Історії жителів Донбасу: "Нас вивозили з Іловайська пізно ввечері, під страшний гуркіт снарядів"

Здається, що все однозначно: якщо почалася війна – біжи, рятуйся, їдь світ за очі, не думаючи про залишився нажите добро. Головне – врятувати власне життя, своїх дітей або батьків, а добро, що ж, справа наживна. Тікаючи від війни жителі Донбасу можуть дуже докладно розповісти, як це, вискакувати в чому були з дому під крики волонтерів: "Евакуація!", З жахом слухати істерику літніх сусідок і звуки вибухів, що наближаються. Добре, якщо встигали схопити документи і гроші. Зовсім добре, якщо якийсь одяг і взуття. За замкненими дверима покинутих будинків часто залишалися вірні хазяйські друзі – коти, собаки, птахи, гризуни. Похапцем багато власників про них забували і тільки через кілька днів, прийшовши в себе, з жахом розуміли, що прирекли улюбленця на голодну смерть.

ЗАЛИШИЛИ. "Нас вивозили з Іловайська пізно ввечері, під страшним гулом снарядів, – каже мешканка міста Наталія Абрамчук. – Все навколо було як у фільмі про апокаліпсис: небо темне, навколо падали і розривалися снаряди, кричали люди. Я схопила дитину і стрибнула в машину сусіда, який кричав, мовляв, швидше, швидше, їдемо. Ми домчалися до Донецька, нас поселили в гуртожитку лікарні, і тільки до вечора наступного дня я зрозуміла, що ми залишили вдома замкненим папугу в клітці і наших хом'яків. Дочка плакала, у мене на душі кішки шкребли. Я говорила дочці, мовляв, головне, що ми самі живі, а папужка і хом'яки, може бути, виживуть і нас дочекаються".

Повернутися до воюючого місто через порятунок хом'яків і папуги спочатку здалося Наталії божевільною ідеєю. Потім жінка задумалася. "Жили в гуртожитку, в одній кімнаті з дитиною і ще двома людьми, одна з яких – неходяча хвора бабуся, з усіма наслідками, що випливають звідси. Годували нас в громадській їдальні, ніякої різноманітної їжі і вітамінів не давали, так, їжа, аби не голодували. Перспектив для життя – нуль. А вдома – вмираючі тварини. Загалом, через три дні зібралися швидко, підрахували гроші – на квитки вистачило, і рушили в путь, рятувати папуг і хом'яків, – повідала Наталія. – Як не дивно, автобуси з Донецька в Іловайськ ходили. У місті вже було тихо, майже не стріляли, тільки багато будинків були побиті".

ВИЖИТИ. На щастя, будинок Наталії Абрамчук не постраждав від обстрілів, домашні тварини вижили. Незважаючи на сумну картину напівзруйнованого міста, мама і дочка не хочуть більше нікуди їхати. Наталі вдалося влаштуватися продавцем в невеликий магазинчик, а дочка пішла до місцевої школи. Як мати-одиначка вона отримує продуктовий набір на пункті видачі Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. "Без продуктів від Гумштаба ми навряд чи змогли б вижити з донькою на мою більш ніж скромну зарплату. У нас немає родичів, нам ніхто не допомагає, крім Гуманітарного штабу. На Масляну ми пекли з нею млинці. Борошно, цукор, соняшникова олія – все це у нас було з продуктового пакету Гумштаба, не довелося витрачати шалені гроші на покупку. Дитина раділа, а мені як матері і нічого більше не треба. Аби ще не стріляли!" – Розповіла Наталя.

Нагадаємо, за весь час своєї роботи Гуманітарний штаб Ріната Ахметова видав понад 11,6 млн продуктових наборів мирним жителям Донбасу. На сьогоднішній день до кожного дорослого набору виживання входять паштет, горох, соняшникова олія, цукор, борошно, пшоно, макарони і вівсяні пластівці.