Ващук і Гусін на ЧС-2006. Фото О. Люлька
Колишній захисник київського "Динамо" і збірної України Владислав Ващук продовжує згадувати своє футбольне минуле. Цього разу Владислав розповів про чемпіонат світу 2006 року, коли наша команда дійшла до чвертьфіналу.
"Збірна України зразка 2006 року була дуже цікавою командою. Конфліктів серед гравців не було, обстановка усередині команди цілком собі дружня, адже багато хто був знайомий з дитинства, грали в одній команді.
Ті, хто далекий від футболу і від спорту в цілому, ніколи не зможуть зрозуміти і відчути тієї атмосфери, яка панує в суворому чоловічому колективі.
Швейцарія. Півтора десятка молодих зростаючих організмів місяць вже як відірвані від родин, ввечері втомлені сидять, грають в карти. Залітає масажист: "Пацани!!! Що ви тут сидите!? Там в сауні баби голі!! Пішли дивитися!!"
У Швейцарії сауни загальні для чоловіків і жінок, причому одягати плавки і купальники в загальній сауні не прийнято.
Програма розваг у збірній була так собі, тому вирішили гру в карти замінити переглядом принад швейцарських дів))) Загорнулися в рушники і пішли)
Що сказати...
Такої кількості голих бабусь я не бачив ні до, ні після цього!)))
Масажиста труїли ще тиждень. До сауни більше не ходили.
Досі мучить запитання – бабусі йому заплатили, щоб він нас туди покликав?)))
Ну, а якщо серйозно, то готувалися до чемпіонату світу досить інтенсивно. Нікому нічого розповідати не треба було – всі прекрасно розуміли, яка на нас лежить відповідальність. Тренувалися як прокляті.
Перший матч грали з Іспанією. Не хочу обговорювати суддівство на ЧС-2006, тільки зазначу, що іспанець очолював суддівський комітет ФІФА. Ну, а я вписав своє ім'я в історію українського футболу як першого українського футболіста, який отримав червону картку на чемпіонаті світу.
У футболі, зокрема – у захисників, існує маса професійних прийомів і хитрощів, спрямованих на руйнування атаки противника.
Наприклад, якщо людина біжить на великій швидкості, і в цей час її легенько підсмикнути ззаду, вона підсвідомо відволікається, збивається в бігу і втрачає швидкість.
Коли Фернандо Торрес вийшов один на один, я зрозумів, що не встигаю і треба рятувати ситуацію. Почав смикати його за труси. Той почав злитися, але зробити нічого не міг. Так я його потихеньку смикав до штрафної. Торрес збився, добіг до штрафної і впав. Арбітр призначив пенальті.
Я кілька разів переглядав запис матчу і з повною відповідальністю можу сказати – не було там пенальті. Ну, і тим більше не було за що червону давати. У штрафній я до нього пальцем не доторкнувся. Але... з суддями не посперечаєшся.
Україна програла – 0:4. Після матчу ніхто з хлопців або тренерів не дорікнув мені, що я отримав червону, ніхто не звинувачував, що я підвів команду.
Тільки потім вже, після гри зі Швейцарією, хтось із пацанів запитав: "Владе, ну чого ти його за труси-то смикав, а не за футболку?"
"Чого-чого... хотів подивитися – в стрінгах він грає, чи ні".
Чемпіонат світу в цілому був багатий на курйозні ситуації. Наприклад, після гри з Іспанією в пресі пішла інформація, що я дав інтерв'ю про те, що українській збірній поміщали підготуватися до гри... жаби. Що біля готелю була річка і жаби квакали всю ніч, не даючи спати гравцям.
Річка біля готелю була. Жаби напевно, теж були. Квакали чи ні – не пам'ятаю. Але ось інтерв'ю я такого точно не давав! З чого журналісти вирішили таке придумати – не збагну.
Після програшу збірної Блохін сказав: "Все. Задовбали. Дзвіночок продзвенів, збирайте речі додому. Нічого вам тут робити".
Настрій у команди було не те що пригнічений, а просто вбитий. Не хотілося вже нічого.
І тоді Григорій Михайлович Суркіс зібрав в коло основних гравців і сказав дуже потрібні на той момент слова підтримки: "Це перша гра. Нічого страшного, ще дві попереду. Головне зараз – не розклеюватися і взяти себе в руки. Я вас прошу – зберіться. У вас все вийде, зрозуміло?"
Дві наступні гри я пропустив через дискваліфікацію, але збірна зробила звичайне диво. Збірна вийшла до 1/8 фіналу.
Хочу сказати, що ставки у букмекерів були нереальними – настільки ніхто не вірив, що Україна вийде з групи. Іспанія, Саудівська Аравія і Туніс. Слабких команд на чемпіонаті світу немає – це не відбіркові, і якщо збірна вже потрапила на чемпіонат, то пройшла досить довгий і важкий шлях.
На гру зі Швейцарією виходили як востаннє. З покійним Андрюхою Гусіним кілька разів обговорили перед грою тактику захисту, хвилювалися звичайно сильно. Чесно відтарабанили всю гру на нічию.
Потім почалася серія післяматчевих пенальті. Я повинен був бити п'ятим. Але не довелося. Саня Шовковський потягнув м'яч – і Україна вперше в світовій історії вийшла до 1/4 фіналу! Що творилося на трибунах – не описуватиму! У роздягальні ми скаженіли і стрибали від щастя. Шева тоді сказав – ми повинні пройти Італію, я вас дуже прошу, ну давайте!
Але дива не сталося. Ми програли Італії – 0:3. Італійці стали тоді чемпіонами світу. І, незважаючи на це, я впевнений – ми могли б пройти далі. Вся справа в психології команди, в настрої гравців. Коли йдеться не про відбіркові, а вже про 1/8, 1/4, 1/2 – тут перестає бути таким важливим клас команди. Мандраж б'є з обох сторін – і на перший план виходять інші якості. Ми були не готові.
Тут багато чого збіглося – і час, в який ми формувалися як футболісти-професіонали, і відсутність у багатьох міжнародного досвіду гри в світових клубах, і навіть те виховання, яке нам давали батьки. Це всі ті демони, з якими, якщо по-хорошому, повинні розбиратися спортивні психологи команди і тренери.
Тренери не вірили самі собі – що команда зайшла так далеко.
На матч тоді прилетів навіть Ющенко. На Швейцарію він їхати не захотів – не вірив, що пройдемо. А тут прилетів. Ми програли. Хоча могли виграти. Я впевнений.
А історія з трусами Торреса мала продовження. Одного разу Андрюха Воронін, який грав в "Ліверпулі" разом з Фернандо Торресом, привіз мені подарунок. Виявляється, того труїли постійно, що з нього на чемпіонаті світу труси знімали привселюдно. Ось він через Андрюху і передав мені червоні труселя. На них він під диктовку Вороніна написав "Дроворуб Владу найкращі побажання". Труси Воронін з нього після гри зняв, тож справжність підтверджена брудними плямами.
До речі, стрінгів на Торресі не було. Правильним пацаном, по ходу, виявився. :-)
Як додому летіли – особливо не пам'ятаю. Пам'ятаю тільки, що підписували купу якихось сувенірних речей – часу в Німеччині на це зовсім не було.
За вихід до 1/4 фіналу всю команду нагородили орденами Мужності 3-го ступеня.
Я повернувся грати до "Динамо". Попереду на мене чекав ФК "Львів" повернення до "Чорноморця" і робота з одним з найнезвичайніших тренерів в історії українського футболу – Віталієм Кварцяним..."