16 грудня стало знаменною датою для півзахисника "Динамо" Сергія Сидорчука. Зігравши останній матч першої частини сезону проти "Стяуа", футболіст одружився. Обраниця динамівця – Анна, економіст за освітою, випускниця запорізького Національного університету, який вона закінчила з червоним дипломом за фахом "виробничий менеджмент". Вони познайомилися в Запоріжжі, там же і зіграли весілля.
- Пам'ятаєте, як познайомилися з майбутнім чоловіком? Вашу першу зустріч?
- Так, звичайно. Ми зустрілися ще в 2009-му в Запоріжжі і довгий час були просто знайомі і спілкувалися, як друзі. Тоді Сергій з другом привіз мені пиріжок з Макдональдса (посміхається). Лише через два роки одного разу ми пішли компанією в кіно, з тих пір між нами зав'язалося більш тісне спілкування, і з 7 січня 2011-го, по суті, з Різдва, ми кожен день спілкуємося.
- Яке враження справив на вас майбутній чоловік, коли ви вперше побачилися?
- Гарне, відразу з'явилася симпатія. Чесно скажу, мені було цікаво з ним спілкуватися – Сергійко цікавий співрозмовник. Коли ми дружили, я завжди багато з ним розмовляла на будь-які теми. У нас багато спільного.
- Сергій зробив вам пропозицію в романтичній обстановці?
- Так, це сталося в грудні минулого року під час нашого відпочинку в Домініканській республіці. Чесно кажучи, йому вдалося зробити це несподівано (посміхається). Я в глибині душі, звичайно, підозрювала, що все до цього йде, але думала, що він зробить пропозицію на День Святого Миколая, адже ми дуже любимо це свято. Але цього не сталося, і я перестала думати на цю тему. Здогадалася вже в останній момент, друзі стали йому підігравати. І він чомусь в різкій формі відмовився класти мої окуляри в кишеню, виявилося, тому що у нього там була коробочка з кільцем! Сережа при всіх став на коліно, дістав кільце і попросив стати його дружиною. Після того, як я дала свою згоду, насамперед запитала: "Де ж ти ховав обручку?". Тому що, коли ми збирали речі, я ретельно перевірила, чи все ми взяли, залізла в усі відділення і кишеньки валіз і сумок. Виявилося, він його ховав у гаманці, у відділі для решти. Дивно, як я його не виявила, адже гаманець постійно був у мене. Це Сергійко не звертає уваги на дріб'язок, а я така, що на прохання продавця можу шукати потрібну суму в копійках.
- Коли ви познайомилися з батьками Сергія? Як вони вас прийняли?
- Ми познайомилися на стадіоні, під час одного з футбольних матчів, коли майбутній чоловік ще грав в "Металурзі". Я повинна була передати його мамі м'яку іграшку. Підійшла, зав'язалася розмова, потім на матчах стали сидіти разом, потім вони мене запросили в гості, ми чекали, поки Сережа з гри додому приїде. Потім це увійшло в звичку, стало традицією, і я їздила до них після кожної його гри. З приходом Сергія всі разом вечеряли, спілкувалися, дивилися телевізор.
- Хто був свідком і свідком?
- Свідок – Максим Коваль, а свідок – моя подружка з інституту, ми разом вчилися з першого курсу, і вже сім років дружимо.
- Скільки запрошених було на весіллі?
- Близько 60 осіб. Спочатку запрошували майже сто, але багато хто не зміг приїхати, хоча запрошення розіслали заздалегідь, за два місяці, щоб всі могли спланувати заздалегідь. З Києва приїхали сім'ї Ярмоленка, Безуса, Хачеріді і Коваля. Також були Сергійкові друзі із запорізького "Металурга", з "Шахтаря" – Кривцов, інші хлопці.
- Чиєю ідеєю було відсвяткувати весілля в Запоріжжі?
- Ми з самого початку так вирішили. Чоловік відразу сказав, що тільки в Запоріжжі – це наше рідне місто, та й більшість гостей звідси.