Глазков із "95-м кварталом"
- В'ячеславе, ви вже почали підготовку до бою з американцем Стівом Каннінгемом, запланованого на 14 березня в Канаді?
- Уже завершився перший етап підготовки, який проходив у Лос-Анджелесі. Працюю в залі Роберта Гарсії. На цьому етапі йде Загальнофізична і тактична підготовка. Про спаринг-партнерів говорити поки зарано, спаринги починаються за місяць до бою. У мене зараз тиждень відпочинку вдома, у Флориді, і потім – знову в зал. Працюю з новим тренером Віктором Петроченком. Він також є наставником чемпіона світу WBO в середній вазі Дмитро Пирога. Це російський тренер, з яким ми познайомилися рік тому, я їздив до нього в Самару, тепер він прилетів до мене в США і проводить тренувальний збір. Чому змінив? З попереднім американським наставником був невеликий мовний бар'єр. На жаль, вчити англійську особливо часу немає, але стараюся. На побутовому рівні поспілкуватися або щось купити – не проблема. А ось інтерв'ю дати вже важкувато. Плюс під час мого першого приїзду до Петроченка він справив на мене велике враження своїм професіоналізмом. Я порахував, що мені потрібно щось змінювати, удосконалювати. І Петроченко здатний це зробити.
- Можна сказати, що Каннінгем – найскладніший суперник у вашій профікар'єрі?
- Стів опонент серйозний – колишній чемпіон світу з великим досвідом. Незважаючи на його вік, 38 років, він знаходиться в хороших кондиціях. Останні свої зустрічі він вигравав, і потрібно з повною відповідальністю підходити до цього поєдинку, адже він украй важливий в плані розвитку кар'єри обох боксерів. Це протистояння за перше місце в рейтингу IBF, і для вікового Каннінгема це останній шанс довести свою перевагу і отримати шанс боксувати за пояс.
- Перемога над американцем відкриє вам дорогу до чемпіонського бою з нинішнім володарем поясу IBF в суперважкій вазі – Володимиром Кличком. Як ставитеся до титульного поєдинку двох українців, і наскільки він реальний найближчим часом?
- Не будемо забігати за спину Каннінгему, який зараз є моєю основною метою. А в перспективі – українець чи не українець, це бокс, і питання національності тут не варто. Так, так вийшло, що чемпіоном відразу по декількох категоріях є Кличко, але я теж ставлю перед собою завдання стати чемпіоном світу і буду битися з тим, хто володіє титулом.
- Наскільки ви задоволені своїми виступами в 2014 році? Особливо переможним боєм з Россі, який потім довго розповідав, що його засудили.
- Загалом рік видався для мене непоганим. У мене був хороший поєдинок з поляком Маріушем Адамеком. Ця перемога дозволила завоювати мені пояс чемпіона Північної Америки і значно піднятися в рейтингу.
А з Россі були свої нюанси. Голова була зайнята іншим – війною, яка йде в моєму рідному Луганську. Тому боксував на автоматі, але це не виправдання. Проте це теж досвід. Россі – суперник незручний, в'язкий, і бій вийшов такий же. Може, вплинула і зміна тренера. Але цей етап вже пройдено.
- Зараз в суперважкій вазі з'явився ряд боксерів, які збираються штурмувати чемпіонські вершини. Дженнінгс, Ф'юрі, нещодавно домігся свого Уайлдер, який відібрав пояс WBC у Стіверна. Хто з них найбільш перспективний?
- Уайлдер. Він має у своєму розпорядженні відмінні фізичні дані, має аматорський досвід – був олімпійським призером, пройшов вражаючий шлях у професіоналах. Ф'юрі – той боєць, який поки не завоював особливої довіри. Він великий популіст, дуже любить поговорити. Так, у нього немає поразок, але в рингу бере в основному за рахунок фізичних даних. В тактико-технічному плані він себе особливо не виявив. Тому найнебезпечніший на сьогоднішній день Уайлдер. Хоч і є похибки, як у кожного бійця, але в технічному плані він сильніший і Ф'юрі, і Дженнінгса.
- Ви сказали, що Ф'юрі популіст, але на Заході боксери, щоб зацікавити публіку, повинні її епатувати і дивувати і за межами рингу.
- Для цього теж потрібен певний акторський талант. А я боєць іншого плану, не схильний до витівок і проявляю себе насамперед у ринзі. Боксую і йду до своєї мети широкими кроками. Можливо, у нас немає цього в менталітеті. У нас спокійні люди, які звикли робити свою роботу, не відволікаючись на інші речі.
- Зараз у США дуже багато українських боксерів. З кимось підтримуєте зв'язок?
- Часто перетинаємося зі Славою Шабранським, який зараз набирає обертів і показує гарні бої. У вихідні він здолав американця Гарретта Уїлсона (здобув 12-ту перемогу в 12 боях. – Авт.). Останнім часом регулярно бачимося з Сашею Гвоздиком, адже тренуємося в одному залі. Можливо, трохи пізніше під'їде Вася Ломаченко, теж проходить підготовку в залі Роберта Гарсії. Зідзвонюємося з Ісмаїлом Сіллахом, списуємося з Ванею Редкачем і Сергієм Дерев'янченком. На мій попередній поєдинок приїжджав Женя Хитров. Зараз підтримувати зв'язок не становить проблеми. У нас тут тепер ціла коаліція – все подалися в США доводити, що українські боксери найкращі. А бійці прагнуть до Америки, бо тут є телебачення – HBO, Showtime, на грошах яких в основному і тримається професійний бокс.
- Зараз у профі пішла ціла хвиля українців, які або вже підбираються до поясів, або зроблять це незабаром. З чим це пов'язано?
- Отримуємо плоди роботи наших тренерів-аматорів. Свого часу у нас була дуже сильна олімпійська збірна. Плюс за часів Союзу профібоксу забороняли, гнобили, і через 20 з гаком років ми нарешті протоптали туди стежку.
- Не так давно в Нью-Йорку ви зав'язали знайомство з артистами "95-го кварталу". Хто кого впізнав?
- Іду після прес-конференції по Манхеттену, дивлюся – стоять хлопці. Підійшов до них, впізнали один одного, сфотографувалися разом в боксерському стилі з піднятими кулаками. Запросили мене на виступи в США. Найближчим часом збираюся сходити.
- Ви в США давно. Вже відчуваєте себе американцем?
- Особливо ні, адже після переїзду з України мій розпорядок практично не змінився. Три тренування на день, між якими я буваю вдома – їм, сплю. До того ж тут теж багато українців, спілкуємося між собою. З родиною знімаємо квартиру в російській районі – Санні-Айлз-Біч. Сім'я – це моя гордість і опора. Дружина Олена – доктор юридичних наук, перед від'їздом до Америки захистила докторську дисертацію. Доньці Аліні п'ять років, тут ходить в садок. Дружина поки теж вчить англійську мову, чи працюватиме в США – поки питання. Громадянство-то ми міняти не збираємося, а додому повертатися небезпечно, поки там йдуть військові дії. У серпні в Луганську у мене загинула бабуся. Стояла в черзі за водою. Снаряд прилетів в чергу, і її не стало. Період життя зараз непростий, і можна сказати, що в США ми його пересиджувати. Плюс робота поки пов'язана з Америкою.
- В Америці на вулиці вас впізнають?
- Буває, нещодавно до мене підійшли, як не дивно, мексиканці – мама з донькою, попросили сфотографуватися.