Захисник збірної України Олександр Мішула: "У 3х3 пробував себе, але на любительському рівні"

"Ну, хоч з квитками до Китаю не треба буде морочитися", – жартували вболівальники в київському Палаці спорту, приховуючи за гумором гіркоту від поразки Чорногорії 74:76. Так, передостанній матч відбору ЧС-2019 Україна проводила і без своїх зірок НБА Леня та Михайлюка, і без травмованих Фесенка, Герун і Кобця, і навіть без центру "Барселони" Артема Пустового, якого за день до поєдинку клуб ніби як все-таки відпустив... Але навіть без всіх цих талановитих виконавців і з наспіх запрошеним Петровим "синьо-жовті" могли обіграти балканців з потрібною різницею в 7 і більше очок і залишитися в боротьбі за світ в Китаї!

У ході зустрічі команда Євгена Мурзіна на очах у без малого 7000 уболівальників в залі вигравала 19 очок, перекривши кисень лідерам гостей Нідему і Дублевічу. У нас виходило і залітали практично все – і фантастичні "трюльники" Мішули і Лукашова, і ефектні данки Боброва... Але в другій половині українці не впоралися з чорногорським пресингом, можливо, в якийсь момент не впоралися ментально і під кінець зустрічі опинилися вже в ролі тих, хто наздоганяв. Спасителем "синьо-жовтих" ледь не став Мішула, який повернувся до збірної, пропустивши осінні зустрічі. Його фірмові божевільні "трюльники" (залетіло 5 з 8-ми) відродили інтригу і допомогли спливти нашій команді, яка вже було пішла на дно під тиском Нідема і Дублевіча. Але перевести гру в овертайм в останній атаці Бобров вже не встиг.

Цікаво, що Іспанія, яка прилетіла до Риги другим, якщо не третім складом, свою роботу зробила – теж ледь не втратила 19 очок переваги, але виграла. А ось Україна, якій простягали такий королівський подарунок, не зуміла прийняти його і ЧС в Китаї подивиться вдома.

"Я незадоволений, тому що ми проробили гарну роботу за три дні, – заявив тренер Мурзін. – У нас було хороша перевага, але після цього ми перестали рухати м'яч, грати командно. В результаті набрали всього 6 очок у другій чверті. Це нормальна гра, але ми програли в дрібницях. Наприклад, в підборі на нашому щиті, втрати. Не вистачало додаткових передач на останніх секундах. Вважаю, що добре закрили Дублевіча, він набрав 11 очок. але його триочковий наприкінці став вирішальним. Не змогли зупинити Нідема. перелом в матчі? Швидкі фоли Кравцова і Боброва завадили нам грати агресивно в захисті. Хлопці берегли себе. Виходили на заміну Петров і Павлов. На сьогодні вони поступаються Дублевічу і Тодоровичу. У мене не було тайм-ауту в останній атаці, але я встиг сказати, що треба зробити. Треба було забити два очка. Нам потрібна була перемога з різницею більше 6 очок, тому нас рятував овертайм. Нам не вистачило півсекунди, хоча ми довели м'яч до кільця і ​​забили".

Природно, коли Євген Мурзін вийшов до журналістів, в повітрі просто витало запитання про майбутнє головного тренера. "Дайте час, і ви це дізнаєтеся, – сказав Мурзін. – Я не знімаю з себе ніякої відповідальності. Не хочу гарячими слідами коментувати. Після гри зі Словенією прийматимемо рішення".

"Якість баскетболу – жахлива! Але хвилювання від матчу схоже на справжній голлівудський трилер, – написало чорногорське видання Mozzartsport. – Нідем одягнув костюм супергероя і з 26 очками привів чорногорців до найважливішої перемоги в гостях. Українці не залишали надій, але чорногорці їх не пощадили" . "Синьо-жовті" вже в Любляні, де сьогодні фінішують у відборі з такою ж невмотивованою Словенією.

Олександр Мішула: "Артем приїхав би в п'ятницю вдень. А це травмонебезпечно"

- Олександре, у вас непогано складалася гра, пішов кидок.
- Пізно зважився на далекі, треба було раніше спробувати. А потім не вистачило часу.

- Так, а чого не наважувалися? Чи тренер намагався вас притримати?
- Ні, тренери, навпаки, були "за". Всі в мене вірили, казали, мовляв, давай не переживай, грай в свою гру і роби, як вмієш. Просто я якось не міг намацати, де взяти свій момент. Наприкінці спрацював фактор, що треба було кидати, і я відчув кидок, але пізно...

- Коли настав перелом?
- Мені здається, в 3-й чверті, коли чорногорці почали агресивно захищатися. В рамках правил, але агресивно. Їх лідер Нідем взяв гру на себе, і у нього все вийшло: пішов кидок, складні м'ячі, десь під кільце пройшов. А потім вони нас наздогнали, пішла гра очко в очко. Могли щось вирішити, але не вийшло. Брудні прийоми балканців? На собі я їх сьогодні не відчував. Я знаю балканську школу, і в чемпіонаті у нас були гравці, які використовували такі штучки. Але сьогодні такого не було.

- Знали у ході зустрічі, що Іспанія обігравала Латвію?
- Ні. Чесно.

- На останню атаку в п'ять секунд яке було завдання?
- Швидко пройти і забити. Я повинен був вибігти з-під заслону, взяти м'яч – і на ту половину. Але захист Чорногорії зіграв не так, як думали. І те, що закінчуватиме Бобров, – це вже була імпровізація. Він був вільний, почав загострювати. Матч зі Словенією? Не знаю, я зараз морально в такому стані ... Переживав, налаштовувався, ось дуже-дуже хотілося виграти, і зараз трохи вичавлений.

- Ви дружите з Артемом Пустовим. Проллєте світло на його історію – "Барселона" його відпустила?
- Складна ситуація. Він був присутній на грі 21 лютого. Після матчу він би поки доїхав додому, скупався, поїв... Літак, я чув, був би рано-вранці. Він приїхав би тільки в п'ятницю вдень, і не думаю, що зміг би показати кращий баскетбол. Це було б дуже важко і травматично. А у нього в клубі і так зараз така позиція – то заявляють на матч, то ні... Знаєте, ми всі патріоти. І скільки ми з Артемом їздили до збірної, він часто потрапляв в ситуацію, що начебто його вже і хотіли випускати, але не випускали. Артем така людина, що завжди чекає шанс і намагається його використовувати. Але зараз у нього хитке становище: він дуже хоче грати за збірну і водночас він в хорошій команді, і тренер, начебто зараз повинен йому довіряти...

- Ви в Суперлізі забиваєте баззер-біттери і з центру майданчика. Це домашні заготовки?
- У мене, навпаки, на тренуваннях з центру не дуже виходить. А баззер-біттери... Скільки я їх не забив. Працюватиму.

- Не хочете пограти в збірній 3х3?
- У 3х3 пробував себе колись давно і на майданчику вже довго не був. Може, на аматорському рівні, але до збірної – ні. Мені здається, це зовсім різний баскетбол. Мені більше імпонує 5х5. Так, в 3х3 треба швидше бігати, але тут більше варіантів на майданчику, цікавіше.