому скликанні збірної герцогства професійних гравців, які на контрактній основі виступають за кордоном, раз-два і все. Капітан збірної, захисник Мутш грає в швейцарському "Санкт-Галлені", а його колеги по амплуа Блайс ("Ексельсіор") і Шано ("Кортрійк") – в Бельгії. У Німеччині грають півзахисники Девіль ("Саарбрюкен") і Хольтер ("Гройтер Фюрт"), Герсон пилить в шведському "Норрчепінг", а форвард Йоахим – в голландському "Валвейк". Решта – любителі, які працюють банківськими клерками, поліцейськими, кухарями. Багато в збірній і студентів місцевих вузів. А тренує цю різношерсту компанію екс-гравець збірної Люк Хольтц. Місцеві вболівальники настільки звикли до статусу аутсайдера своєї збірної, що навіть не критикують її. Програли – і ладно, колись же й переможуть когось.

Склад збірної Люксембургу – інтернаціональний, в ній грають вихідці з колишньої Югославії, Албанії, Англії, Португалії та інших країн. Навіть російський колись грав! На початку 90-х уродженець Пітера Михайло Зарицький багато забивав по юнакам за "Зеніт" і був запрошений в "Боруссію" (Менхенгладбах). Але там щось не склалося, і Міша перебрався в Люксембург. Тут він чотири рази ставав кращим бомбардиром чемпіонату, а після отримання громадянства зіграв 15 матчів за збірну. А "в миру" Зарицький працював в клініці помічником доктора-рентгенолога. Нині він тренер команди – аматорської, звичайно. Домашні матчі збірна Люксембургу проводить на мультиспортивних стадіоні "Жози Бартель", названим так на честь єдиного олімпійського чемпіона з Люксембургу, який в 1952-му в Гельсінкі виграв "золото" в бігу на 1500 метрів.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Одного разу на тихий Люксембург нагнали страху англійці. В жовтні 1998-го місцевою збірною належало грати вдома з командою Англії (відбір на Євро-2000), і це стало проблемою національного масштабу. Справа в тому, що на грі очікувалося більше тисячі фанатів гостей, а на всю країну з трохи більше ніж півмільйонним населенням – ледь дві сотні поліцейських! Хоч бери та армію піднімай, адже в той період англійські фанати ще буянили, і не тільки на батьківщині. Від гріха подалі влади герцогства задіяли всіх охоронців банків, які не чергували в день гри, а також замовили допоміжні загони поліції з сусідніх Бельгії та Франції. Але все обійшлося – англійці поводилися спокійно. Зате восени минулого року на трибунах "Жози Бартеля" побилися між собою і усередині палили піротехніку російські фанати, коли їхня збірна зустрічалася з Люксембургом.

15 листопада у команди Фоменка, крім турнірного, буде ще один привід обіграти Люксембург – політичний. Справа в тому, що в лютому цього року глава МЗС герцогства Жан Ансельборн на зустрічі в Москві зі своїм російським колегою Сергієм Лавровим заявив, що Євросоюз не повинен підтримувати "українських естремістов", які використовують Майдан в своїх цілях. Він став першим європейським політиком, який засудив події у Києві, за що його критикували багато світових ЗМІ.

ГЕРЦОГСТВО МРІЇ: ОФШОРНИЙ РАЙ, ДЕ ЛИСТОНОША ЗАРОБЛЯЄ 6000 ЄВРО

Не зайвим буде трохи розповісти і про сам Люксембурзі – нам в багатьох нефутбольних питаннях є чому в нього повчитися і по-доброму позаздрити. Як відомо, повна назва країни звучить як Велике герцогство Люксембурзьке, а однойменне місто є столицею. Там конституційна монархія, і нині країною править великий герцог Анрі. В країні проживають 550 тисяч чоловік, але менше половини з них можуть вважати себе корінними жителями, решта – приїжджі та їхні нащадки. Люксембург межує з Бельгією, Німеччиною і Францією. Офіційних мов цілих три – люксембурзький, німецьку та французьку, також багато жителів знають англійську (поліглоти, однако!). У 1944 році, відразу після визволення від німецьких окупантів, Люксембург набув економічний союз з Бельгією та Нідерландами (Бенілюкс). З 1949-го герцогство є членом НАТО, навіть власна армія чисельністю 900 осіб у нього є. Саме в маленькій люксембурзької селі Шенген в 1990 році було підписано знамениту угоду, що відкрила кордони між країнами Євросоюзу.

Люксембург – такий собі європейський рай, одна з найбагатших країн світу. Річний ВВП на душу населення, за даними 2010 року, становив 128 806 доларів. Зараз ця цифра трохи менше, але все одно залишається однією з найвищих на планеті. Завдяки податковим пільгам Люксембург став популярною офшорною зоною, в країні безліч банків і фінансових організацій. Простий листоноша тут може заробляти на місяць до 6 тис євро (!), А вийшовши на пенсію, жити розкошуючи на 4 тисячі. Але й ціни немаленькі, особливо на нерухомість – у середньому 3,5-4 тис. 'вро за квадратний метр. Не дивно, що в країні проживає багато іноземців та їх нащадків. Це не заробітчани (хоча і такі є), а в основному люди, які сколотили капітали в своїх країнах і переїхали жити в тихий і затишний Люксембург, де і гроші можна прилаштувати вигідно, і за власну безпеку не хвилюватися. Адже рівень злочинності в країні був і залишається одним з найнижчих в Європі.