Про ситуацію в країні

- Дуже переживаю. Це друга війна в моєму житті. Не хотів би, щоб Україна пройшла через те, що пережила Хорватія. Сподіваємося – чим швидше, тим краще, – настане мир, і все закінчиться нормально. Жалко людей, які гинуть. Ніхто від цього не виграє.

Про взаємовідносини Хорватії та Сербії

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Поки ситуація краща, ніж раніше. Я був ще дитиною, коли це все сталося. На сьогодні у мене найкращий друг – Ігор Дуляй з Сербії, ми разом грали, і я виходив на поле проти Сербії в складі збірної Хорватії. Так, важко буде. Навряд чи все повернеться до того, що було раніше. Але все одно сподіваємося, що майбутнє у нас буде товариським. Не як раніше, але буде нормальним.

Про Донецьк

- У нас практично перед кожною грою хвилина мовчання, і це показник того, наскільки ми переживаємо за Донецьк, за Донбас. Нам теж нелегко, ми граємо у Львові, живемо в чужому для нас місті – Києві. Справжні вболівальники "Шахтаря" знають і відчувають, що ми з ними. Скільки разів я повторював, що кожна перемога – для них, для Донецька, для Донбасу. Все, що ми можемо, ми зробимо, щоб вони були щасливі, щоб вони раділи, нехай навіть в такій важкій ситуації. Ми з ними.

Про мир в Україні

- Мир – це найголовніше. Коли буде мир в Донецьку, коли все буде добре, тоді "Шахтар" виграє Лігу чемпіонів. Наша "Донбас Арена", наші вболівальники підтримують нас постійно.

Про демарш бразильців

- Коли це все сталося, у мене була гаряча голова. Вони ще молоді, у них агенти не такі, як у Європі. Що стосується конкретно Дугласа і Тейшейри, то вони футболісти, які багато зробили для "Шахтаря". Це сильні виконавці, і вони можуть грати у великих клубах – я маю на увазі "Реал", "Барселону", "Манчестер". Питання часу, коли це станеться. Вони самі знають, що винні, але ж в кінці кінців вони повернулися через 10 днів, тренуються, чекають свого шансу. В такий момент нічого дивного немає, це треба пережити, через це потрібно пройти, у нас дуже хороша команда, хороша атмосфера. Як сказав наш директор: "Ви повинні визначитися, будете грати або платити штраф". Є розклад, який ми повинні поважати. Без Дугласа і Тейшейри ми завоювали Суперкубок, перемогли "Металіст", Запоріжжя. Тому "Шахтар" не залежить ні від Срни, ні від Дугласа, ні від Тейшейри, ні від Фернандіньо. "Шахтар" завжди буде "Шахтарем", він завжди буде боротися за першу позицію, щоб бути чемпіоном України. І все одно, з ким він грає.

Про футболістів "Металіста"

- Я вважаю, в минулому сезоні "Металіст" був по силі другою командою України після "Шахтаря". У них є хороші футболісти. Ми забрали Тайсона, Девіча, Марлоса. Так, Азеведо, Шав'єр, Едмар і ще кілька висококласних футболістів можуть посилити будь-яку команду України. Але таке рішення можуть приймати виключно Містер з президентом. Я ж тільки за футболістів, які зможуть підсилити "Шахтар"!

Про Лігу чемпіонів

- Ліга чемпіонів – наша мета. Після чемпіонату України, Кубку України, Суперкубку, Кубку УЄФА що нам ще залишилося? Тільки Ліга чемпіонів. Це наша мета і ціль клубу. У нашого президента великі амбіції.

Про симуляції

- Коли сидиш на трибуні і дивишся футбол – це одне, а коли ти на поле граєш – абсолютно інше. Я не говорю, що завжди правий. Не тільки я хапаю за шию, і мене хапали за шию. Футбол – це емоції. Що стосується симуляцій, то я не так вже й багато і симулюю. Інші футболісти роблять це набагато частіше. Це теж частина професійного футболу. Не знаю, чому ви все про мене говорите: "Падаєш, падаєш, падаєш". Добре, я падаю і буду падати! Я все буду робити, щоб принести користь "Шахтарю".

Про матч з "Олімпіком"

- Не віриться, що граємо донецьке дербі в Києві. Але, як не крути, склалася така ситуація, нічого ми не змінимо. Звичайно, постараємося перемогти "Олімпік". Місяців сім тому, коли у нас була підготовка до матчу збірної, "Шахтар" грав на базі проти "Олімпіка", Містер відразу сказав, що у них дуже хороша команда. "Олімпік" це ще раз підтвердив у матчі з київським "Динамо" – зіграли 0:0. Тому потрібно бути акуратними, сконцентрованими. Я вважаю, що все в руках "Шахтаря".

Про Львів

- Звичайно, гуляли у Львові. Там нас дуже добре прийняли. 20 тисяч глядачів прийшли вболівати за нас на поєдинок проти "Металіста", тому у мене прекрасні відчуття. Я їм сказав: "Дякую". Мені приємно грати у Львові, але я хочу назад в Донецьк, на "Донбас Арену". Думаю, тамтешні фанати це прекрасно розуміють. Але ми раді, що граємо саме у Львові.

Про Мірче Луческу

- Вважаю, що Містер мене вислухає, 100 відсотків. Це не означає, що він буде робити так, як я говорю, але я можу з ним в будь-який момент сісти, поговорити, сказати те, що думаю. Ми десять років разом працюємо, я кожен день його бачу, кожен день каву з ним п'ю разом. У мене з Містером прекрасні стосунки.

Про президента

- Я президента знаю 11 років. Скільки ми разом святкували, переживали, скільки разом думали, розмовляли... Президент "Шахтаря" – дуже велика людина. Людина, яка любить футбол, любить Донецьк, Донбас, яка любить і поважає своїх футболістів і яка дуже багато робить для нас. Звичайно, він вітає кожного гравця з днем народження, практично кожен день розмовляє з Містером з приводу тренувань, переживає. Навіть коли у Луческу був день народження, він приїхав до нас у готель, привітав нас з Суперкубком. Сказав, що зараз дуже складна ситуація, її потрібно пережити всім разом, бути позитивними, грати для наших уболівальників, і, коли все налагодиться, ми повернемося додому, на "Донбас Арену". Президент дуже щасливий, коли "Шахтар" перемагає. А коли програє, він емоційно переживає і, звичайно, зол. Зол не так на футболістів "Шахтаря", а в сенсі засмучений, як і ми всі. Він досвідчений, вже 18 років у футболі, знає, як пережити поразки. Футбол цікавий тому, що він непередбачуваний. Скільки раз президент йшов з трибун, не міг дивитися останні 20-30 хвилин матчу! Коли грали в Кубку УЄФА, він крім фіналу жоден поєдинок не побачив до кінця.

Про капітанську пов'язку

- Містер з президентом вирішили мені дати капітанську пов'язку. Потім я став капітаном збірної. Це велика гордість: я, іноземець, капітан "Шахтаря", де грає дуже багато українців, дуже багато футболістів з інших країн. Капітан збірної – взагалі непередавані відчуття. Бути капітаном національної команди Хорватії, відкривати чемпіонат світу в Бразилії – це було моєю мрією. Намагаюся і далі так працювати, грати, вести себе нормально і впевнений, що все буде добре.

Про "Шахтар"

- Чому я залишився в "Шахтарі"? Тому що мені серце так підказало. Я б не був щасливішим, якби відправився грати в Англію, Німеччину. Я відчував, що мені тут добре, все влаштовує, що амбіції клубу дуже великі, що наша команда не гірше інших, а наш президент не гірше, а навіть краще. Місто мене і сім'ю влаштовує. Тому я вирішив залишитися в Донецьку. Якби у мене була можливість повернутися на 11 років назад, я б те ж саме повторив.

Про доньку

- Моя донька дуже агресивна, дуже спортивна, емоційна. 31 серпня вона мала йти в International School в Донецьку, але така ситуація в країні... Там багато видів спорту, нехай сама вибирає, я буду її підтримувати. Її життя – моє життя. Я все життя працюю заради своєї сім'ї. Хочу створити їм добре життя.

Про хорватських футболістів

- Спілкувався з Калінічем і зі Стрінічем, коли вони грали з "Копенгагеном". Вукоєвіча вже відправили назад до Хорватії, Кранчар тут тренується з "Динамо", Віда тут грає добре, Бартулович в "Дніпрі". Тому діаспора у нас велика. Бути хорватом в Україні – це завжди приємно і добре.