Святослав Михайлюк: "Обама – відкрита людина, не пафосна, дуже сподобався"

- Торік, коли я грав за "Черкаських мавп", мене рекрутували кілька університетів, але я вибирав із двох – Вірджинія і Канзас, – почав 17-річний Святослав. – Зупинився на Канзасі, він входить в топ-5 університетів Америки з баскетбольних програм. Для вступу здавав тести, як і всі американці. Перевіряли знання англійської та математики.

- Які предмети вивчаєш?
- У першому семестрі мене просто зарахували в англійські класи. У другому я взяв ще два предмети: "Лідерство та лідерські якості" і про здоров'я – як правильно харчуватися і використовувати своє тіло. Успішність у мене хороша, всі "В" – це по нашій старій системі четвірки.

- Оціни перший сезон в "Канзасі". Під кінець ти проводив на паркеті по дві-три хвилини.
- Усі першокурсники повинні пройти цей етап. Дуже мало новачків приходять і відразу грають по 25-30 хвилин. "Канзас" – не легкий шлях, тут нічого просто так не дається. У команді я єдиний іноземець, але ніякого дискомфорту не відчуваю. Колектив дуже дружний, всі стоять один за одного стіною. Цього року в команді немає четвертокурсників, тому ніяких хрещень не проходив. Може, наступного комусь і влаштуємо.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- А що тобі дається в Канзасі найважче?
- Це і акліматизація, і зовсім інший баскетбол – більше атлетичний, тому потрібно більше працювати над фізикою і міцніти. Були невеликі труднощі з мовою, я не знав деяких баскетбольних виразів, які використовують тільки в США. Наприклад, граємо комбінацію, і мені кажуть "сингл даун" – у них це означає "заслін вниз". Дрібниці, але їх потрібно знати.

- На старті сезону грав більше, по 10-12 хвилин...
- Просто хлопці, які зі мною на одній позиції, стали грати краще. Наприклад, Келлі Убре пішов на драфт в цьому році. Грін показував кращу гру, а я робив помилки, ось тренер мене і прибирав. Але ці хлопці старші за мене і ціле літо працювали в Канзасі над собою, а я приїхав в команду у вересні після чемпіонату світу. Але вже почав розуміти американський баскетбол і опускати руки не збираюся. А команда виступила непогано, виграла свою лігу, вийшла в "Березневе безумство", але там поступилася "Уїчиті Стейт", хоча шанси пройти далі були рівні.

- Раніше всі хвалили твій дальній кидок, в США відсоток влучань триочкових погіршився.
- Це ментальна проблема – новий баскетбол, нова країна.

- Який у вас розклад?
- Спортивний зал відкритий 24 години на добу. Ти можеш приходити коли завгодно. З ранку в університеті одна-дві пари, потім відпочинок або репетиторство, розписане для спортсменів: ти приходиш, і тобі допомагають з уроками. Потім годину занять в тренажерному залі і відразу ж дві-три години тренування з командою. Потім можеш приходити і кидати сам – там завжди є м'ячі та машина, що подає їх.

- У вашої команди є якісь традиції?
- Наприклад, одна і та ж їжа перед кожним матчем – спагетті, курка, різне м'ясо, багато чого. Після гри ми не святкуємо – графік дуже напружений, повинні стежити за собою, робити вправи на відновлення. Сезон починається пізно – у грудні, на відміну від України, де чемпіонат стартує у вересні, але він дуже інтенсивний. В тиждень ми проводимо по два-три матчі.

- Ви з командою зустрічалися з президентом США Бараком Обамою. Знали про прийом заздалегідь?
- Просто попередили, що він приїжджає в Канзас, і ми можемо зустрітися. Коли побачилися – зробили кілька фото, поспілкувалися, але не особисто. Він говорив, що стежить за нами, питав, як іде сезон, щось обговорював з тренером. Мандражу не було, Обама – відкритий людина, не пафосний, дуже сподобався.

- Розкажи про свій побут.
- Я живу з усіма в гуртожитку, недалеко від університету. У мене своя кімната, у мого сусіда – своя і хол. Виходить, як трикімнатна квартира, а там це вважається гуртожитком. Для студентів в загальній їдальні їжа безкоштовна, а після тренувань ми з командою їдемо поїсти в якийсь заклад, теж за рахунок університету. Самому готувати не доводиться, але якщо знадобиться, щось зможу (сміється).

- Чим особливий Канзас?
- Традиціями баскетболу. Так-то місто невелике – всього 90 тисяч разом зі студентами, якщо без студентів – 60. Але в баскетболі тут розбирається кожен, і всі тебе знають. Наша арена вміщає 16 300 глядачів, і вона постійно забита.

- Що подобається в Америці?
- У них все на високому рівні, відкриті люди, хороша їжа.

- Чи спілкуєтеся з Геруном, який виступає за "Портленд" у Студентській лізі, або Ленемом, який грає в НБА за "Фінікс"?
- З ними ні, але спілкуюся з Антоном Білоусом, який грає в Америці тільки за підготовчу школу академії Лі.

- Була можливість з'їздити на якийсь матч НБА?
- У Канзас-Сіті якось приїжджали грати "Майамі" і "Голден Стейт", ходили дивитися всією командою. Вболівав за хороший баскетбол. А взагалі в цьому році я за "Клівленд". Люблю Кайра Ірвінга. На чемпіонаті світу грав проти нього, але поспілкуватися не вийшло. Цього року після повернення Леброна Джеймса у "Кавальєрс" дуже високі шанси на чемпіонство.

- Ти претендував на звання кращого молодого гравця Європи-2014. Стежив за голосуванням?
- Ні. Сам не знав, поки друзі не сказали, що голосували. Але особливо не засмутився, що не перемiг. Для мене було головним добре провести цей сезон.

- Чи підтримуєш зв'язок з тренером збірної України Майком Фрателло?
- Так, часто листуємося.

- У нашої збірної склалася така ситуація, що від послуг Фрателло, можливо, відмовляться...
- Ну, у збірної немає грошей і доведеться брати українського фахівця. Але в цьому теж є плюс – наші тренери отримають великий досвід і зможуть показати себе.

- Після того як став наймолодшим баскетболістом ЧС, вимоги до тебе вже інші. Не відчуваєш тиску?
- Намагаюся про це не думати, продовжую працювати і вірити, що все вийде. А ЧС в Іспанії запам'ятався поєдинком зі збірною США, все-таки не кожен день граєш проти найкращих баскетболістів світу. Хоча і зустрічі з Туреччиною та Фінляндією були важкими. Виступати в 17 років на такому рівні – велика честь і величезний досвід.

- У збірній до 16-18 років ти був лідером, а в національній став наймолодшим. Як проходили притирання?
- Завжди, переходячи в нову команду, ти повинен звикнути до людей, показати, що варта людина і добре працюєш в колективі. І тоді все буде нормально, ніхто не буде чіплятися. У збірній я відчував себе комфортно – як наймолодшому, мені всі намагалися дати пораду. У кімнаті жив з Джеттером, він багато розповідав мені про коледж, стали з ним хорошими друзями і часто листуємося.

- Збираєшся зі збірною на Євробаскет-2015?
- Поки не знаю, тому що в "Канзасі" у мене попереду дуже важливий сезон і треба до нього добре підготуватися.

- Як називають у команді?
- Просто Сві.

- Вечірки відвідуєш? Все-таки студентське життя...
- Нам не можна (сміється). Баскетбол на першому місці. Точніше, ти в принципі можеш ходити, але не пити і не робити нічого поганого.

- Які у вас стосунки з тренером "Канзасу" Біллом Селфом?
- Цього року він став тренером десятиліття, бо виграв 11 титулів поспіль у нашому дивізіоні і віддав вдома, по-моєму, всього дев'ять матчів. Хороша людина, завжди допоможе. Зараз після закінчення сезону у нас індивідуальні тренування, працюю над дриблінгом, кидком, захистом, грою 1х1, 2х2, 3х3. В Україні планую пробути з 3 травня по 8 червня, потім повернуся в США і почну підготовку до сезону. Потім команда поїде на Універсіаду, я залишуся в Канзасі займатися з тренером з фізпідготовки.

- Після університету, якби була можливість вибирати клуб НБА, куди б пішов?
- Яка команда візьме, в ту і піду (сміється). Не думав про це, але, можливо, в "Клівленд" або "Сан-Антоніо".