43 роки тому у Львові "написали" план виходу "Дніпра" у фінал Ліги Європи

Завтра о 22:00 на НСК "Олімпійський" у Києві "Дніпро" проведе матч-відповідь 1/2 Ліги Європи з "Наполі". Проти дніпрян чимало аргументів, головний з яких – сила італійського суперника. Тим не менш, результат гостьової зустрічі – 1:1 – залишає команді Мирона Маркевича аж ніяк не примарні шанси на вихід у фінал. А якщо провести історичні паралелі, то "Дніпро", нехай це здасться дивним, взагалі мало не приречений на те, щоб за сумою двох зустрічей пройти грізних неаполітанців.

Якщо запитати у вболівальників, коли Україна прийняла перший півфінал єврокубка, багато хто напевно дасть відповідь: у тріумфальному для київського "Динамо" Кубку Кубків-1975. Насправді це сталося трьома роками раніше, в тому ж турнірі, одну з півфінальних пар якого склали два інші динамівські колективи – з Москви і Берліна. Ось з цим протистоянням і пов'язані паралелі, які налаштовують на оптимістичний лад перед завтрашньою битвою "Дніпра" з "Наполі".

Отже, перша гра 1/2-й у тому, 1972-му році, що проходила в столиці Східної Німеччини, завершилася внічию – 1:1. Як і зараз в Неаполі. А за тиждень до матчу-трапився природний катаклізм: на Москву впали проливні дощі з мокрим снігом, що тривали більше двох діб. В результаті поле стадіону в Петровському парку було просто "вбите", прийшовши в цілковиту непридатність, і постало питання про перенесення майбутньої гри в інше місто. Керівництво московського клубу по лінії МВС зв'язалося з берлінськими колегами і запропонувало перенести матч в Ташкент або Тбілісі, проте німці стали проти: "Занадто далеко летіти", – і запропонували підшукати варіант "де-небудь ближче". В результаті місцем проведення матчу-був обраний львівський стадіон "Дружба" (з 1990-го року перейменований в "Україну").

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Трибуни були заповнені майже під зав'язку, – згадує легендарний український футболіст і тренер Йожеф Сабо, який в той час захищав кольори московського "Динамо". – Вболівали львів'яни добре, підтримували нас. Ну, тоді ж зовсім інші відносини були. Києву і Москві через погодні умови частенько доводилося грати матчі єврокубків в Ташкенті або в Тбілісі, і ніде ми не відчували себе чужими. Люди приходили і вболівали за своїх. Цікава вийшла гра, на зустрічних курсах. За логікою речей, нас у матчі-і 0:0 влаштовувало, але Бєсков, який очолював тоді московське "Динамо", не визнавав і не розумів такого поняття, як "гра від оборони". Так що моментів було багато – і у нас, і у німців. Пам'ятаю, в одному з епізодів, при подачі кутового, я виніс м'яч з порожніх воріт. Словом, матч був дуже важким. Знову зіграли 1:1, і справа дійшла до серії пенальті. До речі, вранці в день гри ми проводили тренування на "Дружбі", і в кінці неї Бєсков попросив кожного по кілька разів пробити 11-метрові – мабуть, було в нього якесь передчуття. Коли вибирали п'ятірки пенальтістів, я попросився бити останнім, п'ятим. Кажу: "Хлоп'ята, давайте про всяк випадок дід (а я був найстаршим в команді) останнім проб'є". Поки йшла серія, вже уявляв собі, як буду бити – підйомом і просто на силу. Удар у мене був непоганий. Але черга до мене так і не дійшла, все вирішилося вже після чотирьох ударів: наші хлопці всі забили, а німці два рази промахнулися. Ось так ми і вийшли у фінал (в якому програли "Глазго Рейнджерс "2:3, – Авт.)".

Але аналогії між тим львівським півфіналом Кубка Кубків-1972 і завтрашнім півфіналом ЛЄ в Києві не обмежуються лише номінальним статусом господарів поля і рахунком першого матчу (1:1). За іронією долі, за чотири дні до поєдинку з берлінцями Сабо і компанія програли в матчі чемпіонату СРСР... "Зорі" (0:1). У минулий же вікенд (і теж за чотири дні до матчу-відповіді!) від луганчан постраждали вже нинішні півфіналісти – дніпряни. До речі, їх тренер Мирон Маркевич в 1972-му був гравцем "Карпат", які виступали на тій самій "Дружбі". "Співпадінь і правда так багато, що "Дніпру", хочеш не хочеш, треба проходити далі, – сміється Сабо. – Причому абсолютно не має значення, як вони потраплять у фінал: красиво, некрасиво... Найважливіше – кінцевий результат. Нехай навіть справа, як у нас тоді, дійде до серії пенальті. Бойко дуже хороший воротар, і він може виручити. Хоча не знаю, яку тактику обере Маркевич. Думаю, швидше за все "Дніпро" не стане лізти на рожен. "Наполі" розуміє, що їм у Києві треба обов'язково забивати, тому, можливо, і у повторній грі нашим доведеться грати другим номером. Але від цього нікуди не дітися. У "Дніпрі" є гравці, які можуть втекти в контратаку, головне, щоб вони в четвер зіграли на своєму рівні. Ну і, звичайно, ніяк не обійтися без удачі. Будемо відверті, в Неаполі "Дніпру" пощастило. Коли я побачив, як судді зарахували гол Селезньова "поза грою", то подумав: "Йолки-палки, а в наш час тільки в наші ворота голи з офсайдів зараховували! А тепер дочекалися і ми свого часу". Дай бог, щоб і в Києві пощастило".