Екс-захисник "Динамо" Балтача: "Труну Альони накрили прапором України – вона донька цієї землі"

Знаменитий захисник "Динамо-86" Сергій Балтача, давно проживає в Лондоні, 4 травня поніс страшну втрату. На 31-му році не стало його доньки Олени – найкращої тенісистки Великобританії останніх років. Вона померла в Іпсвічі від раку печінки.

- Сергій Павлович, як пережили цей удар долі?
- Це горе... Важко говорити. Думаю, від цього ніколи не відійду.

- Коли ви дізналися про хворобу Олени?
- На початку січня, після її весілля, яке було в грудні. Вона погано себе почувала. Кашляла, температурила. Та ще до весілля... Спілкувалися по телефону, чуючи кашель, я питав у неї: "Альона, ти що, знову застудилася?". "Та немає часу собою займатися, – говорила вона. – До весілля готуюся. Потім перевірюсь". Голос у неї хрипкий був. А потім вона поїхала перевіритися і... "Пухлина, – сказала вона мені і моїй колишній дружині Ользі, не уточнивши, що злоякісна. – Але ви не хвилюйтеся. Все буде нормально". Коли через три-чотири дні я приїхав до госпіталю, де вона лежала, і переговорив з лікарем, він сказав, що потрібно робити пересадку і що часу дуже мало. За лічені місяці все сталося – лютий, березень, квітень, травень... Ми відразу ж почали шукати варіанти пересадки печінки. Але справа в тому, що у неї були ускладнення, жовчний міхур не працював. Тут, в Англії, свої правила – в таких умовах оперувати не можна. Повезли її в Америку, але було вже пізно.

- Якби виявили хворобу раніше?
- Це був дуже агресивний рак. І справа в тому, що якщо це рак печінки і навіть пересадку робиш, хвороба повертається з якихось причин. Лікарі самі не знають, з яких. Коли їй зробили знімок, виявилося, що у Альони не функціонувала половина печінки. Спочатку була ідея прооперувати половину, щоб інша половина розвивалася сама. Але лікарі сказали, що при операції та частина не витримала б.

- Як донька трималася всі ці місяці?
- Вона дуже сильною людиною була. Говорила мені: "Тату, я буду боротися до кінця. Ми ще барбекю з тобою зробимо!". Ніколи не скаржилася: що, чому, як. Не плакала, нікого не звинувачила. В Америку вона, її чоловік Ніно і Ольга поїхали трохи раніше, тому що нам з Сергійком (старшим братом Олени. – Авт.) тут треба було все організувати, ми донора шукали. Але коли вони кілька днів там пробули і їм повідомили, що справи дуже кепські, ми відразу вилетіли до них. Ситуація була така, що ми боялися, що не зможемо привезти її додому, в Іпсвіч, – так погано їй було.

- Встигли?
- Так, встигли. За американськими правилами, якщо людина смертельно хвора, госпіталь не дає йому дозвіл на переліт. Бо якщо людина вмирає в польоті, літак садять на воду. Такий дозвіл нам не давали. Звернулися в інший госпіталь, і там його отримали. Ми перевезли доньку приватним літаком.

- Як спортсменка вона представляла Великобританію. Але коли її ховали, труна була накрита прапором України. Це було ваше рішення?
- Я, син і Ольга так вирішили. Вона народилася в Україні, вона донька цієї землі. І ми вирішили, щоб цей прапор був з нею.

- Олена займалась тенісної академією для малозабезпечених. Яка тепер її доля?
- Теніс – дуже дорогий вид спорту, вона намагалася за рахунок спонсорів дати можливість займатися ним і тим, у кого таких грошей немає. Не так легко буде без неї все це продовжувати, все це вона тягнула на собі.

... Балтача-старший – у другому шлюбі. З дружиною Оксаною виховує сина Мішу.
- Йому 10 років. Як і всі пацани, любить похуліганити, але в рамках дозволеного, – розповідає Сергій Павлович. – Займається і тенісом, і футболом. У будинку м'ячами всі лампи, картини пооббивав. А вболіває за "Челсі".

- Вашому старшому синові Сергію – 35. Чотири роки тому ви говорили, що його дружина – директор банку, а сам він тримає мережу магазинів.
- Бізнес не пішов, і він повернувся до того, чим займався раніше, – банківської професії. Просунувся по службі, але працює не в тому банку, де дружина. А живуть вони в Глазго.

- Онуками вас ще не ощасливили?
- Двома. Алексу – три рочки, Анні – два.