Спортивні нагороди існують ще з античних Олімпіад. Тоді переможцю дарували вінки з оливкових гілок, а імена чемпіонів висікали на мармурових колонах. Кубки ж ведуть свою історію з часів лицарських боїв. Їх виготовляли з дорогоцінних металів і каменів, а пізніше обов'язковим атрибутом був аметист. Вважалося, що цей камінь оберігав власника від сп'яніння. Зараз без кубків не можна уявити спорт, а з'явилися вони в кінці XIX століття, коли почали утворюватися національні ліги.

Про специфіку створення кубків в нашій країні ми запитали у автора футбольних трофеїв Олекси Руденка, геральдиста та заслуженого художника України. "Ще в 2000 році ми з колегами зробили цілий ряд регалій Президента України при інавгурації (булава, печатка, знак. – Ред.). До цього я брав участь в розробці державних нагород (ордена Богдана Хмельницького, ордена княгині Ольги. – Ред.). Нас і порекомендували Федерації футболу як можливих творців кубка України. Тоді Григорій Суркіс запропонував до ювілейного розіграшу зробити новий трофей – не просту прохідну річ, типу вази або тарілки, а справжній витвір мистецтва.

Я шанувальник класичного стилю ампір ("імперський стиль", пізній класицизм. – Ред.), тому і кубок зробив в цьому стилі. Він являє собою треножник, увінчаний футбольним м'ячем і фігурою богині перемоги Ніки, яка тримає над головою вінок. На виготовлення нам дали всього два місяці, хоча на такий виріб потрібно мінімум півроку. Ціну не хочу називати, але цей кубок коштує не дорожче автомобіля будь-якого футболіста "Динамо".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Нагорода зроблена частково з дорогоцінних металів – срібла з позолотою, каменю і цінних порід дерева. З каменю ми вибрали лазурит – хотіли дотримуватися національної символіки. З синіх каменів підходив тільки він. Мій колега Михайло Чебурахін зробив на кубку 50 медальйонів, щоб прикрашати цоколь емблемами команд і датами перемог. Але в українській Прем'єр-лізі цим не займаються.

На перший сезон через жахливу тяжкість метрового кубка ми не змогли забезпечити тонкостінний м'яч зверху. Трофей важив майже 20 кг, і під час вручення Леонід Кучма ледь не зламав собі хребет. Він вирішив схопити його однією рукою і мало не завалився назад. Через рік ми полегшили кубок на 7 кг. Переробили м'яч – замість цільного шматка латуні залишилися дві видавлені половинки з міді.

Для кубка ми зробили і футляр – теж унікальний твір меблевого мистецтва. Справжня шафа з позолоченими ручками із зображенням голови Гермеса – бога, який протегує переїзди і пересування. Кубок адже кочує щороку. Кажуть, зараз цей футляр в жахливому стані.

Була задумка зробити зменшену копію трофея, щоб команда-переможниця могла залишити його у себе. Але вийшла тільки одна – в той же самий рік. Через кілька років до нас звернулися з проханням зробити кубок і для чемпіонів України. Нам говорили, що футболісти страшно люблять традицію наливати шампанське в кубок і пити з нього. Ми взяли класичний ампірний кратер – велика чаша з великими рукоятками. Кубок виготовлений з 11 кг срібла з позолотою, а також південноафриканського малахіту. Ми хотіли створити образ зеленого футбольного поля і золота перемоги. Дуже важливу роль відіграє гальванічне покриття – позолота, сріблення, нікелювання. З цією метою ми звертаємося до заводів.

Єдине, що у нас не вийшло зробити, – це Суперкубок. УПЛ наполягала на тому, щоб він був у стилі хай-тек. На картинці ми його намалювали дуже швидко і легко. Але ми маємо справу з кустарним виробництвом, а не високотехнологічним. Створити його не вийшло. Ми зробили тільки дублікат – не з дорогоцінних металів.

Спортсмени люблять ламати кубки в пориві емоцій. Наприклад, Кубок Росії розбивали вже тричі. Там в трофеї використовують радянську схему – кристал плюс метал. Кубок чемпіонів України зламали в той же день. "Шахтар" так святкував, що зламав рукоятку. Донеччани мужньо визнали, що футболісти жахливо раділи, бо кидали і трясли трофей. Довелося ремонтувати. Спочатку ми вирішили, що пайки в 7 см на сріблі вистачить, не хотіли дірявити витвір мистецтва. Ми визнали свою помилку і просвердлили його, щоб закріпити рукоятку штифтами. Взагалі футболістам – і наших клубів, і зарубіжних теж, потрібно вручати каструлі – їх не зламають".

"В Україні є багато фірм, що займаються кубками, але 90% пропозицій – це перепродаж готових з Китаю чи Туреччини, – каже Руденко. – Якщо немає якихось амбіцій, а треба просто вручити приз, можна звернутися і в ці магазини. Але футболісти – це мільйонери. Вони повинні змагатися за дійсно вартий трофей ".

КОПІЇ ДЛЯ "ДИНАМО". "У відповідь на пропозицію президента "Динамо" Ігоря Суркіса в позаминулому році зробили для клубного музею копію кубка СРСР, – розкрив один із секретів дизайнер Олекса Руденко. – Так вийшло, що кубки того періоду залишилися в Росії в команді "Спартак". Мені вдалося проникнути в "лігво ворога". Я літав до Москви і прямо в кабінеті керівника "Спартака" Валерія Карпіна відзняв Кубок СРСР і Кубок чемпіона СРСР. Дуже цікаві речі, релікти.

Перший кубок – це класична крюшонниця з кришталю і срібла. Інший теж зроблений з кришталю і срібла. Дуже складна технологія виробництва. Мене вразив Кубок СРСР – він весь у вигравіруваних картинках, що розповідають про футбольної історії, починаючи з 1936 року. Можна сказати, що розмальований, як стіни Рейхстагу – різними шрифтами, стилями, зображеннями. Намагалися провести його в Україні, але в підсумку замовили в Білорусі. Там на заводі один в один повторили кришталеву основу кубка, а металеві деталі ми вже зробили тут. Картинки вирішили не повторювати, але по цоколю кубка написані назви команд і року, коли вигравали Кубок СРСР. Потім ми його ще зістарили, тому він виглядає, як оригінал. Згідно з проектом, повинні були зробити дублікат усіх кубків, які вигравало "Динамо". Проте на цей час обмежилися лише цим".

ЯК БЕГУН СТАВ СКУЛЬПТОРОМ. Купити в Україні кубок або будь-яку нагородну атрибутику сьогодні не проблема. На подібний запит в Інтернеті відразу видається півтора десятка фірм. Проте в нашій країні спортивні кубки практично не виробляються, фірми замовляють їх за кордоном по каталогу. Ціна коливається від 30 гривень за пластик до 5-6 тисяч за металевий трофей висотою 60-70 см. Лідером з виробництва бюджетних кубків є Китай і Туреччина.

Більшість федерацій у нас йдуть шляхом замовлення готових кубків. Але можливості у всіх різні. Найдорожчий кубок переможцю баскетбольної Суперліги був замовлений у Польщі за 25 000 гривень. Окремо стоїть футбол. Тут ціна одного з головних кубків країни може досягати $ 100 000. А ось у ФЛАУ, федерації легкої атлетики, є свій майстер – Сергій Бородін, чемпіон України з бігу на 400 м з бар'єрами. Сергій, ще продовжує спортивну кар'єру, закінчив художню академію, здобув фах скульптора і поставляє нагороди для колег по цеху і не тільки.

"Одне з моїх основних напрямків у творчості – спортивні призи. Я роблю нагороди не тільки для турнірів з легкої атлетики. Недавно було замовлення для чемпіонату Європи зі змішаних єдиноборств. Наприкінці 2013-го виник варіант з футбольним трофеєм, але не домовилися. Частенько замовляють нагороди у вигляді шиповок – по 10-15 см в довжину. Ось їх в основному беруть на легкоатлетичні старти.

Ціни? Гнучкі. Якщо беруть партію таких шиповок від 10 штук, то одна обійдеться десь у 100 гривень. Якщо одноразовий замовлення трофея, то десь 200-300 гривень залежно від матеріалу і складності замовлення. Якщо робота серйозна – у мене є скульптура "Дискобол", то це може коштувати і тисячу.

Свої роботи я роблю в основному зі спеціального пластика – поліефіру, який заливається в форму. Він буває і прозорим, і різнобарвним. Якщо є готова форма, то нагороду можна отримати навіть за день-два. Якщо ні, трофей доводиться спочатку ліпити з пластиліну, потім робити з нього гумову форму, куди заливається пластик. Така робота займає від двох тижнів до місяця.

Нагороди у формі кубків і чаш практично не замовляють. Просто на те, щоб довести поверхню до абсолютного глянцю, потрібно багато часу. Мені простіше робити нагороди зі скульптурним ухилом і рельєфом спортсменів. За скульптуру легкоатлета (на фото. – Ред.) Виграв першу премію НОКу ".